Три дні 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН дали Україні тринадцять форматів на рівні лідерів, зустріч із Дональдом Трампом, шостий саміт Кримської платформи за участі понад шістдесяти держав і два підписані документи. На тлі перевантаженого порядку денного вже саме утримання України в центрі уваги є результатом. Проте головне — не кількість зустрічей, а зміна ролі: цього разу Київ приїхав до Нью-Йорка не з переліком прохань, а з пропозиціями, інструментами та власною коаліцією.
Ключовий успіх зустрічі з Трампом — синхронізація мети. Обидва президенти публічно зафіксували спільне бажання завершити війну до зими, а предметом розмови стали деескалаційні кроки, що можуть відкрити шлях до дипломатії. Україна перехопила ініціативу: заявила про готовність до енергетичного перемир'я в будь-якому форматі, але на дзеркальних умовах, і американська сторона взялася передати цю позицію москві. Так Київ остаточно позбувся ярлика "перешкоди миру", а відповідальність за наступний крок перейшла до кремля. Показово, що вже наступного дня, після розмови з Лавровим, держсекретар Рубіо говорив саме про обмежене припинення вогню в енергетиці та зерновому експорті — тобто українська рамка стала робочою рамкою переговорів.
Не менш важливе те, чого на цій зустрічі не сталося. Жодної односторонньої вимоги припинити удари по російській нафтопереробці не прозвучало, а сам Трамп назвав ці удари серйозним ударом по росіянам. Отже, кампанія далеких уражень зберігається як важіль, а не як предмет торгу. Водночас Зеленський публічно прив'язав закон Ліндсі Грема з повноваженнями на мита до 100% для покупців російських енергоносіїв до сценарію російської ескалації — американський інструмент тиску фактично став частиною української стратегії. Робота над виробництвом ракет-перехоплювачів для Patriot в Україні продовжується: це не рішення на цю зиму, але це заявка на технологічний суверенітет у протиповітряній обороні.
Європейський безпековий трек дав конкретику там, де Вашингтон поки дає рамки. Франція готова забезпечити додаткові системи SAMP/T і ракети до них за кошти позики Євросоюзу та працює над їхнім виробництвом в Україні й над антибалістичною програмою FREYJA. Данія погодилася будувати нові спільні оборонні підприємства. Фінляндія підписала з Україною Drone Deal — вже одинадцяту угоду такого формату,
а президент Стубб прямо визнав, що це "не вулиця з одностороннім рухом": партнери вчаться в України. Це і є головна якісна зміна — Україна перетворюється з отримувача безпеки на її експортера.
Візит розширив і географію підтримки. Австралія підписала з Україною двосторонню безпекову угоду, оголосила пакет на 60 мільйонів доларів і нові санкції проти поплічників росії та суден тіньового флоту. Японія підтвердила продовження допомоги, Чилі відкрила напрям співпраці в безпеці та дронових технологіях і в поверненні викрадених дітей. Для держави, якій потрібні ресурси поза межами Європи, вихід в Індо-Тихоокеанський регіон і Латинську Америку є стратегічною інвестицією.
Найскладнішим залишився фінансовий трек, і тут варто оцінювати результат тверезо. МВФ пообіцяв допомогти знайти частину коштів для фінансової стійкості у 2027 році, Єврокомісія домовилася продовжити пошук додаткових джерел, а вже наступного дня посли ЄС погодили три мільярди євро за виконані реформи. Розмова з Урсулою фон дер Ляєн була непростою: Брюссель чітко пов'язує нові гроші з реформами у Верховній Раді й закликає Канаду,
Норвегію та Японію розділити тягар. Але це не провал візиту, а домашнє завдання для парламенту, яке має бути виконане вже в найближчі тижні.
Рішення ЄС виключити Усманова та Фрідмана із санкційних списків стало ударом, що збігся з візитом. Проте Україна перетворила його на аргумент: Латвія та Естонія оголосили про національні санкції, Велика Британія підтвердила спільну позицію щодо недопустимості послаблень, Австралія запровадила нові обмеження. Навколо України формується коаліція держав, які не готові торгувати санкціями.
Виступ на загальних дебатах закріпив нову риторику. Замість апеляції до співчуття — мова ціни й раціональності. За вісім місяців росія втратила вбитими й тяжкопораненими 248 тисяч військових. Кожен захоплений кілометр української землі коштує їй 248 солдатів. А українські удари спрямовані не на нафту як таку, а на здатність росії фінансувати війну. Це меседж, зрозумілий і Глобальному Півдню, і прагматикам у Вашингтоні: війна для москви стає економічно безглуздою. Окремо прозвучало попередження, що вже наступного року рішення на полі бою може почати ухвалювати штучний інтелект, — і мир потрібен раніше.
Підсумок візиту — у структурі, а не в гучних заголовках. Україна прибула до Нью-Йорка як суб'єкт із власною формулою деескалації, власними технологіями та коаліцією партнерів, готових діяти. Тепер завдання — перетворити рамки на постачання до початку зими: ракети-перехоплювачі, закриття бюджету на 2027 рік і реформи, від яких залежить європейське фінансування. Найближчі два тижні покажуть, наскільки швидко нью-йоркська дипломатія конвертується в захист українського неба.
Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру "Об'єднана Україна"
