З 1 травня, цілком імовірно, львів’яни користуватимуться громадським транспортом, зокрема автобусами, за новим тарифом — 3 гривніЦе станеться, якщо структури, які відповідають за тарифи на послуги для населення, таки затвердять розрахунки, щоїм надали перевізники. Останні, порахувавши свої видатки, вивели середню вартість перевезення одного пасажира у Львові — 3 грн. 49 коп. Може видатися парадоксальним, однак транспортники, судячи з усього, зараз погоджуються і надалі працювати собі в збиток, звівши його до мінімуму. Як покриватимуть різницю у майже 50 копійок, вони не кажуть. Зрештою, то вже їхні клопоти.
Голова Асоціації перевізників Львівщини Іван Велійка зазначає, що тарифи вже давно слід переглянути: причиною є підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, зокрема дизпальне, яке є основним для львівських маршруток.
Насправді більша частина коштів, якими оперують автотранспортні підприємства, відразу потрапляє в «тінь», але яка саме частка — визначити неможливоІван Велійка поскаржився «Газеті», що додаткових клопотів їм завдає перевезення пільговиків.
Перевізники, в принципі, не проти їх возити, однак питання в тому, що за них хтось має платити. «Хтось» — це держава, яка мала б компенсувати вартість перевезення таких громадян. Однак, з одного боку, держава не повністю розраховується за це, з іншого — чимало людей користується фальшивими документами на право пільгового перевезення, роблячи і так чималеньку армію пільговиків буквально безрозмірною.
Якщо пригадати історію зміни тарифів, то запропонована сьогодні, в разі її ухвалення, стане, мабуть, найвідчутнішою, адже вартість перевезення підвищать одразу на половину. А тому варто пильніше прислухатися і до аргументів перевізників, і до їхніх опонентів, передусім на експертному рівні. Багато в чому перевізники мають рацію, зрештою, їхні висновки нам уже відомо. Крім того, свої аргументи перевізники підкріпили цифрами: скільки вони витрачають на перевезення одного пасажира пального, запчастин,на зарплату водіїв тощо.
Стосовно другої сторони, то тут слід уникати емоцій, які виникають після транспортного «сервісу». Попри те, що перевізники чи не вперше заговорили мовою цифр,
однак, за словами експерта з питань транспорту Андрія Білоуса, інформація, яку вони надали, є неповною. Ідеться про суттєві прогалини у вихідній інформації, що дозволяє маніпулювати цифрами на свій розсуд.
Є кілька суттєвих відмінностей між українськими та європейськими автотранспортними підприємствами. У Європі АТП надають докладну інформацію про свої фінансові показники: яку валову виручку зібрано за рік, місяць, а також скільки зароблено на окремих маршрутах. На відміну від західних, львівські АТП є своєрідними парасольками, які мають дозволи на право обслуговувати певні маршрути, натомість реально там працює одразу кілька перевізників, деякі з них можуть мати один-два автобуси. Андрій Білоус пригадав, що, коли він ще працював заступником начальника управління транспорту та зв’язку Львівської міської ради, перевізники категорично відмовляли чиновникам у наданні фінансової інформації про свою роботу. Тим паче, вони не надавали її звичайним мешканцям міста.
Отож почнімо з того, що реальної картини, скільки пасажирів перевозять львівські маршрутки, не знає ніхто.
Принаймні з інформації, яку вони надавали мерії, випливало, що один автобус перевозить протягом дня 100-200 пасажирів. Зрозуміло, якщо цю інформацію взяти за точку відліку, то й собівартість перевезення буде захмарною.
Насправді більша частина коштів, якими оперують автотранспортні підприємства, відразу потрапляє в «тінь», але яка саме частка — визначити неможливо. Для цього спочатку треба налагодити видачу квитків та контроль за їх використанням. А також і за використанням пасажирами фальшивих документів на право пільгового перевезення. Як не дивно, перевізників це незацікавило. Принаймні спроби запровадити контроль за проїзними квитками або ж створення єдиного електронного квитка провалилися.
Квиток, окрім іншого, виконує ще одну функцію — це є договір, який ми уклали з АТП на перевезення, що має певні юридичні наслідки. Відповідно до українського законодавства, пасажири є застрахованими на випадок ДТП. І саме квиток на перевезення є тим документом, який підтверджує наше право на отримання компенсації. Звісно, річ — неприємна, але якщо вже вона сталася, то є принаймні можливість отримати фінансову допомогу на лікування.
І цей момент, вважає експерт, потрібно рекламувати, тоді й у людей з’явиться зацікавлення брати проїзні квитки.
Однак бракує обліку не лише за реалізованими квитками, а й за тим, скільки є автобусів і як довго вони відпрацювали на лінії. Водії автобусів можуть проігнорувати, наприклад, вечірні рейси, однак у розрахунках транспортники вказують, що вони справно відпрацювали весь день. На жаль, спроби мерії налагодити контроль за цим, зокрема з допомогою GPS, завершилися невдачею.
Друге — перевізники мали б надати доступ до своєї документації з обліку виданих квитків та банківських звітів: скільки виручки протягом дня вони здають у банк. І, зрештою, ще одне цікаве питання — зарплата водіїв. За словами Андрія Білоуса, часто з’ясовувалося, що водій отримує 1100 гривень офіційної зарплати. А це, знову ж таки, викликає запитання щодо вартості такого бізнесу. Отож ідеться про те, щоб зарплата шофера була легальною і становила принаймні 4-5 тисяч, тоді людина дорожитиме такою роботою. «Якщо ми платимо за перевезення, то повинні бути впевнені, що водій отримає гідну зарплату», —вважає А. Білоус.
За законом про автомобільний транспорт, масові пасажирські перевезення є соціальною послугою, саме тому тарифи тут встановлюють не ті, хто надає послуги, а ті, хто замовляє, у цьому випадку — органи місцевого самоврядування. І далі вже справа підприємців: погоджуватися на ці умови чи ні.
А це означає, що, в принципі, перевізники не мали б збирати гроші за перевезення — це має робити окреме комунальне підприємство. А вже з цих коштів треба оплачувати роботу перевізників за кожен рейс, який вони виконали.Тоді можна буде говорити про реальні тарифи, які ґрунтуватимуться на правдивих розрахунках. Цілком можливо, це будуть ті самі три гривні. Однак вони вже не підуть у «тінь».
