Ми не виграємо війну без сучасної авіації
Повну версію інтерв'ю з Валерієм Романенком слухайте на Radio NV
Тому, щоб не казали навіть авторитетні західні видання після першої втрати Україною F-16, які сьогодні кажуть одне, завтра інше, нам все одно потрібно отримувати західні літаки, освоювати їх та переходити на сучасну матеріальну частину, на сучасні винищувачі або на сучасні, скажімо так, основні бойові літаки.
Зараз грані між винищувачем, бомбардувальником чи штурмовиком загалом стерті. У тих країнах, від яких ми отримували літаки, це був просто основний бойовий літак і все. Так і ми маємо з чотирьох з половиною типів перейти на один.
Зараз це F-16, ну максимально два типи, якщо не вистачатиме F-16, то ще шведські винищувачі Gripen. Тому льотчики мають літати, мають брати участь у відбитті ворожих нальотів, тобто набити руку на застосуванні зброї під час операцій, коли їм не загрожує безпосередньо небезпека, вони наб’ють руку, звикнуть використовувати ці літаки, звикнуть використовувати зброю з них в операціях з протиповітряною обороною.
Небезпечно одразу ж застосувати ці літаки для повітряних боїв з росіянами
Дійсно зараз небезпечно одразу ж спробувати застосувати ці літаки для повітряних боїв з росіянами. Тому потрібно, щоб льотчики поступово освоювали цей літак, були впевнені в його озброєнні. Я, до речі, і ніхто з цивільних людей не знає, з якими ракетами ми отримали ці літаки, чи є там найдалекобійніші останні варіанти керованих ракет AMRAAM. Я бачив, що там є там два типи ракет, обидва типи застарілі, що в малої дальності модифікація «М», але вона якраз на місці, те, що нам потрібно, бо ми використовуємо її проти російських крилатих ракет. А от AMRAAM стара, з дальністю 80 чи 95 км, і це вже нам для повітряних боїв не гоже. Ми зможемо їх використати лише десь проти російських штурмовиків і то, якщо буде вдалий розклад сил під час повітряного бою.
Тобто треба продовжувати, щоб льотчики збільшували наліт. Зараз Канада погодилася і виділила гроші на підготовку українських льотчиків на своїх тренувальних аеродромах. У них якраз велика кількість добре обладнаних тренувальних баз. Я був колись на Goose Bay в Канаді. Власне, там я вперше бачив голландські F-16, які парою стартували з цієї бази і опрацьовували там якраз бойове застосування.
Тобто питання збільшення кількості підготовлених пілотів, воно вже якимось чином вирішено, бо США не виділили гроші, в Румунії через те, що не виділили гроші, підготовка поки що не розпочиналася.
Данці попередили, що авівбаза Скрідструп, на якій підготували першу групу, зачиняється, і персонал переходить на освоєння літаків F-35. Тому щоб там не казали, щоб там не писали, процес підготовки українських пілотів на F-16 продовжується, і освоєння цього типу в бойових умовах теж продовжується і буде продовжуватися.
Щодо висновків по втраті першого борту F-16. Думаю, процес стандартний: з’ясувати причини, після цього працювати версію, прийнятну для суспільства. Ми зараз на другому етапі, і цей етап трошечки буксує.
В Радянському Союзі завжди було три варіанти розслідування авіакатастрофи. Перший був реальний, коли б всі знали, що сталося і причини того, що сталося. Другий офіційний, коли промисловість казала, що це помилка пілота, а повітряні сили сказали, що це недопрацьована машина з недоліками. І третій — скажімо так, варіант для суспільства. Що стосується повітряних сил, думаю, що за тиждень причини того, що сталося, були вже зрозумілі.
Другий варіант у нашій ситуації співпадає з першим. У нас немає авіапромисловості, тому другий варіант як самодостатній відпадає. Третій варіант зараз готується, так би мовити, такий варіант, який влаштував би суспільство і влаштував би, скажімо, не лише наше суспільство.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
