Скандальний звіт Amnesty International та російська агресія

Тиждень тому міжнародна правозахисна організація Amnesty International (Amnesty) опублікувала звіт «Українська бойова тактика ставить під загрозу цивільних» [1], що викликав неабияке обурення як в Україні, так і за кордоном. Президент України заявив, що цим звітом Amnesty перекладає відповідальність за злочини зі злочинця на жертву [2]. Міністр закордонних справ України висловив думку, що звіт спотворює реальність та є прикладом фальшивої «нейтральності» [3].

Очільниця українського представництва організації Оксана Покальчук звільнилася на знак протесту, зазначивши, що український офіс виступав проти публікації звіту в тому вигляді, в якому він був оприлюднений [4]. Прикладу Покальчук послідував співзасновник шведського офісу організації [5]. З засудженням виступило МЗС Польщі [6]. Піддав критиці звіт міністр оборони Латвії [7]. Дійшло до того, що британська газета Times обвинуватила Amnesty в «путінській пропаганді» [8], а Daily Telegraph проголосила «моральне банкрутство» організації [9].

Пізніше з’явилися повідомлення про звільнення за власним бажанням працівників організації та припинення фінансування з боку донорів [10].

Виглядає так, що невеликий за обсягом і далеко не найбільш принциповий звіт виявився для крупної та поважної міжнародної правозахисної організації справжньою репутаційною катастрофою.

13 серпня з’явилося повідомлення, що Amnesty погодилася на зовнішню перевірку опублікованого звіту з можливістю його подальшого перегляду з урахуванням позицій національних представництв, в тому числі українського [11]. Президентка Amnesty Агнес Калламард більше не називає критиків «ботами і тролями», а організація більше не «наполягає на встановлених фактах» [12]. Виглядає так, що центральний офіс визнав свою поразку і переходить до мінімізації втрат.

АРК з цікавістю стежило за розвитком ситуації, проте утримувалося від коментарів, аби ставати на бік будь-якої зі сторін цього надто яскраво емоційно забарвленого конфлікту. Проте зараз, коли пристрасті трохи уляглися, і конфлікт, здається, йде до завершення, доцент Олексій Плотніков дозволив собі деякі спостереження.

Почнемо з одного принципового твердження: називати Amnesty International «путінськими агентами» наразі причин не вбачається.

Навпаки, навіть простий огляд публікацій організації щодо України та Росії показує, що Amnesty послідовно і активно критикує репресивний російський режим, вимагає засудження російської агресії, сприяє розслідуванню злочинів окупантів. Amnesty збирала докази злочинних обстрілів цивільних агресором [13] [14] [15], розправ над цивільними в окупації [16], була однією з перших глобальних правозахисних організацій, яка назвала злочинами і вимагала міжнародного кримінального переслідування винних в бомбардуванні театру в Маріуполі [17] та катуваннях українських полонених [18]; [19]. Вона ж тиснула на уряди європейських країн в питанні покращення захисту українських біженців [20] [21]. Також Amnesty бореться проти переслідувань російських громадян, які відкрито протестують проти агресії [22]; [23].

Треба сказати, що Amnest yкритикувала Україну і раніше, наприклад у зв’язку з розстрілами протестуючих на Майдані (тодішня критика була спрямована проти дій уряду Януковича), або щодо деяких рутинних питань, таких як необхідність ратифікації Стамбульської конвенції про боротьбу з домашнім насильством [25].

Водночас, після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р., Amnesty характеризує російську агресію як «катастрофу з правами людини» [26], на що влада рф відповіла блокуванням сайту організації [27].

На цьому тлі не може не виникнути питання, чому ж Amnesty International раптом опублікувала скандальний звіт зі звинуваченнями української армії, і в чому взагалі проблема з цим звітом. Почнемо з розгляду другого питання, і в процесі спробуємо відшукати відповідь на перше.
Звіт, про який йдеться, з’явився як своєрідний побічний продукт дослідження Amnesty International російських воєнних злочинів. Як зазначає організація, «між квітнем та липнем, дослідники Amnesty декілька тижнів досліджували російські удари в Харківській області, Донбасі та Миколаївській області. Організація оглянула місця ударів, опитала тих хто вижив, свідків та родичів жертв атак…Під час цих розслідувань, дослідники виявили свідчення, що українські сили завдавали ударів з заселених житлових районів, а також знаходячись в цивільних будівлях в 19 містах та селах в цих регіонах» [1].

