Троє захисників повернулися до рідної Полтави на щиті. Це 23-річні військові Валентин Ребрик та Олександр Юрина і 41-річний Олександр Кіріченко. Сьогодні їх провели в останню путь. Якими їх згадують близькі — дивіться у сюжеті.
Тетяна Петрівна, вчителька української мови загиблого військового Валентина Ребрика Він дуже мовчазний. В нього такий важкий погляд, я його близько сприймаю. Я його любила і допомагала у школі. Тихий хлопчик, який важко йшов на контакт, але іноді вдавалося з ним поговорити.
Вчителька української мови Тетяна Петрівна крізь сльози згадує останню зустріч із 23-річним загиблим військовим Валентином Ребриком. Каже: хлопець з самого малку вчився жити один, спочатку смерть батька, потім — матері. Тепер прощаються і з ним самим. Воїн загинув 25 травня 2022-го року під час виконання бойових завдань у Донецькій області.
Тетяна Петрівна, вчителька української мови загиблого військового Валентина Ребрика Коли він в армії служив, але до повномасштабного вторгнення, і був рік з того дня, як померла мама, його відпустили з армії на поминки. Ми тоді з ним зустрілися і востаннє обнялися. Ця зустріч переді мною.
Цього дня проводжають в останню путь ще двох військовослужбовців.
Один із них — Олександр Юрина. Був призваний на військову службу 29-го липня цього року. Солдату 2 жовтня 2024 року виповнилося 23, наступного дня його не стало. Він поліг під час виконання завдань за призначенням у Донецькій області.
Олег, колега загиблого військового Олександра Юрини Дуже спокійний, акуратний, він ніколи папірець на підлогу не кине, завжди прибирає, і любив тварин дуже, зі своєю собакою, вигулював.
41-річний солдат Олександр Кіріченко теж повернувся у рідну Полтаву. На щиті. До мобілізації чоловік працював слюсарем на комунальному підприємстві «Полтававодоканал». Після — служив на посаді спеціаліста по обладнанню інженерних споруд інженерного батальйону. Загинув 5 жовтня 2024-го у Харківській області.
Людмила Безсонова, колега загиблого військового Олександра Кіріченка За цей рік хлопці відзиваються всі про нього дуже добре. Згадують його дуже добре. Дуже чуйна, дуже порядна, дуже ввічлива людина. Всі його поважали, дуже гарно ставилися до нього і згадують тільки найдобрішими словами.
— Українські воїни стали символом гідності і кожен з них вчинив подвиг.
Валентина Ребрика поховали в Абазівці, Олександра Кіріченка на Затуринському кладовищі, Олександра Юрину у Диканці.