Павло ніколи не боявся важкої роботи та завжди підтримував друзів і близьких.

Сьогодні у Кременчуці попрощалися із Захисником України Павлом Кузнєцовим, який з 2024 року став на захист держави та віддав за Україну найцінніше — власне життя.
Третього травня 2026 року героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність України під час агресії військ російської федерації, вірний син, випускник Кременчуцького ліцею №4, відданий захисник Батьківщини — Павло Іванович Кузнєцов.

Про це повідомив старший лейтенант, офіцер відділення ЦВС, лейтенант Костянтин Тригуб.

«Кузнєцов Павло Іванович народився 14 листопада 1980 року в місті Салават Республіки Башкортостан. Проживав у місті Кременчук, закінчив Кременчуцький ліцей №4 та ПТУ №26. Був розлучений, мав доньку. Призваний на військову службу по мобілізації 26 липня 2024 року. Служив солдатом, гранатометником першого механізованого відділення. Загинув під час виконання бойового завдання із захисту України та її територіальної цілісності в районі населеного пункту Графське Чугуївського району Харківської області. У скорботі залишилися мати Зінаїда Сергіївна, донька Анастасія та сестра Лариса», — повідомив військовий.
Попрощатися із Захисником до Свято-Миколаївського собору прийшли рідні, друзі, колеги по роботі, сусіди та знайомі. Саме у храмі відбулося відспівування воїна. Люди разом підносили щирі молитви за упокій душі полеглого захисника та розділяли біль втрати з його родиною.
На церемонію прощання прийшли й мешканці Ревівки, для яких Павло назавжди залишиться добрим, щирим і готовим прийти на допомогу чоловіком.

«Це світла людина. Він завжди був позитивний, усміхнений, добрий. Гарно одягався, любив маму і доньку. Руками міг зробити все — від фундаменту до даху будинок збудувати. Дуже допомагав сестрі Ларисі. Це велике горе. Пішов на війну, як і всі хлопці, захищати Батьківщину. Безстрашний був. У нас на Ревівці багато хлопців пішло воювати: хтось служить, хтось повернувся, а сьогодні прийшли попрощатися з Пашею», — розповіла мешканка Ревівки Валентина Володимирівна.
Про працелюбність та людяність Павла згадує і його колега Олександр. Разом вони працювали та заробляли на життя. Чоловік говорить, що Павло ніколи не боявся важкої роботи та завжди підтримував друзів і близьких.

«Я з ним працював дуже багато. І в Польщі були, і в Харкові працювали, на будівництві багато часу разом провели. Хороша людина був, ніколи не відмовляв, допомагав. Що попросиш — усе зробить.
Не так давно з ним зв’язувався по відеозв’язку. Він сам набрав о сьомій ранку. Він перед службою був, а я — перед роботою. Розмовляли про наших знайомих, про тих, з ким працювали. Веселий був, жартував. Казав, що хорошого там нічого немає. Ніякого передчуття не було — поговорили, посміялися», — розповів Олександр.
Вічний спокій Павло Кузнєцов знайшов у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.

Кременчук продовжує втрачати своїх мужніх синів у війні за незалежність України. За кожним ім’ям полеглого воїна — зруйновані мрії, біль рідних і пам’ять, яка житиме у серцях людей. Павла згадують як щиру, працьовиту та відкриту людину, яка не ховалася від викликів часу та стала на захист держави. Для рідних і близьких він назавжди залишиться люблячим сином, батьком, братом і другом. Світла пам’ять Захиснику України.
Олена Ліпошко
Фото авторки