Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що Росія депортувала і примусово перемістила близько 20 тис. українських дітей. На сьогодні вдалося повернути 2 573 дитини. Україна продовжує співпрацювати з міжнародними партнерами, щоб домогтися повернення всіх дітей, незаконно вивезених російськими окупантами.
Імена змінюють, дітей мілітаризують: як Росія намагається позбавити українських дітей ідентичностіРосійський державний концерн "Газпром" фінансував незаконне вивезення українських дітей з тимчасово окупованих територій до Росії. Про це омбудсман Дмитро Лубінець заявив під час зустрічі з головою Комітету міністрів Ради Європи Ізабель Берро-Амадей. За наявними даними, йдеться приблизно про 20 тис. депортованих і примусово переміщених українських дітей.
"Їм змінюють імена, дати і місця народження, нав'язують російську мову, залучають до "Юнармії". Це не "евакуація". Це систематичне знищення української ідентичності та примусова мілітаризація дітей. Мета очевидна — виховати покоління, готове воювати проти України та інших "ворогів Росії", яких Кремль визначить у майбутньому", — наголосив Дмитро Лубінець.
Питання повернення незаконно депортованих Росією українських дітей Ізабель Берро-Амадей також обговорила з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Окрему увагу сторони приділили відповідальності Росії за злочин агресії та інші порушення міжнародного права. У МЗС України наголошують, що без відповідальності держави-агресора неможливе досягнення справедливого і стійкого миру.
"Окремо ми зупинилися на питанні повернення депортованих дітей. Ми обговорили конкретні заходи щодо підвищення ефективності процесу повернення наших дітей і питання їхнього ментального здоров'я після повернення. І все це ми будемо продовжувати обговорювати, щоб знайти конкретні рішення і визначити конкретні кроки для підвищення ефективності цих спільних зусиль", — заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Голова Комітету міністрів Ради Європи та міністр закордонних справ Монако запевнила, що її країна підтримує зусилля України щодо повернення дітей, викрадених російськими окупантами. Монако послідовно засуджує російську агресію, підтримує відповідні резолюції міжнародних організацій і приєднується до європейських санкцій проти Росії.
За словами Ізабель Берро-Амадей, повернення українських дітей залишається одним із пріоритетів Ради Європи.
"Йдеться про дітей, які були незаконно вивезені та депортовані до Росії. Їхнє повернення залишається абсолютним пріоритетом Комітету міністрів. Рада Європи також діє в межах своєї консультативної групи, діяльність якої дозволяє країнам-членам координувати свої зусилля й ухвалювати рішення з урахуванням надзвичайно складної ситуації, в якій перебувають ці діти", — наголосила голова Комітету міністрів Ради Європи.
Тим часом продовжують з'являтися повідомлення про нові випадки вивезення дітей з тимчасово окупованих територій. Служба зовнішньої розвідки України повідомила про викрадення дітей з окупованої частини Донецької області. Влітку вихованців одного з місцевих дитячих будинків відправили до Росії нібито на "оздоровлення", однак повернулися не всі. За даними розвідки, щонайменше двох дітей передали під опіку і вивезли до Московської області. Їхня подальша доля встановлюється.
"Дітей вивозять під приводом відпочинку, реабілітації або участі в культурно-освітніх заходах. Після цього частину з них не повертають. До вивезення дітей причетні окупаційні адміністрації, російські органи опіки та організатори таких поїздок. Після прибуття до РФ діти потрапляють під контроль місцевих органів влади, які можуть визначати їхнє подальше місце проживання і правовий статус", — зазначається в повідомленні Служби зовнішньої розвідки України.
На дії Росії реагують і міжнародні партнери України. Канада запровадила санкції ще проти восьми російських громадян, яких пов'язують із незаконною депортацією і примусовим переміщенням українських неповнолітніх. До санкційного списку увійшли чиновники та керівники організацій, зокрема глава Федерального агентства у справах молоді Григорій Гуров.
Крім того, 28 і 29 вересня Канада спільно з Україною і Норвегією проведе в Торонто міжнародну конференцію, присвячену поверненню українських дітей, незаконно утримуваних цивільних осіб і військовополонених. Учасники планують обговорити практичні механізми пошуку людей і їхнього повернення, питання реабілітації та реінтеграції, а також обмін інформацією.
https://www.youtube.com/watch?v=PtpmHR77nqs
Після усиновлення слід втрачається: чому знайти вивезених до Росії українських дітей так складноЯкі міжнародні механізми сьогодні використовуються для повернення українських дітей і притягнення причетних до відповідальності? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ілля Давлятчин журналіст Telegram-каналу "Можем объяснить";
- Віра Ястребова директорка Східної правозахисної групи, докторка філософії з політичних наук;
- Олександр Павліченко правозахисник, виконавчий директор УГСПЛ;
- Юрій Білоус адвокат.
