Після уроків в’яже іграшки, а гроші перераховує на потреби нашої армії. Таким чином шестикласниця Єлизавета Добряк вирішила допомагати Збройним силам України. У майстерні юної волонтерки побувала і наша знімальна група. — Це буде ведмедик. Я починаю в’язати його з голови. Одинадцятирічна полтавка Єлизавета Добряк в’яже м’які іграшки та балаклави, аби підтримати нашу армію. У вільний від навчання час шестикласниця займається хендмейдом. Свої роботи дівчинка майструє гачком з плюшевої пряжі. Єлизавета Добряк, в’яже іграшки: Я роблю різні іграшки: від великих до маленьких. У мене є і брелочки, котрі можна почепити на рюкзак. Є і великі іграшки, які можна подарувати комусь на день народження, чи на якесь свято. В’язати дівчинку навчила бабуся. Свій першій виріб, білого лебедя, вона змайструвала в 3 роки. Тоді на іграшку пішло декілька тижнів. Сьогодні ж Ліза може зробити одну за 2-3 години. Потім продає їх через свою сторінку в інстраграмі. А половину виторгу школярка відправляє на потреби нашої армії. Єлизавета Добряк, в’яже іграшки: В інтернеті я відслідковую акаунти полтавських волонтерів, пишу їм і вони відправляють кошти на ЗСУ. Ідея допомагати українським військовим продаючи іграшки ручної роботи прийшла до Лізи з початком повномасштабного вторгнення, каже її мама Олена. Олена Лебідь, мама: Коли почалася війна, ми були змушені з дитиною поїхати до Німеччини. Але так, як завжди у нас була дуже активна волонтерська позиція, то Лізу дуже турбувало те, як допомогти нашим воїнам, нашим захисникам. У нас дуже багато знайомих, які зараз в теробороні, які нас захищають, і ми знаємо, які в них потреби. І коли ми поверталися, виникла така ідея — частину коштів перераховувати на ЗСУ. Наразі дівчинка перерахувати на підтримку ЗСУ — 500 гривень. Адже суми, за які Єлизавета продає свої іграшки — символічні, додає вона.
Читайте еще
2 ноя
