Наприкінці серпня масштабне знеструмлення знову залишило окуповану Луганщину без води. У висотних будинках зупинилися ліфти, позбавивши частину мешканців (пенсіонери, люди з інвалідністю тощо) можливості виходити на вулицю.
У Луганську воду зараз подають вранці та ввечері, в інших містах люди чекали відновлення водопостачання по кілька діб.
За дванадцять років російської окупації система водопостачання на Луганщині дійшла до такого стану, що «тимчасові» графіки стали постійним режимом роботи, а крах системи – питанням часу.
Уранці 3 вересня підконтрольний окупаційній владі «Луганський інформаційний центр»опублікував чергове повідомлення «Луганськводи». Аварійні бригади того дня працювали одночасно в Луганську, Алчевську, Антрациті, Брянці, Голубівці, Хрустальному, Сорокиному, Первомайську, Перевальську, Зоринську, Ровеньках, Довжанську, Сіверськодонецьку та Кадіївці. Лише в Луганську у списку було більше десятка вулиць і кварталів. Підприємство попереджало, що через ремонти протягом дня можливі перебої з водою. Простіше кажучи, її може не бути навіть за графіком.
Схожий список бувопублікований і 2 вересня — з Алчевськом, Антрацитом, Брянкою, Голубівкою, Хрустальним, Луганськом, Первомайськом, Перевальським районом, Ровеньками, Довжанськом, Сіверськодонецьком та іншими населеними пунктами. Тобто йдеться не про одну пошкоджену ділянку чи локальну аварію. Щоденні повідомлення «Луганськводи» фактично демонструють географію постійних поривів по всій контрольованій Росією частині області.
А кількома днями раніше до зношених труб додалася ще одна слабка ланка — проблеми з електрикою.
Без світла немає і водиУ ніч проти 28 серпня на окупованій території Луганщини сталося масштабне знеструмлення. Спочатку окупаційна влада не пояснювала його масштабів і причин. «Реальна газета» повідомляла що інформація про відключення надходила практично з усієї окупованої області.
Згодом окупаційні чиновники заявили, що енергосистема нібито постраждала внаслідок атаки українських безпілотників. Але вже 1 вересня «голова уряду ЛНР» Олексій Самойловоприлюднив нову версію: заявив, що наявної в регіоні потужності не вистачає, аби повноцінно забезпечити електроенергією всіх споживачів та підприємства.
Про причину падіння потужності Самойлов не говорив. Пояснення, де йшлося про атаку українських безпілотників, додали від себе місцеві медійники.
Навіть не обізнані у тонкощах житлово-комунального господарства люди розуміють, що у містах не буде води, якщо є проблеми з електроенергією. Водопостачання міських агломерацій залежить від насосних станцій. Зникає стабільне живлення — зупиняються насоси, падає рівень у резервуарах, а потім навіть після повернення електрики системі потрібен час, щоб знову набрати воду і створити необхідний тиск у мережі.
Окупаційний «Мінбуд ЖКГ» 29 серпня, запровадив у Луганську тимчасовий графік воду подають орієнтовно з 5–6 ранку до 10-ї та з 18-ї до 22-ї години. Причинами назвали нестабільну напругу на об’єктах водопостачання та низькі рівні води в резервуарах. При цьому чиновники окремо попередили: фактичний час появи води залежатиме від поверху, місця проживання, віддаленості від джерела та того, скільки води розберуть дорогою. Інакше кажучи, може статися так, що пощастить не всім.
Хто балотується до Держдуми РФ від окупованої Луганщини
Хто представлятиме окуповану Луганщину на виборах до Держдуми РФ, як пройшли праймеріз «Єдиної Росії» та що відомо про кандидатів Кремля.
Realna GazetaДанило Вінниченко
«За троє суток підвезення води взагалі не було»Медіа, підконтрольні владі «ЛНР», стверджують, що під час найгостріших проблем з водою,організовувалося її підвезення за заявками містян. У свідченнях мешканців окупованого Луганська, з якими ми спілкувалися на умовах анонімності, ситуація – геть інша.