— З цього року в дитячих садках теж проходять подібні пропагандистські заняття.
Вони називаються "Добрі ігри". І там відбувається вже зовсім щось неймовірне, вибачте за це слово.
Наприклад, дітям 6-7 років кажуть — я зачитаю цитату: "На Росію напали поляки і захопили Москву. Служити Вітчизні можна по-різному. Захищати її зі зброєю в руках, наприклад".
А на занятті "Дякуємо вам, герою" дітям 6-7 років кажуть: "Героїзм — це найвищий прояв любові до Батьківщини і людей. Це готовність пожертвувати собою заради інших". Звичайно, серед героїв там згадуються і так звані герої так званої "СВО".
Але є одна проблема. Щось я серед цих людей, які готові пожертвувати собою, не бачу жодного депутата Держдуми. Я не бачу жодного чиновника, наприклад, із Кабінету міністрів. Я не бачу дочок Володимира Путіна. Вони займаються медициною, можуть лікувати людей, можуть поїхати на фронт, наприклад, робити перев'язки. Марія Воронцова, Катерина Тихонова — ау, на вас чекають на фронті.
Дуже хочеться, щоб там опинилися і діти чиновників. Наприклад, син Дмитра Пєскова. Кілька років тому Соловйов показував, що Микола Чоулз, він же Микола Пєсков, нібито перебуває на фронті,
хоча в цей самий час його автомобіль спокійно їздив Москвою — мабуть, сам, без Пєскова.
Дуже хочеться, щоб ці люди самі там опинилися і жертвували собою, а не діти шести-семи років, яким починають промивати мізки просто з дитячого садка.
І зрозуміло, чому це відбувається. "Народ єдиний", "один народ, один лідер, одна партія" або "одна країна, одна перемога" — щось у цьому дусі. Все це щось дуже нагадує, десь ми таке вже бачили.
Найбільш протестне покоління в Росії — це молодь. З того, що я бачу в Instagram та інших соціальних мережах, серед людей приблизно 17–22 років дуже висока частка тих, хто виступає проти війни. Що б не говорили по телебаченню і які б фестивалі не влаштовували, змінити це, на мій погляд, їм не вдається.
Ми бачимо зростання пошукових запитів про те, як виїхати з Росії, як отримати візу, куди можна виїхати. Що більше влада говорить, то більше, на мій погляд, люди переконуються в тому, що їм брешуть.
Молодь активно користується інтернетом, VPN, читає Telegram-канали, дивиться YouTube і тому не довіряє офіційній пропаганді. Саме тому її і намагаються обробляти мало не з самого дитинства.
Якщо молодь справді вся за війну, як стверджує російська влада, якщо, як говорить Путін, усі громадяни підтримують так звану "спеціальну військову операцію", тоді навіщо з дитинства займатися такою пропагандою?
Якщо всі й так підтримують війну, навіщо підвищувати виплати за укладання контрактів? Навіщо людей усіма способами заманювати туди різними пільгами і бонусами? Чому тоді не допускати до виборів тих, хто виступає проти війни? Якщо в них справді немає підтримки, нехай отримують свої 2-3%.
Я не згоден із твердженням, що більшість молоді і взагалі більшість росіян підтримують війну. Іноді вживають вислів "агресивно-слухняна більшість". Я б радше говорив про "агресивно-мовчазну більшість". Не всі говорять і не всі відкрито висловлюються — але таких висловлювань стає більше.
Я часто сиджу в Instagram і бачу, як зростає кількість відео з прямою критикою Путіна і людей, які десятиліттями перебувають при владі. В останні місяці цього особливо багато. Ми навіть робили програму про те, як інтернет виступає проти Путіна, війни і "Единой России". Раніше такої кількості критики не було.
І зрозуміло чому: ситуація в Росії не покращується. Люди, які раніше мовчали або обговорювали те, що відбувається, лише на кухнях, тепер починають говорити голосніше.
Чим це закінчиться, я не знаю. Я не думаю, що йдеться обов'язково про революцію або щось подібне. Але ми безумовно перебуваємо в новій ситуації: люди перестають мовчати. Причому йдеться вже не лише про користувачів соціальних мереж.
https://www.youtube.com/watch?v=_0POxWZsMtA
ВІРА ЯСТРЕБОВА: Росія створює умови, щоб українці залишали окуповані території
— Російська Федерація зараз іде шляхом фактичної заміни етнонаціонального складу на тимчасово окупованих територіях. Якщо ми говоримо про території, які були окуповані ще з 2014 року, там ситуація взагалі катастрофічна.
Росія створює умови для того, щоб українці, які пережили війну в окупації, продовжували залишати ці території. Росія в цих людях не зацікавлена. Їй необхідно завезти туди населення, лояльне путінському режиму, і внаслідок цього забезпечувати контроль. Це одна з російських стратегій.
Кожен день в окупації — це фактично нові жертви окупаційного режиму,
терор з боку силовиків, життя людей у вкрай важких гуманітарних умовах.
Коли люди "святкують День води" і змушені планувати своє життя навколо тих двох годин, коли з'являється шанс набрати технічну воду для побутових потреб, — а це сьогоднішні реалії і Донецька, і Луганська, — це повна деградація.
Для Росії важливо захопити територію як плацдарм. Люди її абсолютно не цікавлять. І цей плацдарм потрібен не для розвитку, а для подальших окупаційних і воєнних дій.
У мене таке відчуття, що путінський режим просто ненавидить людяність, демократію і все, що пов'язане з правами людини. Це усвідомлений терор у XXI столітті, який, на жаль, триває.
І тут теж слід визнати, що на п'ятому році повномасштабного воєнного вторгнення ми бачимо: рекомендації та заклики до міжнародної спільноти приносять лише частковий результат. Ефективної системи впливу на сьогодні немає.
Необхідно нарешті визнати, що проблема у вигляді Російської Федерації сама по собі не зникне. Потрібні жорсткі, безпрецедентні заходи, які каратимуть агресора за його дії, припинятимуть їх і ставатимуть постійним фактором стримування нових воєн і агресій. Безкарність породжує рецидив.
https://www.youtube.com/watch?v=ojSFU7qnvTE
ОЛЕКСАНДР ПАВЛІЧЕНКО: Після зміни персональних даних знайти дитину практично неможливо
— Питання переведення українських дітей у російську ідентичність виникло ще після початку російської окупації Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей. Практики, які Російська Федерація почала застосовувати тоді, після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року були просто масштабовані.
Насамперед це стосується дітей, які перебувають у дитячих будинках, різних соціальних установах і загалом перебувають у вразливому становищі. Росія використовує цю вразливість у тому числі для того, щоб переміщати дітей з окупованої території України на територію РФ.
Програми, які реалізує Росія, мають виховну і так звану військово-патріотичну спрямованість. Пропаганда орієнтована насамперед на дітей, які особливо піддаються такому впливу.
Часто це діти з невеликих населених пунктів, які рідко бувають у великих містах, не можуть дозволити собі дорогі речі або подарунки. Росія використовує це для створення привабливого образу держави,
яка нібито піклується про дітей.
Їх вивозять під приводом оздоровлення, на літні канікули або зимові поїздки, одночасно наповнюючи такі поїздки військово-патріотичним і пропагандистським змістом. При цьому дітей можуть розміщувати в хороших умовах, дарувати їм дорогі подарунки — наприклад, планшети, яскравий одяг, куртки, футболки. Робиться це для того, щоб дитина запам'ятала поїздку як яскраву подію і сприймала російську державу як таку, що про неї піклується, надає матеріальну допомогу і дає можливості для розвитку.
Все це включає дітей у процес переходу до російської ідентичності. Одночасно постійно робиться акцент на тому, що вони повинні позбутися українського — того, чого нібито не існує, що залишилося в минулому і є "поганим". Це протиставлення "поганого" і "хорошого" постійно присутнє в російській пропаганді.
Що стосується можливості повертати дітей з окупованих територій або вже вивезених до Росії, то сьогодні, через понад чотири з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення, ситуація стає дедалі складнішою. Це стосується насамперед ідентифікації дітей і визначення тих,
кого можливо повернути.
Проте процес триває. Працюють українські організації за підтримки міжнародних партнерів. Міжнародні ініціативи, які стають платформами для об'єднання зусиль, також приносять результати.
Зокрема, такі держави, як Катар і Об'єднані Арабські Емірати, використовують свій нейтральний статус у війні. Вони не заявляють про підтримку однієї зі сторін, і це дозволяє їм працювати на території Росії та допомагати з транспортуванням дітей — вивозити їх до кордону і передавати Україні. Це дуже важливий момент.
