Гостею Інтернет-видання “Моя Жовківщина” стала одна із наймолодших поеток Львова — дев'ятнадцятирічна Ольга Вовк.
Галина Фесюк Олю! Дуже приємно, що рубрику “Творчість — це здатність глибоко мислити” відкриваєш саме ти, молода особистість. Адже молоді люди — генератори нашого життя. І не тільки творчого. І так, чому ти пишеш?
Оля Вовк Я давно розумію, що в мене є талант, і що він потрібен людям. Коли я читаю свої вірші чи хтось їх прочитав, то читачі кажуть, що їм стає краще від них. А якщо людям добре і через вірші ми обмінюємося добрими енергіями, значить світ стає повнішим.
Галина Фесюк Олю! Як ти розумієш слова“обмін енергіями”?
Оля Вовк Коли я виступаю, люди реагують бурхливими оплесками, оваціями, вони радісні і щасливі, опісля підходять до мене із вдячністю, тоді відбувається тепла обстановка, відчуваються щасливі миті. Це і є обмін добрих енергій, великого позитиву і гармонії.
Галина Фесюк Ти давно почала писати?
Оля Вовк Ще в початкових класах. Але змалечку любила слово, навіть інколи асоціювала себе із Лесею Українкою. Цікаво, що я народилася у той день,
що й вона. Також мене вперше опублікували в тому ж віці, ще й до всього цього навчалась у школі імені Лесі Українки, тому її творчість завжди поруч зі мною. Ніколи не думала, що стану поетесою, просто любила писати, придумувати власний світ, в якому хочеться залишитись. Із часом почала ділитись ним із іншими людьми. Також граю на фортепіано.
Галина Фесюк Як ти окреслюєш свою творчість?
Оля Вовк: Я пишу вірші і казки, дитячі історії. На казки мене надихають конкретні добрі люди. Я їх перевдягаю у казку, щоб пам'ять про них залишилася не тільки в житті, а й на папері. А вірші пишу дитячі. Ще люблю писати короткі оповідки, але наразі їх не публікую.
Галина Фесюк: Ти є старостою літературної студії “Джерельце”, яку створила письменниця Марія Людкевич. У скільки років ти стала членкинею “Джерельця”?
Оля Вовк: Так. Я прийшла в студію у 9 класі. Про студію знала раніше, та не наважувалася прийти. Я була переможцем багатьох конкурсів і якось пані Марія запросила мене у студію. Тоді була дуже щаслива, що мене помітили. І зараз щаслива, бо Марія Йосипівна неймовірна людина.
Вона мені дала шанс повірити в себе. Я її дуже вдячна. А ще в нашій студії є неймовірно талановиті і самобутні діти.
Галина Фесюк Чого ти прагнеш досягти у творчості?
Оля Вовк (сміється). О я хочу, щоб мої твори були у шкільній літературі.
Галина Фесюк: Розкажи про свої інші вподобання. Я знаю, що ти дуже любиш театр.
Оля Вовк: Так, я дуже люблю театр. Пам'ятаю, коли я була маленькою, ми прийшли у театрі Марії Заньковецької на виставу, яка мене настільки вразила , як і один з акторів, що побачивши як глядачі дарують квіти, я без роздумів побігла на сцену й віддала свою шоколадку, ще й цілу виставу кричала «Браво», і мене ніхто не зупиняв, всі просто усміхались, це було щось неймовірне.
Також я грала в театрі «Мельпомена», й переживала на сцені не одне життя. Моєю улюбленою роллю була Нежить, досить кумедна істота. Не можу не згадати про благодійний фонд «Із янголом на плечі». Я просто захоплююсь цими людьми, які мов ангели рятують ще зовсім крихітні життя, й вдячна долі, що, бодай, чимось можу допомогти. Дуже їх люблю.
Також шию одяг, маю невеличкий інтернет магазин,
де продаю те що створила. Це надихає, відчуваю себе обрамлювачем душ.
Галина Фесюк Обрамлювачем душ?! Гарний вислів. Олю, знаю, що ти ще й громадська діячка.
Оля Вовк Так, я членкиня Спілки української молоді (СУМ). У 6 класі моя вчителька запропонувала поїхати в табір СУМу. Мені там дуже сподобалося. Я була вражена, як гарно старші поводяться з дітьми, виховують патріотизм..СУМ — це неймовірні зустрічі, знайомства, це активний творчий розвиток дитини, там усі діти повноцінно і безперебійно чимось зайняті. У СУМі ми вчилися писати проекти, пройшли бізнес-школу.
Там я отримала свій перший режисерський досвід. Опісля написала і поставила п'єсу “Фарбований лис”, яку переробила на свій лад. Вона мені вдалася і я дуже від того щаслива. Особливо вдячна Тарасу Стадницькому за його чудове виконання ролі.
Галина Фесюк: Олю! Що для тебе означає “відпочинок”?
Оля Вовк: Я не люблю проводити марно час, а тільки з користю. Але відпочинок — це занурення в думки, бодай на невеликий проміжок часу.
Галина Фесюк: У тебе, мабуть, є хтось з кого ти береш приклад, у кого вчилася жити?
Оля Вовк: Так, мої улюблені друзі, наставники і вчителі, це мама, Анна Кривута, Оксана Муха, Марія Людкевич. Я їм неймовірно вдячна за присутність у моєму житті.
Галина Фесюк: Ти авторка трьох збірок.
Оля Вовк: Так, в мене є три збірки: “Колір життя”, “Маленька мрія” і “Ангели не сплять”.
Галина Фесюк: У твоїх глибоких творчих помислах, мабуть, є плани на майбутнє?
Оля Вовк: Плани й цілі направду грандіозні) зараз до прикладу працюю над дитячою книгою, уже прозовою, але назву й сюжет поки залишу в таємниці. Лише обіцяю там буде багато дива) працюємо над логотипом до магазину. Пишу вірші, бо не можу не писати. А все решта нехай поки залишиться за кулісами)
Галина Фесюк: Гаразд, Олю. Будемо чекати відкриття таємниць у наступних інтерв'ю, а наразі прошу відповісти на останнє запитання. Щоб ти побажала своїм читачам і молодим людям?
Оля Вовк: Щоб кожна людина вірила. Нещодавно виступала перед зовсім маленькими дітками, й коли запитала їх про їхні мрії, дещо зрозуміла. Із віком ми втрачаємо здатність мріяти сміливо, тобто вірити в неможливі на перший погляд речі. Але я собі завжди нагадую, що літак також хтось створив, була людина, яка повірила, що шматок металу зможе підкорити небеса.
Усі ми родом з дитинства, в середині нас живе та маленька людина, яка знає чого дійсно хоче, й не боїться сказати, а нам потрібно лише уважно прислухатись. І не забувайте творити добро, тому що кожний із нас може стати ангелом для іншої людини: хай усмішкою, іноді підтримкою, лагідним словом, чи чимось солоденьким коли гірко на серці.
Діліться сонцем, даруйте крила, адже світ цього потребує!
Галина Фесюк Олю! Дякую за присутність на Інтернет-виданні “Моя Жовківщина” і щирість. Успіхів тобі у житті!
