Про це йшлося на зустрічі депутата ЛМР Тараса Чолія, кандидата історичних наук Віталія Ляски та громадського активіста Юрія Ольховича, передає кореспондент ІА ZIK
Активісти стверджують – у відповідь на запит Український інститут національної пам’яті (УІНП) вказав, що Монумент Слави не підпадає під «декомунізацію»: не можна демонтувати, якщо пам’ятник стосується опору та боротьби проти нацизму.
Та, за словами активістів, все-таки варто по-іншому трактувати цей меморіал.
«Якщо поглянути, ми бачимо, як більшовицький солдат проколює багнетом вояка в касці. В ті часи каски носили вояки ІІІ Залізної дивізії УНР, або курінь Січових стрільців у складі УНР. Також бачимо, як під ногами більшовиків опинилися люди з георгіївськими хрестами. Це могли бути й росіяни, білогвардійці та навіть українці. Тут показують славну боротьбу більшовиків проти «ворогів», – розшифрував один із горельєфів Віталій Ляска.
Так, самих нацистів, за словами активістів, на горельєфах пам’ятника майже немає. Натомість «обіграно» різні неоднозначні історії: встановлення радянської влади в Україні,
боротьби більшовиків проти українців, «возз’єднання» Галичини та СРСР. Словом, прославляння Червоної армії.
«На мою думку, цей монумент не є повністю борцям із нацизмом. Ці горельєфи, які переднім боком стоять до вул. Стрийської, очевидно, нічим не ліпші, аніж пропаганда нацистського режиму», – резюмував пан Ляска.
Кардинально інша ситуація із Ярославом Галаном та Валентиною Терешковою. Вони чітко підпадають під «декомунізацію», адже внесені до «чорного списку» УІНП. Та чомусь досі перебувають у міському просторі Львова.
Складна ситуація, на думку Юрія Ольховича, також й з окремими символами СРСР, які в основному перебувають на радянських будинках чи на тому ж Пагорбі Слави.
«Це давно вже треба прибрати. Зараз є відповідальність на цій владі. І бездіяльність – не те, чого ми чекаємо. Я подав офіційний запит до Президента України та Генпрокурора, і на основі цих відповідей буду вже звертатися до міської влади», – зазначив пан Ольхович.
Водночас активісти виступають проти насильного знесення пам’ятників, адже все має бути за нормою закону. Так, вони припустили, що було б доцільно створити спеціальну відкриту територію, де б можна було побачити усі пам’ятки тоталітарних режимів.
Однак все це можна втілити лише за сприяння влади. А якщо прогресу не буде – справа перейде до суду.
