Фото Держприкордонслужби«Зараз у нашому селі нікого немає. Тільки дрони літають», – розповідає літній чоловік на пункті пропуску Доманово – Макрани Він разом із дружиною живе поблизу Каланчака на Херсонщині. Однак імені не називає. Каже, що більшість односельців знає особисто, бо вчив їх та їхніх дітей.
У місцевих школах кожен день починається з пропаганди, а замість учителів працюють прибиральниці й слюсарі. Місцевих змушують переоформлювати нерухомість, а без російського паспорта не можна потрапити до лікарні.
Про тиск і життя під російською окупацією – у матеріалі Район.Скадовськ.
Відмовитися від російських виплат не дозволялиКоли росіяни окупували лівобережжя Херсонщини, то почали платити людям по 10 тисяч рублів, назвавши ці виплати соціальною допомогою.
«Бувало, зустрічаєш когось, а тобі кажуть: “Чого ви не приходите по соціальну допомогу? Вам же привозять”. А моя дружина відповідала: “Мені не треба, я поки що з голоду не вмираю”», – розповідає чоловік.
На початку місцеві вірили, що ЗСУ швидко прийдуть і деокупують територію. Проте йшли роки. Якось пенсіонер порався надворі,
і до нього під’їхала спецмашина, де сиділи двоє солдатів з автоматами й жінка. До воріт підійшов чоловік.
Посланець запитав, чи дружина вдома, і попросив її покликати. Коли вона вийшла, незнайомець тихо повідомив, що привіз їй «пенсію», яку вона має отримати.
Попри відмову жінки, чоловік наполіг, пояснивши, що зазвичай пенсію додому не доставляють, але цього разу отримав такий наказ. Він також попередив: якщо вона не забере гроші, за пів години до будинку прийде ФСБ і проведе обшук від димаря до підвалу.
Російський паспорт жителю Херсонщини довелося отримати після того, як у нього стався інфаркт. Без російських документів подружжя не випускали до Сімферополя на лікування й не дозволяли купувати ліки. Нині препарати можна придбати й без паспорта, однак до лікарні без нього не впустять, пенсію та соціальну допомогу не виплачуватимуть, а комунальні послуги не оформлять. Якщо ж не платити за газ місяць-другий, приїдуть і відключать.
Чоловік каже, що принципово не дивиться російського телебачення. Хоча був період, коли місцевих змушували підключати канал «Русский мир».
Старші люди, яким по 70–90 років, погоджувалися, бо думали, що так зможуть подивитися хоча б якесь кіно. Росіяни ходили по вулицях, стукали у двері, казали: «Ви ж знаєте, що треба ці антени познімати й поставити “русский мир”?». Людей лякали штрафами й погрожували, що в разі непокори приїде ФСБ.
«А в мене дві антени. На одній канали вже давно зникли, вона не працює. Я її зняв і просто поклав, бо було видно з вулиці. А жінка каже: «Нащо мені ваш “русский мир”? Я і свій не дивлюся». Ну, вони й пішли», – пригадує співрозмовник.
Згодом через проблеми зі супутником тиск послабився, а потім забракло грошей. Місцевим пропонували забрати їхні антени й тюнери, а натомість безплатно встановити російське обладнання. Однак таку заміну, на думку мешканця ТОТ, важко назвати безплатною: замість двох антен із чотирма головками пропонували одну меншу тарілку з однією головкою. Замість ста каналів мали залишити 30 – і всі російські.
Проблеми з лікуванням й заселення чужих будинків Коли почалася повномасштабна війна, більшість лікарів виїхали з окупованого району.
«Дружина не лягала лікуватися,
а їй стало настільки зле, що вона втрачала свідомість. Кажу: «Хоч якось, але давай поїдемо». Раніше ми домовлялися з лікарями й лікувалися амбулаторно. Дружина до окупації працювала директоркою школи, то їй весь час телефонували, і вона не могла спокійно лежати в лікарні. Але цього разу лікарка сказала: «Ні, додому я вас не відпущу. Будете лежати», – каже чоловік.
Але наголосила, що крапельниць ставити не буде. Виявилося, що в лікарні щодня відправляли пацієнтів до реанімації, і ледве рятували після тих процедур через поганий розчин.
«Там росіяни щось бодяжать. Думаю, що ті ліки спеціально постачають із Росії, щоб люди вимерли… Володимир Сальдо (ред. – очільник російської окупаційної адміністрації на Херсонщині, український колаборант вже видав розпорядження про переоформлення нерухомості й хвалиться, що на територію Херсонської області мають прислати 306 тисяч жителів», – пояснює співрозмовник.
Так звані «путінські укази» та закони про переоформлення нерухомості є інструментом примусової інтеграції тимчасово окупованих територій України до російських законів.
Їхня мета – створити правові підстави для привласнення майна українців, які виїхали з окупації або відмовляються отримувати російські паспорти.
Співрозмовник наголошує, що під ці «закони» підпадають будинки, квартири, сараї, літні кухні, навіть «собачі будки». І все це треба було оформлювати до 1 липня 2026 року, однак термін реєстрації продовжили до 1 січня 2027 року. Спочатку потрібно отримати документ, який підтверджує, що людина має дозвіл на будівництво саме в цьому місці. А вже потім іти до МФЦ – аналог українського ЦНАПу, – де оформлять документи.
Чоловік уже пів року допомагає 86-річній подрузі переоформити нерухомість після смерті чоловіка й сина, який помер у 2023 році. Однак процедура ускладнюється тим, що окупаційні установи вимагають оригінали документів, які неможливо передати з підконтрольної Україні території, а копій не приймають.
«Кажуть їхати до свого РАЦСу й брати документи. Свідоцтво про народження сина там отримали, бо він народився в Україні. А помер він уже там (ред. – на окупованій Росією території) Працівниця установи каже: «Ми можемо,
звісно, зробити запит в Україну. Але ж ви знаєте, Україна вже вийшла з усіх договорів, тому відповіді на запит нам не дадуть», – каже чоловік.
Однак його знайома не розгубилася. Вона принципово розмовляла з працівниками українською, хоча знала російську. А коли почула, що вся проблема в Україні, то обурилася й відповіла: «Читайте укази Путіна, читайте й слухайте виступи Лаврова. