Протягом тижня, з 16 по 22 березня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 24 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії. Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих. Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них Олексій ВербоватийНародився Олексій Вербоватий 9 липня 1993 року у Вінниці.
З 2012 по 2017 роки проходив службу за контрактом у 40-у полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України. Потім – на посадах сержантського та старшинського складу в підрозділах регіонального органу СБУ.
У 2024 році продовжив службу на офіцерських посадах у регіональному підрозділі Центру спеціальних операцій "А" СБУ в УСБУ у Вінницькій області.
Був одружений. Виховував донечку та сина, яким зараз 13 та 4 роки. Із війни на Олексія також чекали батьки і сестра.
Загинув оборонець 13 березня під час виконання бойового завдання поблизу міста Слов’янськ Краматорського району Донецької області.
Наказом командування Олексію було присвоєно чергове військове звання – капітан (посмертно). Йому було 32 роки.
Євген ПоповЄвген Попов народився 14 квітня 2003 року у Маріуполі. Він був єдиною дитиною у сім’ї. Після закінчення школи вивчився на кухаря-кондитера у місцевому училищі. Звістка про повномасштабне російське вторгнення застала його на строковій армійській службі.
Євген Попов добровольцем пішов захищати країну у грудні 2023 року. Він воював у лавах 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Як навідник броньованого тягача, боєць захищав Харківщину, виконував бойові завдання на Бахмутському та Куп’янському напрямках. Мав численні контузії та три важкі поранення.
За проявлені мужність, відвагу та жертовність Євгена було нагороджено відзнаками "Бахмутський рубіж", "Кров за Україну", медаллю "Захиснику Вітчизни".
Загинув воїн 5 березня 2026 поблизу села Добропасове Синельниківського району Дніпропетровської області.
Антон СкрипниченкоНародився Антон Скрипниченко 17 жовтня 1985 року в Авдіївці на Донеччині. Після закінчення школи та професійного училища з 18-річного віку працював на Авдіївському коксохімічному заводі,
а з початком повномасштабного російського вторгнення – на ПрАТ "Южкокс" у Кам’янському. Його дружина та син з окупованого міста переїхали до Вінниці. З війни на Антона чекали також мати і сестра.
Донеччанин пішов захищати Україну восени 2024 року. Був солдатом, стрільцем 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Боєць загинув 8 березня 2025 під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Руслан Дідик та Ігор ОсаволюкРуслан Дідик народився у селі Уладівка. Після служби в армії працював на цукровому заводі, а згодом переїхав до Вінниці. До мобілізації працював на підприємстві з виготовлення та встановлення дверей.
До оборони України чоловік долучився восени 2024 року. Він служив гранатометником у складі 153-ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
Військовий загинув 23 січня 2025 року поблизу села Андріївка Волноваського району. Йому було 40 років.
Тривалий час Руслана вважали зниклим безвісти. Рідні шукали будь-яку інформацію, спілкувалися з побратимами. За їхніми словами, він був сміливим бійцем, який не уникав складних завдань і підтримував інших.
Ігор Освалюк народився у Вінниці, навчався у ліцеї №29, здобув вищу освіту у Києві та Вінниці. Працював у юридичній сфері, а також вихователем. Перед мобілізацією працював на підприємстві "Форт".
Чоловік став на захист України у 2023 році. Він служив стрільцем-санітором у складі 124-ї бригади територіальної оборони, а також виконував завдання у 46-й окремій аеромобільній бригаді.
Загинув військовий 29 лютого 2024 року поблизу села Георгіївка Покровського району Донецької області. Йому було 26 років.
Петро ПоблоцькийПетро Поблоцький, уродженець Ямпільської громади, рядовий, гранатометник 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
Загинув 24 жовтня 2024 року на території Курської області, виконуючи бойове завдання.
Олександр ШумаковОлександр Шумаков, 1984 року народження, житель міста Погребище, солдат, курсант 2‑го навчального взводу 5‑ї навчальної роти 1‑го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини. Прийнятий на військову службу 4 лютого 2026 року.
6 березня 2026 року помер у місці тимчасового розташування навчального підрозділу.
Олег ЛехкодухОлег Лехкодух, 1975 року народження, уродженець Козятина, житель села Журбинці Самгородоцької громади. Після повномасштабного вторгнення у 2023 році був мобілізований до лав Збройних сил України та служив у складі військової частини А4860.
12 березня 2026 року, перебуваючи у короткій відпустці, помер — його серце зупинилося вдома, у рідній громаді.
Леонід БевзюкЛеонід Бевзюк, 1968 року народження, житель села Окладне, солдат, розвідник‑далекомірник другого зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно‑артилерійського взводу першого батальйону територіальної оборони військової частини А7048.
9 березня 2026 року загинув у районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Сергій ЛогвіновСергій Логвінов, 1996 року народження, загинув 12 квітня 2022 року у місті Маріуполь Донецької області під час виконання бойового завдання. Боєць тривалий час вважався безвісти зниклим.
Олексій ТерентьєвОлексій Терентьєв, 1987 року народження, уродженець Вінниці, житель села Павлівка Калинівської громади.
Мобілізований 22 червня 2024 року, понад рік захищав Україну від російських окупантів.
Загинув під час виконання бойового завдання.
