На згадку про нього лишилися спільні спогади, світлини, а тепер і меморіальна дошка. Відкрили її на фасаді полтавської 37-ї школи. Загиблий захисник України Максим Коростель на початку війни без вагань вирішив доєднатися до захисту країни. Яким його згадують рідні та близькі — дізнавалася наша знімальна група.
Мати загиблого захисника України 36-річного Максима Коростеля Тетяна Іванівна демонструє нашій знімальній групі найцінніше — спільні фото з сином.
— Це він в Попасному. Це я з ним.
Світлини зроблені 18 лютого 2023 року, буквально за пів року до фатального дня, — говорить мама воїна.
Тетяна Іванівна, мати загиблого захисника України Максима Коростеля Він сказав: «Мамо, усе добре. Тут у нас йдуть навчання. Ми на нуль не ходимо». Якби він мене трішки оберігав мене і не казав мені правду, що вони виходять на позицію. А так 12-го, о другій годині ночі, він написав нам у вайбері, що він виходить на позицію, зв’язку не буде.
Це була остання розмова з Максимом. Наступним було повідомлення про його загибель. Воїн загинув 12 липня минулого року на Донеччині, біля села Красногорівка.
А вже через рік після його смерті на стіні рідної полтавської школи №37 з’являється меморіальна дошка. Право її відкрити надається трьом найріднішим членам його сім’ї — батькам та сину-шестикласнику.
Володимир Михайлович, батько загиблого захисника України Максима Коростеля Він прийшов і сказав: «Тату, мамо, я завтра йду у частину оформлюватися, не пробуйте мене відмовляти і все таке». Мати, ну мати є мати. Вона намагалася його відговорити. Але він сказав: «Ні».
Згадує останні розмови з батьком і його син Антон.
Антон, син загиблого захисника України Максима Коростеля Він не так часто дзвонив. 9 липня. Все було добре. Просто спілкувалися, нічого незвичайного. Мені нічого не казав. Все казав або бабусі, або дідусю, і те не всю правду.
Яскравий, харизматичний та веселий — те, що одразу спадає на думку, згадуючи Максима, — говорить його однокласниця Тетяна.
Тетяна, однокласниця загиблого захисника України Максима Коростеля Він не намагався видавати себе за того, ким він не є. Він був собою. Бо часто людям важко бути чесними. А Макс таким був. Я випадково його зустріла, коли він був у відпустці, ми трохи побалакали, він схуд, був втомлений. Я знаю, що йому було важко. Головне — очі, вони ніколи не брешуть.
Пам’ятає Максима ще з початкової школи вчителька з музики Олена Шихалкіна.
Олена Шихалкіна, вчителька загиблого захисника України Максим дуже гарно вчився, виявляв себе з різних сторін дуже творчо і талановито. Саме з таких діток ми хотіли сформувати наше майбутнє козацтво.
Сміливий, відважний, справедливий командир — саме таким згадує Максима Коростеля його побратим Дмитро Калінін.
Дмитро Калінін, побратим загиблого захисника України Максима Коростеля Він до кінця виконав своє бойове завдання. Так сталося, що ми починали з ним шлях і до останнього бою були. Виносили його. Він до кінця був мужнім.
Катерина Ямщикова, в.о. міського голови Полтави росія хоче знищити нас дуже давно. Україна бореться з нею століттями. Козаки міняють образ, але зараз, на мою думку, у нас вирішальна битва. Історична. І ми живемо в найвидатніші часи, часи, коли кожен, хто навіть не тримав у руках зброю, бере її до рук, щоб захистити, в першу чергу, свою родину.
Максим Коростель пішов на війну у перші дні повномасштабного вторгнення, 6 березня 2022 року, добровольцем. Боєць нагороджений двома почесними грамотами та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).