Тобто,

спеціального дослідження щодо ймовірного порушення міжнародного гуманітарного права Україною не проводилося взагалі. Звіт відображає інформацію, яка була отримана в ході вивчення російських воєнних злочинів. І це є його першою принциповою вадою. «Компіляція» звітів такого рівня з фрагментів інформації, отриманої під час складення інших звітів, просто не припустима, і тим більше на підставі такої компіляції неможна робити глобальних висновків.

Чимало фахівців в Україні та за кордоном розкритикували звіт Amnesty за відсутність в ньому зрозумілої методології. Але такій методології було просто нізвідки взятися, адже спеціального дослідження взагалі не проводилося. Як пише Уейн Джордаш, керуючий партнер міжнародної фундації Human Rights Compliance, «стверджуючи, що аналіз базувався на свідченнях свідків, обстежених місцях ударів, виборі критеріїв та «аналізу зброї», Amnesty спритно обходить будь-яке реальне пояснення своєї методології, відмовляючись надати хоч якісь значущі деталі доказів. Читачеві залишається здогадуватись про кількість опитаних свідків або інспектованих місць ударів,

критерії відбору свідків і місць, а також експертів, нібито використаних для проведення аналізу зброї» [28].

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко вказує на однобокість представлення ситуації, оскільки дослідники Amnesty «мали доступ лише до контрольованої Україною території і вони намагалися, як вони кажуть, об’єктивно зібрати факти там, де їм дозволяли. Разом із тим, їм не дозволяють заїжджати ані в Крим, ані на інші непідконтрольні Україні території. Вони можуть, хіба що, використовувати інформацію, яка дозовано дається окупантами з тих територій, а це вже викривлює реальність» [29].

Відсутність правильної методології призвела до другої фундаментальної вади дослідження Amnesty – при вірних посилках, в ньому зроблений невірний висновок. В тексті доповіді стверджується чимало правильних речей, з якими просто неможна не погодитись. Наприклад, абсолютно вірно, що міжнародне гуманітарне право вимагає від сторін конфлікту уникати,наскільки це можливо, розміщення воєнних цілей всередині чи поруч з щільно заселеними районами та зобов’язує забезпечувати евакуацію цивільних з зони бойових дій та надавати попередження про атаки,

що можуть вплинути на цивільне населення. В звіті також наголошується, що російські обстріли здійснюються з використанням зброї невибіркової дії, в тому числі міжнародно заборонених касетних боєприпасів, і навіть розміщення в населеному районі військових не виправдовує такі порушення. Нарешті, в звіті, дещо парадоксальним чином, вказується, що «міжнародне гуманітарне право не містить спеціального зобов’язання для сторін конфлікту проти розміщення в школах, в яких не відбувається навчання. Однак, воюючі мають зобов’язання уникати використання шкіл, що розташовані поруч з будинкам…якщо тільки немає переважаючої воєнної необхідності» [1].

Це все теоретично справедливі твердження. Але для описаних Amnesty випадків, коли українські військові нібито розміщувалися на цивільних об’єктах, сама ж Amnesty не проводить аналізу того, чи можна було «наскільки це можливо» уникнути розміщення військових поруч з цивільними, чи проводилися заходи з евакуації, і чи була «переважаюча воєнна необхідність» у саме такому розміщенні українських сил. Без цього аналізу, робити висновок про порушення не уявляється можливим.

І тим більше неможна зробити висновок, що йдеться не про окремі порушення (яких навряд чи можна стовідсотково уникнути будь-якій стороні в будь-якій збройній боротьби), а про загальну тактику ведення бойових дій, прикриваючись цивільними, не про поодинокі випадки, а про «модель поведінки».