Важливо і те, що тема повернення українських дітей залишається в порядку денному різних міжнародних і політичних форумів. Політичні лідери, які приїжджають до України, постійно роблять акцент насамперед на проблемі повернення українських дітей.
Існують також процеси в Європейському суді з прав людини. Зокрема, йдеться про викрадення українських дітей ще з 2014 року, у тому числі з Криму. Це стосується дітей з дитячих будинків, які так само були переведені в російську ідентичність і не були повернуті Україні.
Фактично саме події після окупації Криму і частини Донбасу поклали початок системній практиці переведення дітей у російську дійсність і російську ідентичність — починаючи з найранішого віку.
Особливо це стосується дітей у так званих інституційних установах: дитячих будинках, установах соціального типу, де дітям надають медичний або соціальний супровід. Це діти, які потребують додаткового догляду й опіки та перебувають у найбільш вразливому становищі.
Кількість дітей, які, за заявленими даними, були вивезені або залишилися на окупованих Росією територіях після повномасштабного вторгнення, становить трохи менш як 19 тисяч. Однак це число неможливо повністю верифікувати з українського боку. Одна з найбільших проблем — відсутність єдиної бази даних, яка була б узгоджена з РФ.
Тому повертати вдається насамперед тих дітей, щодо яких відомо, що в них є родичі або законні опікуни з українського боку.
Для того, щоб вивезти дитину, необхідно знайти її законного представника. Після цього починається процес узгодження процедури повернення.
Це не підпільний процес на території РФ. Все відбувається відповідно до їхнього так званого законодавства. Надаються документи, які підтверджують, що людина справді є законним представником дитини. Це може бути хтось із родичів або,
наприклад, керівник дитячої установи, який має відповідний статус законного представника або опікуна.
Після цього відбувається процедура переміщення дитини і її передачі в Україні тій особі, яка була заявлена як законний представник.
Проблема полягає у відсутності єдиної бази і відкритих даних з боку Російської Федерації про українських дітей. Крім того, частина українських дітей пройшла через зміну персональних даних. Їм змінюють дати народження, імена і прізвища.
Як правило, це відбувається в процесі усиновлення. Після зміни персональних даних знайти слід дитини, яка була зареєстрована в українських реєстрах під певним ім'ям, прізвищем і датою народження, стає практично неможливо.
Фактично це вже людина з іншими персональними даними. Ідентифікувати її можна лише шляхом зіставлення інформації і за наявності доступу до бази, в якій були б зафіксовані зміни персональних даних.
Але, напевно, найбільша проблема — відсутність незалежного моніторингу на території Російської Федерації, який дозволив би встановити, по-перше, кількість українських дітей, а по-друге,
умови їх утримання в різних установах. Росія відмовляється допускати такий моніторинг.
https://www.youtube.com/watch?v=wszApkQ5B_o
ЮРІЙ БІЛОУС: Депортація дітей — одна з центральних тем російських воєнних злочинів
— Депортація дітей — це взагалі одна з центральних тем російських воєнних злочинів під час повномасштабної війни. Про це є звіти Єльського університету в Америці, де ідентифіковані практично всі місця, в яких перебувають наші депортовані діти.
Вся ця система охоплює величезну територію. Віддаленість цих місць одне від одного становить тисячі кілометрів, по-моєму, максимально 5 або 6 тисяч кілометрів. У звітах описані види місць, де утримуються наші діти, те, як з правової думки їм змінюють статус, як їм змінюють імена, як змінюють статус на позбавлених батьківського піклування або сиріт, надають їм опіку. І далі знайти слід деяких дітей стає дуже і дуже складно.
Є ордер на арешт Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Це говорить про те, що в них уже достатньо доказів щодо Марії Львової-Бєлової і щодо Путіна для того, щоб підозрювати Путіна з правового погляду.
Усім і так зрозуміло з людського погляду, хто тут винен і як це все відбувається в Росії. Але в Гаазі є докази і звіти. Ланцюжок відповідальних просто величезний. І там завжди знайдеться, навіть через 10, 20 або 50 років, кого притягати до відповідальності. Строку давності у цих злочинів немає.
https://www.youtube.com/watch?v=JUGQ0ouN0Jk
Читайте також: Потрібно використовувати весь наявний потенціал тиску на Росію: експерти про примушення Кремля до миру
