Волинський історик-етнограф майструє іграшки за старовинними українськими зразками

Андрій Бондарук із села Княгининок, що біля Луцька, впродовж 10 років колекціонує та майструє українські іграшки, яким гралися діти сто років тому. Колекція упорядкована в музейній експозиції, яку створив етнограф. В музей люблять приходити діти. І часто, бавлячись, забувають про гаджети, - каже Андрій Бондарук. Роботу над створенням іграшок Андрій Бондарук розпочинає з дослідження історії її походження. Потім розробляє ескіз, намагається зрозуміти технічні принципи дії, а далі вже шукає матеріал, запчастини та деталі для її створення. Найцікавіше, зізнається Андрій, відтворювати те, що зникло майже безслідно. Наприклад, іграшки тих років і періодів, про які лишилось обмаль згадок: ні схем, ні зразків, лише старовинні зображення. За класифікацією, - розповідає чоловік, - народні забавлянки можна умовно поділити на підгрупи: знаряддя праці, речі побутового вжитку, а також іграшкові музичні інструменти. Приміром – деркачі, калатала, звучання яких нашим предкам несли звістку про весняні свята. Створити подібний музичний інструмент можливо лише при умові, що за матеріал слугуватиме відповідна порода: дуб або ясен. Інакше, зі слів майстра, інструмент не звучатиме. Нині в експозиції кілька десятків найменувань іграшок, більшу частину з яких майстер відтворив самотужки за традиційними зразками. В музейній експозиції є аналог іграшкових грабельок, точнісінько таких, як на дитячому фото маленької Лесі Українки. У планах етнографа – постійна експозиція, під назвою: «Іграшки Лесиного краю», де буде презентовано історію іграшок з території Волинського Полісся. Читайте також: "Ляльки, гноми та солдатики: у Луцьку відкрили музей іграшок"