Одна з мешканок міста розповідає, що під час тривалої відсутності водопостачання мешканці її району не побачили обіцяної альтернативи централізованій системі:
— Ніякого підвезення води не було. І в магазинах, і в водоматах не було підвезення. Ми ходили у приватний сектор, брали воду з колонки — це благо, що є така можливість. Взагалі не було за троє суток підвозу води. Я в одному магазині купила дві останні п’ятилітровки, на заміну так і не підвезли.
Інша мешканка Луганська описує це так:
— Вода — за графіком. І якщо б не було проблем з електроенергією, можна було б ходити у якісь громадські місця, наприклад, у кафе. Але як тільки вимикають електрику (а таке трапляється часто), кафе закриваються! І тоді – ані кави випити, ані, вибачте, у туалет сходити. У крані вода — вранці й увечері. При чому, можуть увімкнути не в 5-6 ранку, а у 7. Увечері буває так, що вмикають у 19 замість 18. Бутильована вода у п’ятилітрових баклажках – дефіцит.
Перебої з електроенергією створюють для мешканців багатоповерхівок ще одну проблему — неробочі ліфтів.
Для людей похилого віку, людей з інвалідністю та інших маломобільних мешканців верхніх поверхів це може фактично означати неможливість самостійно вийти з квартири або повернутися додому. Особливо гостро це відчувається тоді, коли одночасно немає води: баклажки доводиться піднімати на поверхи вручну.
— Води не було три дні, зараз принаймні у нашому районі вона є. Ліфти? У знайомих працюють, але сумніваюся, щоб загалом по місту було усе гаразд. Бо світло та інтернет працюють, як міліцейська мигалка, — розповів ще один наш співрозмовник.
Є й ще один непрямий наслідок енергетичної аварії. Мешканці Луганська скаржилися на різкий неприємний запах у місті. Одна зі співрозмовниць редакції розповідає:
— Над містом другий день жахливий запах палених кісток. Кажуть, через відключення електроенергії щось зіпсувалося на м’ясокомбінаті. Таке вже було у 2014-му. Мабуть, щось органічне утилізують шляхом спалення, бо іноді смердить просто нестерпно.
Чому бензин у Луганську дешевший, ніж у Донецьку: як удари по логістиці змінили ціни на ТОТ
Ціни на бензин в окупованих Луганську та Донецьку різняться на десятки рублів.
Пояснюємо, як удари по НПЗ, бензовозах і логістиці вплинули на паливну кризу.
Realna GazetaОлена Фєтісова
Проблеми по усій “ЛНР”На початку серпня черезаварію на насосній станції без води залишилися Алчевськ, Перевальськ, Брянка, Кадіївка та ще 34 населені пункти. Йшлося про сотні тисяч людей.
За кілька днів до цього в Алчевську та Перевальську централізовану подачу водивзагалі припинили, а у Брянці й Кадіївці (Стаханові) обмежили на 80%. Терміни повного відновлення не називали, а організованого підвезення питної води, за даними української обласної адміністрації, не було.
У червні через проблеми з насосними станціями без централізованого водопостачаннязалишалася частина самого Луганська та низка навколишніх населених пунктів. На початку 2026 року, за даними Луганської ОВА, аварія двох водогонів залишила без води близько 300 тисяч людей. У березні чергова аварія торкнулася приблизно 200 тисяч.
В Алчевську мешканці у липніскаржилися ще й на якість води: за їхніми словами, з кранів текла рідина з чорним піском та сміттям, яку неможливо було нормально використовувати навіть у побуті.
Ще більш показова ситуація в Антрациті — місті, яке контролюється Росією з 2014 року і не було зруйноване боями 2022-го. Навесні 2026 року, за даними Луганської ОВА, централізовану воду тамподавали приблизно раз на десять днів.
Проблеми з водопостачанням в Сіверськодонецьку, Лисичанську чи Рубіжному можна частково пояснювати масштабними руйнуваннями, яких ці міста зазнали у 2022 році. Але Луганськ, Алчевськ, Брянка, Кадіївка, Антрацит та значна частина інших проблемних територій перебувають під фактичним російським контролем із 2014-го.
