Деякі полтавці, які прийшли сьогодні до пам'ятника жертвам політичних репресій, що знаходиться у селі Триби поблизу обласного центру, говорили про свої відчуття.Нагадаємо, сьогодні в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій.
Микола Кульчинський: Я був репресований у 1969 році зовсім молодим юнаком, тільки півроку, як прийшов з лав Радянської армії розповсюдження листа творчої молоді з міста Дніпропетровська, який розповідав про соціальні проблеми переслідування української інтелігенції, про русифікацію наших міст, знищення пам’яток української культури. Написав його мій приятель, і так сталося, що мене звинуватили в антирадянській діяльності і засудили на 2,5 роки ув’язнення. Сьогодні треба жити за Шевченком, жити не по брехні, а по совісті – оце єдина запорука, що такі звірі більше не прийдуть до влади.
Оксана Деркач: Для мене сьогоднішній день – це нагадування нам усім про те, що такого не повинно бути . Коли люди гинуть за переконання, погляди – і це все сплановано, - звичайно з цим миритися не можна. На жаль, в нашій країні, і в інших країнах світу,
такі речі мали місце. Тому сьогодні повинна бути молитва, свічка на вікні, можливо картинка у Фейсбуці – це нагадування всім нам про те, що ми не повинні більше такого допустити.
Василь Степенко: Коли ми відкривали цей комплекс пам’яті жертв політрепресій під Полтавою, пам’ятаю, як посипались черепа, людські. Тоді навіть находили малесенькі дитячі черевички. Ви розумієте, яка ідеологія була!? І поки ми її не змінимо і найдемо таку, що буде любов до людини нести, а не знущання – порядку не буде. Це жахлива історія. Дай Бог, щоб ніколи більше вона не повторилася.
Тарас Пустовіт: Я думаю, що далеко не все сьогодні сказано про репресії, бо ми тільки підходимо до осмислення цього періоду. І, на мій погляд, правильно зараз прийнятий підписаний закон про декомунізацію суспільства і архівів, що треба всі документи, які стосуються силових структур, зібрати в одному місці, щоб створити сприятливі умови не тільки для наших істориків, дослідників, а й щоб звичайні громадяни мали доступ до цих речей.
Петро Ворона: Тоді знищували найсвідоміших українців. Не хотілося, щоб ця ситуація повторилася сьогодні. Нині влада потребує як ніколи україносвідомих, патріотичних,професійних та порядних людей.
Наталя Очкань
