Відкриття 15 червня 2026 року кластера «Основи процесу вступу до ЄС», а 14 липня — кластера «Зовнішні відносини» ознаменувало перехід України до предметних переговорів про членство в Євросоюзі.
Останні кадрові перестановки в уряді також породили невизначеність щодо того, хто керуватиме цим процесом. Очікується, що нинішній постійний представник України при ЄС Всеволод Ченцов і віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка поміняються посадами.
Kyiv Post звернувся до своїх дипломатичних джерел у Брюсселі, щоб з’ясувати, що таке переговорні кластери ЄС, що означають останні кадрові перестановки в уряді, на якому етапі перебуває Україна та що може загальмувати процес вступу.
Що таке кластери ЄС?Простими словами, кластер у переговорах про вступ до ЄС — це своєрідна папка.
У ній об’єднано кілька напрямів політики, які називають розділами. У кожному з них країна-кандидат має наблизити своє законодавство, роботу державних установ і практику державного управління до стандартів ЄС.
Кластер не є символічною нагородою, а його відкриття не означає,
що країна невдовзі вступить до Євросоюзу. Це лише свідчить про те, що ЄС погодився розпочати офіційні переговори щодо відповідної групи питань.
Країна-кандидат іще має ухвалити необхідні закони, впровадити реформи, довести їхню дієвість і переконати всі держави-члени ЄС, що необхідну роботу справді виконано.
Процес вступу до ЄС поділений на шість переговорних кластерів:
1. Основи процесу вступу до ЄС
Верховенство права, судова система, боротьба з корупцією, демократичні інституції, державне управління, публічні закупівлі, статистика та фінансовий контроль. Цей кластер відкривають першим, а закривають останнім.
2. Внутрішній ринок
Вільний рух товарів, працівників, послуг і капіталу; конкуренція, захист прав споживачів, корпоративне право та інтелектуальна власність.
3. Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання
Економічна й податкова політика, освіта, наука, цифрова та соціальна політика, політика у сфері підприємництва й митна справа.
4. Зелений порядок денний та стале з’єднання
Довкілля, клімат, енергетика, транспорт і транс’європейські мережі.
5. Ресурси, сільське господарство та згуртованість
Сільське господарство,
розвиток сільських територій, безпека харчових продуктів, рибальство, регіональна політика, фінансування політики згуртованості, а також фінансові та бюджетні положення.
6. Зовнішні відносини
Зовнішня політика, політика безпеки й оборони, зовнішня торгівля та відносини з третіми країнами.
Чому кластер «Основи процесу вступу до ЄС» — найважливішийНайважливішим є перший кластер — «Основи процесу вступу до ЄС».
Він охоплює демократію, верховенство права, судову систему, основоположні права, державне управління, публічні закупівлі, статистику, фінансовий контроль та економічні критерії.
На практиці йдеться про кілька базових запитань: чи ефективно працюють державні інституції? Чи можна довіряти судам? Чи належно контролюються державні кошти? Чи здатна держава нормально функціонувати, не загрузнувши в постійних політичних торгах?
Саме тому цей кластер відкривають першим, а закривають останнім.
Прогрес у цій сфері визначає темп усього процесу вступу. Країна може просуватися в питаннях зовнішньої політики, торгівлі, сільського господарства чи енергетики, але якщо її судова система залишається неефективною,
а антикорупційні механізми послаблюють, шанси стати членом ЄС зменшуються.
На якому етапі перебуває УкраїнаЗа політичними мірками Україна просувається надзвичайно швидко.
Невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року вона подала заявку на вступ до ЄС, а пізніше того ж року отримала статус країни-кандидата. Офіційні переговори про вступ розпочалися в червні 2024 року.
До середини 2026 року Україна разом із Молдовою відкрила свій перший переговорний кластер — «Основи процесу вступу до ЄС». У липні Київ також відкрив кластер «Зовнішні відносини», який, серед іншого, охоплює зовнішню політику, політику безпеки й оборони.
Нині Україна прагне просунутися щодо кластерів 2 і 3 — «Внутрішній ринок» та «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання».
Очікується, що 22 липня Робоча група Ради ЄС із питань розширення (COELA) вдруге спробує переконати Угорщину схвалити результати скринінгу за цими двома кластерами для України та Молдови.
Це дасть змогу розпочати технічну підготовку до їх офіційного відкриття.
Хто відповідає за процес?Процесом опікуються Міністерство закордонних справ,
урядовий офіс із координації європейської інтеграції на чолі з віцепрем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, а також одна з ключових у цій роботі інституцій — Постійне представництво України при Європейському Союзі у Брюсселі.
Як розповіли Kyiv Post джерела, усі троє постійних представників України при ЄС за останнє десятиліття — Костянтин Єлісєєв, Микола Точицький і нинішній представник Всеволод Ченцов — мали необхідні якості для цієї посади.
«Ченцов працює дуже ефективно. Він спокійний, але не поступливий і може бути доволі жорстким у спілкуванні з колегами. Іноді він пропонує непрості для реалізації ідеї та не сприймає “ні” як остаточну відповідь. У ЄС такий підхід працює, адже там потрібні саме такі люди», — зазначило джерело.
«Йому вдалося домогтися дуже багато чого. Насправді значну частину того, що ЄС надає Україні, зокрема соціальну допомогу, фінансування Збройних сил та іншу підтримку, вдалося отримати, серед іншого, завдяки його зусиллям».