Олександр УдаденкоОлександр Удаденко, 1989 року народження, житель Гайсина, майор, начальник речової служби. Мріяв бути військовим з дитинства, брав участь у бойових діях у зоні АТО та ООС, був опорою для своїх побратимів.
Загинув унаслідок нещасного випадку.
Олександр МарусякОлександр Марусяк, 1970 року народження, житель села Тиманівка Тульчинської громади, солдат, кулеметник 3‑го механізованого відділення 1‑го механізованого взводу 3‑ї механізованої роти 1‑го механізованого батальйону. Був призваний за мобілізацією Вінницьким районним ТЦК та СП.
13 березня 2026 року помер у місті Дніпро.
Олександр БуранОлександр Буран, 1974 року народження, уродженець Вінниці, житель села Павлівка Калинівської громади. Здобув фах тракториста‑машиніста, тривалий час працював у сільському господарстві та водієм у ТОВ "Вінниця‑млин".
Мобілізований у червні 2024 року, воював у складі Збройних сил України, був неодноразово поранений та мав відзнаки за мужність.
6 березня 2026 року загинув на Сумщині під час виконання бойового завдання.
Євген ГерасименкоЄвгеній Герасименко, 1998 року народження, житель села Вербка Чечельницької громади, солдат, розвідник‑санітар першої розвідувальної групи військової частини А4020 71‑ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 22 жовтня 2024 року.
16 грудня 2024 року загинув у районі населеного пункту Успенівка Донецької області, виконуючи бойове завдання. Понад рік вважався безвісти зниклим; його загибель підтверджено лише нещодавно.
Віктор СивакЄвгеній Герасименко, 1998 року народження, житель Чечельницької громади. 6 березня 2026 року загинув на фронті, виконуючи бойове завдання.
Віктор КоваленкоВіктор Коваленко, 1974 року народження, житель села Дашківці. Був призваний боронити Україну 7 серпня 2023 року. Служив розвідником‑мінером третьої групи спеціальної розвідки військової частини А1445.
10 березня 2026 року загинув у районі населеного пункту Воздвижівка Пологівського району Запорізької області внаслідок ураження керованою авіаційною бомбою під час виконання бойового завдання.
Василь МатійчукВасиль Матійчук, 1969 року народження, житель села Соболівка. Загинув, захищаючи Україну. Поховали воїна 19 березня 2026 року у Соболівці.
Євгеній БогунЄвгеній Богун народився 28 лютого 1977 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню середню школу №4. Після служби в армії працював на різних роботах, за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення повернувся додому та добровольцем пішов у військкомат. Поки чекав на мобілізацію активно волонтерив: приганяв та лагодив авто для потреб ЗСУ.
Взимку 2022 року став до військового строю. Після навчання воював у лавах 120 окремої бригади територіальної оборони. Був молодшим сержантом, техніком 1 стрілецької роти. Воював на Донецькому напрямку. Під Бахмутом чоловік отримав осколкове поранення, втім, після лікування знову повернувся у стрій.
Загинув 47-річний воїн 31 липня 2024 року поблизу села Водяне на Донеччині.
Віктор ДзюбенкоВіктор Дзюба, 1981 року народження, уродженець Гайсина. Добровольцем мобілізувався наприкінці травня 2023 року, служив лейтенантом, командиром 1‑го піхотного взводу 2‑ї піхотної роти 144‑ї окремої механізованої бригади.
Брав участь у боях на Донеччині, зокрема за Курахове, де був поранений, після лікування повернувся до строю. З кінця вересня 2024 року воював у Курській операції.
24 листопада 2024 року загинув у районі населеного пункту Крємяноє Кореневського району Курської області під час виконання бойового завдання. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише на початку березня 2026 року ДНК‑експертиза підтвердила його загибель.
Володимир ФедюкВолодимир Федюк, 1990 року народження, уродженець Жмеринки, старший матрос 406‑ї окремої артилерійської бригади імені генерал‑хорунжого Олексія Алмазова. Добровільно став на захист України 28 лютого 2022 року, обравши службу в морській піхоті. Був відзначений численними нагородами, зокрема "Золотим хрестом" за мужність та успішне виконання бойових завдань.
11 березня 2026 року, на другий день після свого 36‑річчя, загинув у Бериславському районі Херсонської області під час виконання бойового завдання.
В'ячеслав ТретьяковВячеслав Третьяков, 1996 року народження, уродженець села Дубинки Шаргородської громади, воїн Збройних сил України.
Брав участь у бойових діях в зоні АТО та з перших днів повномасштабного вторгнення.
Після поранення у червні 2025 року тривалий час лікувався, однак повністю одужати не зміг. 18 березня 2026 року помер.
Сергій Лаба Сергій Лаба, 1969 року народження, житель села Малинки Погребищенської громади, солдат, електрик‑дизеліст інформкомунікаційного вузла батальйону управління військової частини. Був мобілізований до Збройних сил України 30 грудня 2022 року.
18 березня 2026 року помер під час проходження військової служби у населеному пункті Степанівка Сумського району Сумської області.
Юрій СемкоЮрій Семко, 1985 року народження, житель села Слобода‑Шаргородська, військовослужбовець Збройних сил України. Від початку російсько‑української війни стояв на захисті держави, проходив службу в зоні АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав оборонців.
Служив водієм‑хіміком технічного відділення взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Під час виконання бойового завдання отримав важке поранення. 18 березня 2026 року помер у лікарні від отриманих травм.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
