Біль, смуток та відчуття непоправної втрати. Біля Свято-Успенського собору в Полтаві знову прощання із бійцями. Сьогодні наше місто проводжало в останню путь трьох захисників України. Валерій Іванович, друг загиблого Валентина Джуня: Прийшов провести в останню путь друга дитинства, однокласника, побратима. — Старший солдат Джунь Валентин Анатолійович загинув 11 березня 2023 року поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області. Валерій Іванович, друг загиблого Валентина Джуня: Звичайний, простий український дядько. Неідеальний, але справжній в усьому як чоловік. Пішов сам захищати. Влітку був у госпіталі Валік, поранення були у нього. — У Валентина залишилися рідні, близькі, друзі. Сергій Володимирович, колега загиблого Валентина Джуня: Добродушна людина, ніколи у житті нікому не відмовляв, гарна була людина. Сам добровольцем пішов. Переписувалися, особливо ніхто по телефону нічого не розповідав, переписувалися. — Як там? — Живий, здоровий. — Вшануємо наших воїнів хвилиною мовчання. — Душу й тіло ми положим… За нашу свободу — Яківець Олександр. Оксана,
односельчанка Олександра Яківця: У 2014 році, як і мій чоловік, він пішов в АТО. Наші діти ходили разом у школу. Це дуже гарний чоловік, батько. Про нього поганого нічого не скажеш. Він завжди допоможе, завжди підтримає. Ось буквально приїжджав у відпустку і казав «Усе буде добре». У нього лишилося двоє діток, жінка прекрасна. — Пресвята Тройце, помилуй нас. Олександр Володимирович, колега Станіслава Каплуновського: Станіслав пішов воювати з 2014 року, одразу як тільки почалися дії зі сторони російської федерації. Воював і відстоював кордони нашої держави. Він завжди був у спілкуванні позитивною людиною, почуття гумору дуже гарне мав. Це був справжній чоловік, справжній друг. Захисників України Валентина Джуня та Станіслава Каплуновського поховають на Затуринському кладовищі, Олександра Яківця у Диканській громаді.
