Вчителька з міста Донецьк Тетяна Шлєпова, переїхавши до Полтави більше року тому, наразі має роботу соцпрацівника у благодійній організації «Світло Надії» та допомагає іншим переселенцям пройти шлях адаптації.
Про проблеми, з якими довелось жінці зіштовхнутись після переїзду до Полтави, вона розповіла журналістам «ВПолтаві».
Як давно ви в Полтаві?
З листопада 2014 року.
Як адаптувались? Хто допоміг?
Загалом я легко адаптувалась. Єдине те, що я довго стояла в центрі зайнятості на обліку. Пізніше я пішла на громадські роботи в БО «Світло Надії». Спочатку допомагала в Центрі адаптації для бездомних готувати та прибирати, а потім мене перевели на посаду соцпрацівника.
Зараз ви допомагаєте переселенцям?
І переселенцям, і полтавським безхатченкам.
З якою найпершою проблемою ви зіштовхнулись, переїхавши до Полтави?
Перш за все, це відсутність житла та роботи. Як зясувалося - ця проблема зачіпає не лише переселенців, а й місцевих жителів.
Хто ви за фахом?
Я вчитель російської і української мови та літератури.
З роботою в школі важко. Чи намагались перекваліфікуватись?
У Полтаві, і не тільки, доволі важко перекваліфікуватися. Наприклад, на друге вище (через центр зайнятості) можна подати лише після 40 років.
До роботи в школі плануєте повернутися?
У Полтаві усього 2 школи з паралельним вивченням російської мови. Тому люди, які там працюють, тримаються за свої місця. У Полтаві взагалі проблеми з робочими місцями.
Ви, коли приїхали, знали, куди звертатися?
Звісно, що ні. Через 9 місяців після приїзду я дізналась про БО «Світло Надії»… Взагалі, люди, коли виїжджають, то розраховують лише на себе і на свої збереження. Найважчий період - це перший місяць, бо треба якось прожити до того, як отримаєш кошти, що переселенцям виплачує держава.