Навряд чи подібний глобальний висновок можна було зробити на підставі опитування незначної кількості свідків, що згадані в звіті, а тим більше в рамках проведення абсолютно іншого дослідження. Тож заява про те, що Збройні Сили України нібито використовують розміщення воєнних об’єктів поруч з цивільними в якості тактики ведення війни не витримує жодної критики.

Не може не постати питання: невже експерти Amnesty не усвідомлювали всіх вад цього звіту? В це важко повірити, адже йдеться про одну з найбільших та найбільш професійних правозахисних організацій в світі. Навіщо ж було публікувати явно погано обґрунтований звіт, якому бракує зрозумілої методології, в якому робляться передчасні висновки, що зібраний зі шматків інших звітів. Чому так відверто проігнорована позиція української сторони – починаючи з відсторонення від участі в підготовки звіту експертів українського офісу,

і закінчуючи тим, що організація вирішила не чекати коментарів українського Міністерства Оборони, про які ж сама і попросила?

Мотиви Amnesty International так і залишаються незрозумілими, і щодо них можна лише робити припущення, серед яких найбільш притомне – це надмірне захоплення центрального офісу принципом нейтральності. Як написав в своєму Твіттері міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, не слід плутати «фальшиву «нейтральність» з правдивістю» [30]. Відомий український експерт Максим Дворовий не дарма іронізує над «позаконтекстними супер-безсторонніми твердженнями» Amnesty [31], бо історія підготовки пресловутого звіту дійсно викликає враження, що міжнародні правозахисники вирішили продемонструвати, що стежать за обома сторонами конфлікту в рівному ступені, і, наче «про всяк випадок», обвинуватили Україну. Заради свого абстрактного розуміння нейтральності, вони вирішили пожертвувати конкретним контекстом конфлікту, відмовившись не тільки дослідити ситуацію на місці, але й взагалі допустити українців, які очевидно не можуть бути нейтральними,

до складання звіту.

Справжня нейтральність, однак, як раз і передбачає необхідність вислухати обидві сторони, аби скласти збалансовану думку. Прагнення до «балансу» зіграло злий жарт з Amnesty International, призвівши до створення незбалансованого і неякісного дослідницького «продукту». Його поява призвела до протилежного результату ніж той, що хотіли автори: замість привернення уваги до гіпотетичних випадків порушення правил війни, Amnesty отримала репутаційну кризу і падіння довіри до своїх висновків.

Попри це, нам хочеться вірити, що Amnesty International зможе подолати цю кризу у власних судженнях та кризу довіри до неї. Зрештою, йдеться про організацію, що доклала неоцінних зусиль до боротьби за права людини по всьому світу і в Україні. Зокрема, Amnesty регулярно повідомляє світу про порушення прав людини в Криму, переслідування кримських татар та українців окупаційною владою [32]. Публікаціями Amnesty користується і сама Україна в міжнародних судах. Наприклад, позов щодо расової дискримінації в Криму, поданий нашою державою до Міжнародного Суду ООН, містить посилання на опубліковані Amnesty звіти [33].

Без всякого сумніву, зібрані Amnesty International матеріали щодо російської агресії та злочинів в Україні могли б бути дуже корисними в тій боротьбі, що Україна веде на дипломатичному та правовому полі.

Тому критикуючи організацію, важливо «разом з водою не виплеснути дитину», не відмовлятися від величезного здобутку через одну, хоча й грубу та очевидну помилку Amnesty. Сподіваємося, що незалежна перевірка звіту Amnesty International сприятиме об’єктивному встановленню реальних фактів за вкрай погано обґрунтованими звинуваченнями. Для Amnesty криза може стати шансом переглянути свій підхід до нейтральності так, аби в ситуації, коли одна сторона явно є агресором, а інша – жертвою, не кидати гирь на чашу терезів злочинця.

1. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/08/ukraine-ukrainian-fighting-tactics-endanger-civilians/ 2. https://www.pravda.com.ua/news/2022/08/4/7361927/ 3. https://detector.media/infospace/article/201647/2022-08-05-kuleba-genseku-amnesty-international-vash-zvit-spotvoryuie-realnist-tse-falshyva-neytralnist/ 4. https://hromadske.radio/news/2022/08/05/ochil-nytsia-amnesty-international-ukraina-zvil-niaiet-sia-pislia-skandalu-zi-zvitom-iz-krytykoiu-zsu 5.

https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3547601-spivzasnovnik-svedskoi-amnesty-international-podav-u-vidstavku-cerez-nezgodu-zi-zvitom-pro-zsu.html 6. https://rubryka.com/2022/08/08/u-mzs-polshhi-zayavyly-shho-zvit-amnesty-international-svidchyt-pro-sylnyj-vplyv-rf-na-organizatsiyu/ 7. https://suspilne.media/268615-sproba-vipravdati-dii-rosiu-ministr-oboroni-litvi-rozkritikuvav-zvit-amnesty-international/ 8. https://www.thetimes.co.uk/article/the-times-view-on-amnesty-internationals-ukraine-report-putins-propagandists-kcf3m5ww0 9. https://www.telegraph.co.uk/news/2022/08/06/amnesty-now-utterly-morally-bankrupt/ 10. https://frontnews.eu/en/news/details/38479 11. https://euromaidanpress.com/2022/08/13/amnesty-to-review-controversial-statement-on-ukrainian-army/ 12. https://genevasolutions.news/global-news/amnesty-apologises-for-report-slamming-ukrainian-army 13. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/04/ukraine-russias-cruel-siege-warfare-tactics-unlawfully-killing-civilians-new-testimony-and-investigation/ 14. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/06/ukraine-hundreds-killed-in-relentless-russian-shelling-of-kharkiv-new-investigation/ 15.

https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/07/ukraine-civilians-killed-by-reckless-russian-attacks-on-serhiivka-apartment-block-and-beach-resort/ 16. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/04/ukraine-russian-forces-extrajudicially-executing-civilians-in-apparent-war-crimes-new-testimony/ 17. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/06/ukraine-deadly-mariupol-theatre-strike-a-clear-war-crime-by-russian-forces-new-investigation/ 18. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/07/ukraine-russian-soldiers-filmed-viciously-attacking-ukrainian-pow-must-face-justice/ 19. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/06/ukraine-russia-death-sentences-against-three-foreign-members-of-ukrainian-forces-by-separatists-courts-a-blatant-violation-of-international-law/ 20. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/03/poland-authorities-must-act-to-protect-people-fleeing-ukraine-from-further-suffering/ 21. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/03/eu-temporary-protection-is-needed-for-everyone-fleeing-ukraine/ 22. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/04/russia-artist-detained-amid-clampdown-on-anti-war-feminists/ 23.

https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/07/russia-municipal-councillor-sentenced-to-seven-years-in-jail-for-opposing-the-ukraine-war/ 24. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2014/02/ukraine-prosecute-perpetrators-protest-deaths/ 25. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/06/ukraine-historic-victory-for-womens-rights-as-istanbul-convention-ratified/ 26. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/03/russia-ukraine-invasion-of-ukraine-is-an-act-of-aggression-and-human-rights-catastrophe/ 27. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2022/03/russia-authorities-block-amnesty-internationals-russian-language-website/ 28. https://www.pravda.com.ua/columns/2022/08/5/7362086/ 29. https://helsinki.org.ua/articles/zyava-amnesty-international-rozbir-ukraina-rosiya-vijna/ 30. https://www.theguardian.com/world/2022/aug/05/zelenskiy-and-envoys-attack-amnesty-report-on-endangering-civilians-in-russia-crossfire 31. https://www.linkedin.com/pulse/amnesty-international-impartiality-some-other-free-speech-dvorovyi/ 32. https://www.amnesty.org/en/latest/news/2021/05/russiaukraine-crimean-tatar-human-rights-defenders-sentence-upheld-in-mockery-of-international-law-2/ 33. https://www.icj-cij.org/public/files/case-related/166/166-20180612-WRI-01-00-EN.pdf