Квартира Павла Москалюка більше нагадує музей, ніж житлове приміщення. Тут – безліч різноманітних статуеток, масок, окулярів, але головна прикраса помешкання – капелюхи. У чоловіка їх – близько 500 екземплярів, і кожен має свою унікальну історію. Павло Москалюк, колекціонер - Знаєте, цей же капелюх придумали для лісничих. Тому що всі тоді носили циліндри, а люди, які працювали у лісі, у них цей височенний циліндр гілками збивався з голови. Тоді вони прийшли до шанованого капелюшника на той час з проханням зробити їм такий капелюх, щоб він був не менш елегантний, але ще й голову захищав. Захоплювався Павло Москалюк капелюхами ще з дитинства, збирати ж їх почав після подорожі до Санкт-Петербургу. Саме там він придбав свої перші екземпляри. Купив, й не зміг зупинитися. Головний критерій для капелюха, щоб потрапити у колекцію Павла, – якість. Павло Москалюк, колекціонер - Усілякі маскарадні капелюхи мене не цікавлять, виготовлені з картону, якихось полімерних матеріалів. Тобто, це має бути справжній капелюх, і якийсь цікавий, безумовно. От іноді береш капелюха,
навіть дорогий, мацаєш його і кажеш: це не капелюх, а фігня якась. А буває, що десь в секонд-хенді попадається м'ятий, страшний капелюх, а от коли до рук береш, то розумієш, що це якісна річ, що його можна реставрувати. Капелюхи у Павла не просто припадають пилом на полицях, а й мають практичне застосування. Чоловік їх носить у повсякденному житті. Павло Москалюк, колекціонер - Під різне вбрання я одягаю різні капелюхи, різні головні убори, не всі, що в мене є. Є дуже чудернацькі, в яких на вулицю виходити не дуже, але більшість тих капелюхів, які в мене є, я їх ношу. Павло впевнений, різні капелюхи – різний настрій. Ковбойський – це сміливість й впевненість, етнічний – це драйв, адже тут треба бути готовим до того, що тебе роздивлятимуться, капелюх-"челентанка" – самовпевненість тощо. Різні капелюхи дарують різне відчуття себе.