Попри останні кадрові перестановки в уряді, Ченцов залишається на посаді, поки не завершаться формування нового уряду та відповідні процедури призначення.
Проблема кадрових перестановокТараса Качку, який, як очікується, змінить Ченцова, у колах ЄС вважають компетентним фахівцем, що користується повагою.
Однак часті кадрові перестановки в уряді послаблюють здатність України ефективно вести переговори.
За оцінками представників громадянського суспільства, торішня зміна уряду призвела до заміни 31% керівників робочих груп із переговорів про вступ України до ЄС.
Повні наслідки останніх кадрових перестановок поки що складно оцінити, оскільки призначення в міністерствах іще не завершилися. Наразі очікується, що приблизно половина керівників робочих груп залишиться на своїх посадах.
Для країни, яка намагається пройти переговорний процес у рекордному темпі, така інституційна нестабільність створює серйозні проблеми.
Водночас джерело Kyiv Post назвало Качку надзвичайно енергійним, а це важлива риса для посади, що передбачає дуже велике навантаження.
«Однак досі незрозуміло, як він поєднуватиме обов’язки посла і торгового представника України. Торговий представник має окремі повноваження й часто перебуває у відрядженнях. Якщо посла фізично немає на місці,
може не бути кому підписати документи та виконати певні формальні процедури», — зазначило джерело.
Невтішна арифметика реформУкраїна заявляє про амбітні цілі, однак те, як вона втілює їх на практиці, раз у раз викликає запитання не лише в ЄС, а й серед прихильників проєвропейських реформ у самій Україні.
За незалежними оцінками громадських організацій, план Качки–Кос — пріоритетну дорожню карту реформ, розроблену Тарасом Качкою та єврокомісаркою з питань розширення Мартою Кос, — виконано приблизно на 15%.
Якщо ж оцінювати прогрес за повним переліком проміжних зобов’язань у межах розділів 23 і 24, що охоплюють судову систему, основоположні права, юстицію, свободу та безпеку, це становить не більш ніж близько 3% від загального обсягу роботи.
Порівняння тут важливі, адже Україна долучилася до групи країн-кандидатів, які конкурують між собою. Багато з них — країни Західних Балкан, що наполегливо обстоюють власні інтереси.
На тлі лідерів серед країн Західних Балкан — Чорногорії та Албанії — Україна все ще перебуває майже на початку офіційного процесу вступу.
Чорногорія відкрила всі 33 переговорні розділи та попередньо закрила 16 із них.
Албанія також відкрила всі 33 розділи й виконала проміжні критерії кластера «Основи процесу вступу до ЄС», що дало їй змогу розпочати їх закриття.
Україна ж лише розпочала цей процес і ще має довести, що здатна здійснити найскладніші реформи.
Чому це важливоНа окремих етапах переговорів про вступ Україна, ймовірно, просуватиметься швидко.
Найочевидніший приклад — кластер «Зовнішні відносини». Україна вже значною мірою узгодила із ЄС свою зовнішню політику, санкційний режим, безпекові пріоритети та стратегічні підходи, оскільки російське вторгнення унеможливило нейтралітет. У деяких сферах Київ уже безпосередньо впливає на європейську політику.
З кластером «Основи процесу вступу до ЄС» ситуація інша.
Судова реформа залишається незавершеною. Робота Верховного Суду й далі викликає серйозні суперечки. Антикорупційні інституції працюють, однак політичний тиск на них залишається цілком реальним.
Там, де інституції справді перебудували, реформи дали результат. Однак інші сфери майже не зазнали змін.
Можливість «вступу» України до ЄС у 2027 році й надалі залишається на порядку денному.
Головний висновокКластери ЄС — не чарівні двері, що автоматично ведуть до членства. За їх допомогою Євросоюз оцінює, чи стає країна-кандидат сумісною з ним на практиці, а не лише на словах.
Тож перед Україною постає дещо парадоксальне завдання.
З одного боку, Києву, безумовно, вигідно відкрити всі шість кластерів, щоб переговори могли тривати за всіма напрямами політики.
З іншого — відкриття всіх кластерів переведе процес від символічних політичних перемог до багаторічної напруженої й надзвичайно технічної роботи.
«Якщо відкриють усі кластери, це стане рутинною роботою. У певному сенсі навіть немає бажання відкривати їх усі одночасно, бо тоді все перетвориться на суцільну бюрократію — делегації, процедури тощо», — зазначило джерело Kyiv Post.
Джерело мало на увазі, що після відкриття всіх кластерів шлях України до ЄС уже не можна буде подавати як «досягнення» окремого посадовця чи привід для чергового публічного заходу. Це стане щоденною роботою сотень держслужбовців, переговорників, експертів і міністерств.
Відповідаючи на запитання про ставлення до Києва в Угорщині після Орбана, джерело зазначило:
«Стало краще, але, як бачите самі, спротив досі зберігається».
Водночас джерело вказало на ще один, значно тривожніший факт: праві партії по всій Європі помітно зміцнюють позиції й дедалі частіше приходять до влади. Причиною їхнього злету передусім стала невдала міграційна політика, однак занепокоєння викликає і скептичне ставлення цих сил до України.
Додаткове занепокоєння викликають президентські вибори у Франції 2027 року, після яких завершиться президентство прихильного до Києва Емманюеля Макрона.