Поверніться — тоді вирішимо: у РФ пов’язали відновлення окупованої Попасної з кількістю жителів
Питання відновлення Попасної на Луганщині залишається відкритим через чотири роки після її захоплення — окупаційна влада досі не вирішила, що робити з містом. Визнали, що в місто повертаються люди, але росіяни готові говорити про відновлення лише коли ”повертенців” стане більше. Про відсутність перспектив відбудови міста повідомляє пропагандистський ресурс ЛІЦ з посиланням на віцепрем’єра країни-агресора РФ Марата Хуснулліна. Наразі у ”владі” обговорюють,
що робити з Попасною. Серед
Realna GazetaОлена Фєтісова
Вода в обмін на… ненавистьДо 2014 року водопостачання Луганської області працювало як єдина регіональна система. Лінія фронту фактично розрізала її: частина ключових водозаборів та насосних станцій залишилася на контрольованій українським урядом території, тоді як більша частина великих промислових міст та споживачів — на окупованій, де створили так звану «ЛНР».
Вода продовжувала перетинати лінію зіткнення. Зокрема, Петрівська насосна станція забезпечувала частину Луганська та прилеглих районів, а Західна фільтрувальна станція була важлива для цілої групи міст — Алчевська, Брянки, Кадіївки, Голубівки, Первомайська, Антрацита та інших. ОБСЄ у своїх звітах неодноразово фіксувала ремонти Петрівської станції та відновлення подачі води на обидва боки лінії зіткнення. Зокрема, у січні 2017 року СММ ОБСЄповідомляла про відновлення роботи Петрівської насосної станції.
Через великі борги за електроенергію насосні та фільтрувальні станції опинялися під загрозою знеструмлення. У 2017 році, наприклад, борг за електроживлення Західної фільтрувальної станції оцінювали у 157 мільйонів гривень;
перед тим за великі борги була знеструмлена Петрівська насосна станція.
Простіше кажучи, Україна за свій рахунок забезпечувала водою де-факто окуповані Росією території, де підконтрольна РФ влада та місцеві медіа роздмухували антиукраїнські настрої, розповідаючи про «укронацистів», «українську агресію» та «погану Україну, яка ненавидить волелюбний Донбас».
Росіяни приблизно з 2015 року обіцяли для вирішення проблеми збудувати великий водогін, щоб подавати воду на Донбас з Ростовської області. Окупанти час від часу нагадували про цю обіцянку. Але до будівельних робіт дійшло лише у 2023 році, коли почали зводити водовод Дон-Донбас.
Підряд на те будівництво отримала “Військово-будівельна компанія Міноборони РФ” (ВБК). Куратором був славнозвісний Тимур Іванов - заступник російського міністра оборони, затриманий у 2024 році й засуджений у РФ до 13 років ув’язнення за хабарництво та інші зловживання. Тодішній директор ВБК Андрій Бєлков зараз перебуває у Росії під слідством.
А водовод, за даними російських джерел, нібито добудували у 2025 році, але зробили це так, що об’єкт не просто не вирішив проблем з водопостачанням на Донбасі,
а ще й спричинив їх… у Ростовській області РФ.
80% зношеності — цифра самої окупаційної владиРосійська пропаганда роками пояснювала комунальні проблеми «українською спадщиною». У цієї тези є одна важлива частина правди: водопровідні мережі Луганщини були сильно зношені ще до війни.
Як уже зазначала «Реальна газета» у попередньому великому матеріалі про ЖКГ окупованої Луганщини у Національній доповіді про стан питного водопостачання за 2013 рік йшлося про 6885,6 кілометра водопровідних мереж області, з яких заміни потребували 72,7%. Тобто Росія справді отримала під контроль не нову інфраструктуру.
І нічого не зробила для бодай якогось покращення ситуації.
У березні 2025 року так званий «Мінбуд та ЖКГ ЛНР»офіційно визнав: на окупованій території експлуатується понад 10 тисяч кілометрів мереж водопостачання, а їхня зношеність перевищує 80%.
У січні 2026-го той же «Мінбуд»повідомляв про аварію одразу на двох великих магістральних водогонах діаметром 600 та 1200 міліметрів. Обидва були введені в експлуатацію понад 60 років тому, їхній знос також оцінювали у понад 80%,
а пориви на них, за словами самих окупаційних чиновників, трапляються постійно.
