Тютюнопаління (або просто паління) – надбана шкідлива звичка вдихання диму тліючого висушеного листя тютюну. Найважливішим компонентом тютюнового диму є нікотин.
Звичка куріння виникла ще з 2000 року до нової ери, коли американські індіанці вдихали дим, що виникав при розпалюванні листків рослини Nicotiana tabacum. Та у індіанців це був особливий процес. Тютюн курили лише при здійсненні певних ритуалів та на особливі події. Його не курили постійно, кілька разів на день.
Спочатку вважали, що ця звичка допомагає при хворобах, захищає від чуми, навіть казали, що тютюн має цілющі властивості. Час минув і думка змінилася, науковцями точно було встановлено до чого призводить тютюнопаління.
Що ж такого небезпечного в сигареті? А небезпечне те, що вона містить тютюн і смолу. Якщо тютюн викликає наркотичну залежність, то смола містить у собі приблизно 4000 хімічних елементів. За основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі й впливають на організм, об'єднані в 4 групи:
канцерогенні речовини; подразнюючі речовини; отруйні гази; отруйні алкалоїди. Канцерогенні речовини:
ароматичні вуглеводні, бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуідин та ін.), неорганічні сполуки миш'яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово та вісмут – 210. Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь (акролеїн), оксид вуглецю (II). Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень, ціаністий водень та ін. Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин, нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.). Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю.
Чому курці кашляють?
Головною причиною виникнення і розвитку «тютюнового» кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв'язаний з виділенням мокроти при кашлі.
Чи здорове серце в курця?
Масове розповсюдження куріння є однією з головних причин широкого розповсюдження серцево-судинних захворювань. Доведено, що у курців, на відміну від некурящих людей, в 2-3 рази частіше розвивається інфаркт та передінфарктний стан,
стенокардія та інші захворювання серця. При цьому смертність,що викликана цими захворюваннями, в курців набагато вища. Життя курців на 4,6-8,3 роки є коротшим, ніж у некурящих, при чому скорочення тривалості життя залежить від того, в якому віці людина почала палити.
Доведено, що більше 50% всіх захворювань, що є причиною смерті курців, приходиться на долю серцево-судинних захворювань.
Чому виразка віддає перевагу курцям?
Більше 80% хворих, які страждають на хронічні захворювання шлунку та дванадцятипалої кишки, є курцями. Це захворювання найчастіше зустрічається у запеклих курців. Доведено, що куріння негативно впливає і на процес лікування виразки.
Боротьба з курінням в багатьох країнах призвела до зменшення курців, але незалежно від цього, кількість курців серед молоді та жінок продовжує збільшуватись. Разом з цим підвищується ризик виникнення хвороби не тільки у самих курців, але й у їхнього майбутнього покоління. Куріння наносить велику шкоду всім, але особливо представникам молодого покоління, організм яких знаходиться в процесі статевого дозрівання, тому куріння може негативно вплинути на їхнє потомство.
Куріння є не лише особистою проблемою кожної людини окремо, але й гострою соціальною проблемою, з якою пов'язане майбутнє всього людства.
Що потрібно для того, щоб втілити у реальність бажання кинути палити?
Визначальними факторами успішної відмови від паління вмотивованої (готової до відмови) людини є:
самозобов'язання (день відмови); наявність стратегічного плану; підтримка (в т.ч. – медикаментозна); наявність контролю. Перш за все, важливо не відкладати з дня на день. Для декого це буде мимохіть, а хтось, схильний до планування, може встановити дату, з якої він відмовиться від цигарок. Тільки, будь ласка, не з першого січня Нового року! Організм після щедрого новорічного застілля буде чинити надзвичайний опір змінам у ваших звичках. Крім того, кидаючи палити, краще утриматися від уживання алкоголю на 1,5 – 2 місяці, оскільки спиртне, послаблюючи волю, знижує установку на життя без тютюну.
Медикаментозні методи відмови від куріння
Нікотиновий пластир. Нікотинозамісна терапія. Її застосування збільшує ймовірність відмови приблизно в два рази в осіб з вираженою нікотиновою залежністю.
Зазвичай застосовують пластири, що містять 21 мг (діє протягом доби) або 15 мг нікотину (діє під час періоду неспання — 16 годин), жувальну гумку (2 та 4 мг нікотину, близько 20 штук на добу) або таблетки, інгалятори. Іноді використовують комбінацію різних форм заміщення нікотину, а також комбінацію з іншими препаратами. Антидепресант бупропіон (велбутрін, зібан). Часткові агоністи нікотинових рецепторів. Вареніклін (Чампікс), виведений на ринок 2008 року, який є частковим агоністом нікотинових рецепторів, подає великі надії, але його застосування у деяких пацієнтів загрожує серйозними побічними ефектами, у тому числі з боку нервової системи. Цитизин (Табекс), алкалоїд, виділений з Зіноваті руської. Перший препарат, схвалений для лікування нікотинової залежності. Має мало побічних ефектів у малих дозах. Препарат табекс активно застосовували для відмови від паління в країнах Центральної та Східної Європи, починаючи з 60-х років Проте в західних країнах він був практично не відмічений, багато в чому через те, що результати досліджень не публікували англійською мовою.
Сучасні дослідники відзначають серед переваг порівняно низьку собівартість виробництва ліків на основі цитизину, який, на відміну від свого похідного варенікліну, не є штучно синтезованим та його отримують безпосередньо з рослинної сировини. На відміну від препаратів, розроблених у Сполучених Штатах, які пройшли дорогі клінічні випробування, Табекс тривалий час залишався препаратом зі сприятливою клінічною історією, однак фактично непомічений на міжнародному рівні, оскільки докази його ефективності зібрані в 60-70-х роках в країнах Варшавського блоку, в недостатній мірі відповідали західним стандартам клінічних випробувань. ПСИХОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ:
Психотерапія. Необхідно встановити, чи "хоче" курець кинути курити, чи хоче "захотіти кинути". Найчастіше невдалі спроби лікування відбуваються тому, що в людини відсутнє добре усвідомлене бажання кинути. Психотерапевту треба з'ясувати, чи це не так, і встановити, на якій стадії знаходиться курець. Психотерапія або інші психологічні заходи повинні використовуватися для того, щоб підвести курця до стану "бажання кинути".
Необхідно встановити наявність у пацієнта психологічного чинника впливу, із яким потрібно упоратися до того, як людину відлучать від сигарети.
Існує багато різноманітних методик лікування: «кодування», книги під час читання яких пацієнти кидають курити, голкорефлексотерапія, гіпноз та інші. Та все ж, їх ефективність є недостатньо високою, коли вони застосовуються як самостійні методики.
У випадках, коли Ви твердо вирішили, що паління Вам непотрібно, і самотужки не в змозі справитись зверніться до фахівців за професійною допомогою. Бо лікування потребує комплексного підходу з використанням медикаментозної терапії та надання психотерапевтичної допомоги.
Дослідження віддалених результатів лікування показали, що хвилини і години,які раніше марнувались на безкінечні і безцільні перекури, тепер витрачаються на спорт, спілкування з друзями та близькими, хобі та інше.
Вибір завжди залишається за Вами – палити чи не палити. Головне, Ви повинні знати – є люди, котрі завжди готові допомогти тим, хто вибирає «не палити».
Лікар-нарколог Олег Красношапка
