Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Сірко» став на захист України відразу після початку війни, пройшовши через нелегкий досвід на передовій. Два роки він служив у піхоті, а потім, зваживши на стан здоров’я, був переведений в іншу частину, де й почав свій новий шлях — на посаді оператора безпілотних літальних апаратів. Після цього він не зупинився, запитав командування і вирушив на навчання до інженерії, ставши інструктором з цієї спеціалізації.
«Я провоював два роки в піхоті, відчув, що таке бути на „нулі“. І зараз, коли ми літаємо з дронами, це допомагає піхоті. Як тільки вони не доходять до позицій піхоти, їм стає легше», — каже «Сірко». Він розуміє важливість своїх дій: боєприпаси до дронів, бомби на «Вампірах» — все це допомагає зберігати життя тим, хто тримає позиції на передовій.
Але окрім важливої роботи, яка безпосередньо впливає на бойові результати, він розповідає про командний дух у Президентській бригаді. «Тут адекватне командування, ми з хлопцями одне одного розуміємо з півслова. Ти можеш звернутися до командира, і він тебе вислухає,
підтримає, допоможе, якщо потрібно. Це саме те, що дозволяє нам працювати злагоджено та ефективно», — додає він.
Зараз «Сірко» навчав нових бійців, включаючи тих, хто раніше ухилявся від служби. Він не звинувачує їх, а дає шанс адаптуватися до війни, підвищити свої навички й допомогти на фронті. Це його обов’язок — не тільки виконувати бойові завдання, а й передавати знання молодшому поколінню, яке стане на захист України в найближчому майбутньому.
«Ми покажемо, навчимо. У мене троє дітей, дружина. Мені теж хочеться бачити, як мої діти ростуть. Але нічого, назад дороги в нас немає, треба воювати до перемоги. А перемога по-любому буде за нами, тому що по-іншому ніяк», — підсумовує Сірко, чітко усвідомлюючи важливість своєї місії.
Як повідомляла АрміяInform, Олександр — механік-водій одного з танкових батальйонів 1-ї 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Він має досвід служби танкістом і зізнається, що навіть у найважчі моменти, коли бойові машини ворог намагається знищити всіма доступними способами, саме в танку він почувається найбільш захищеним. «Броня своє дає, як би там не було», — говорить Олександр, наголошуючи на важливості технічного захисту в умовах війни.