Поверніться — тоді вирішимо: у РФ пов’язали відновлення окупованої Попасної з кількістю жителів
Питання відновлення Попасної на Луганщині залишається відкритим через чотири роки після її захоплення — окупаційна влада досі не вирішила, що робити з містом. Визнали, що в місто повертаються люди, але росіяни готові говорити про відновлення лише коли ”повертенців” стане більше. Про відсутність перспектив відбудови міста повідомляє пропагандистський ресурс ЛІЦ з посиланням на віцепрем’єра країни-агресора РФ Марата Хуснулліна. Наразі у ”владі” обговорюють, що робити з Попасною. Серед
Realna GazetaОлена Фєтісова
Воду не лише важко доставити — її ще й бракуєЩе у 2025 році окупаційна адміністраціяпублічно визнавала дефіцит води та обіцяла ліквідувати його до кінця 2026 року.
На півдні окупованої області ситуацію погіршила маловодність. Так, Єлизаветинське водосховище, яке тривалий час було ключовим джерелом для Антрацитівського району, практично вичерпалося Окупаційні медіа пояснювали це малою кількістю опадів у 2025 році.
У 2025 році окупаційний «Мінбуд» навітьзаявив про необхідність будівництва нового водозабору для Алчевська, Брянки, Кадіївки та Перевальська. Називалися ймовірні терміни будівництва – два-три роки. Але, як нам відомо, далі наміру справа поки що не пішла.
Скільки років потрібно для ремонтуЛеонід Пасічник у березні 2026 рокустверджував, що з 2022-го по 2025 рік на окупованій Луганщині оновили близько 800 кілометрів водопровідних мереж. Але навіть якщо прийняти цю цифру без незалежної перевірки, її слід співвідносити з масштабом проблеми — понад 10 тисяч кілометрів мереж та більш ніж 80% зношеності.
До того ж плани постійно змінюються.
У червні 2025 рокуПасічник говорив про ремонт приблизно 3 тисяч кілометрів мереж до 2030 року — за його словами, це становило лише близько 27% від усієї мережі.
У квітні 2026-го «Мінбуд ЛНР» ужеповідомив іншу цифру: у 2026–2030 роках у межах державних програм планується замінити близько 900 кілометрів водоводів, а сама програма модернізації розрахована до 2030 року «з перспективою до 2035-го».
Тобто, представники влади «ЛНР» наводять настільки різні дані,
що мимоволі думаєш, а чи не є усі ці «прожекти» банальним окозамилюванням.
На межі катастрофиНаприкінці серпня 2026 року блекаут просто продемонстрував, наскільки мало запасу міцності залишилося у системи.
28 серпнязникає електроенергія, зупиняються насоси. 29 серпня Луганськ переводять на воду двічі на день. У Сіверськодонецьку, Лисичанську та Рубіжному мешканці залишаються без світла і води вже четверту добу.
1 вересня окупаційний уряд визнає, що наявної електричної потужності недостатньо для всіх споживачів. 2 та 3 вересня «Луганськвода» знову публікує списки аварійних ремонтів у десятках районів та міст.
А мешканці Луганська тим часом шукають колонки у приватному секторі, скуповують останні п’ятилітрові ємності у магазинах і рахують години до наступної подачі.
Саме в цьому і полягає головна відмінність нинішньої ситуації від звичайної комунальної аварії.
Аварія — це коли система працює, щось ламається, це ремонтують, і повертаються до нормального режиму.
На окупованій Луганщині дедалі складніше зрозуміти, що саме є для цієї території нормальним режимом. Для Луганська
— це подача води кілька годин на добу. Для інших міст — раз на три, а то й на десять днів.
Ще у листопаді 2025 року «Реальна газета» писала що навіть мешканці відносно благополучного на тлі інших окупованих міст Луганська вже звикали отримувати воду за графіком. Тоді один із співрозмовників видання, порівнюючи різні періоди окупації, сформулював парадоксальну для російської пропаганди думку: у «незалежній республіці» було краще, ніж після формального «приєднання до Росії».
Відтоді минув майже рік. Стало ще гірше.
«У «незалежній республіці» було краще, ніж в Росії». Про ситуацію з опаленням та водопостачанням в Луганську
Реальна газета — онлайн-видання з Луганська. Новини з фронту, окупованих територій Донбасу, розслідування, аналітика та історії переселенців.
Realna GazetaОлена Фєтісова
Запис Без води та ліфтів. Як окупована Луганщина дійшла до системної кризи спершу з'явиться на Реальна газета.
