Баба Парочка із с. Залужжя Дубровицької громади більше десяти років готується "додому" - так 84-річна Параскевія Котяш називає власну смерть Вона продумала все до дрібниць: покривало, яким накривають покійників, вибрала прозоре, щоб було видно орнамент рушника "на руки", який виткала сама. Або - пошила собі сорочку на четвертому рукаві, бо "негоже старой бабі в майци лєжаті". Або - приготувала носові хустинки нести кришку домовини трохи більшими, ніж стандартні, бо "як возьмуть люді в рукі, то не будуть конци платочков видно, а треба, шоби спадалі с-под рук - так гарній!".
Про це розповідає у мережі дослідниця традицій Полісся та фахівчиня з питань національної ідентичності Ірина Рачковська-Баковецька Вона зазначає, що так бубуся готується до власної смерті, наче до свята.

"Вона знає, що до неї на похорон прийде багато, бо Парочка - місцева знаменитість Вона знає і співає багато автентичних пісень, виступала на сільській та районній сценах, до неї часто приїздять дослідники фольклору. В неї є окремий альбом світлин її творчого життя і фото із людьми, які до неї приїздять записувати інформацію про традиційну культуру.
Є там фото і зі мною - минулого року я вперше завітала до бабусі в рамках роботи по обліковій карті "Традиція наряджання могильних хрестів на Рівненському Поліссі", яка у 2023 році увійшла від нашої області до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Параскевія Котяш - яскравий носій цієї традиції, бо знається на поховальних обрядах - вона ще вміє "голосити" над покійним, співала в церкві і ходила відспівувати "з пєвчими" покійників у селі, а ще знає, що класти в домовину і чим нарядити хрест", - зазначає Ірина Рачковська-Баковецька.

Фахівчиня додає, що бабусю вона відвідала під час плану охорони традиції наряджання могильних хрестів.
"Звичайно, заїхали на кладовище с. Колки - Miroslava Moroz, завідуюча клубом с.Колки розповіла, що сьогодні активно поширюється традиція одягання хрестів у хустки, фартушки (жіночі) та рушники (чоловічі), а також наряджання у стрічки - їх чіпляють одну, декілька або щороку додають нову стрічку. На могили нехрещених хлопчиків ставлять кілочки, а дівчаток - янголятко. Для тих, кого встигли охрестити несуть м'які іграшки, ляльки", - каже дослідниця традицій Полісся.

Зазначає, що, за словами місцевих, упроовж останніх років традиція наряджання могильних хрестів активізувалася.
"Можливо на це вплинула загальна позиція українців повернення до народних традицій та культурних особливостей в період війни. Проте, в будь-якому випадку - це своєрідний прояв шани померлим членам роду і землякам, до яких приходять, про яких не забувають, з якими тримають духовний зв'язок", - подідилася роздумами у мережі Ірина Рачковська-Баковецька.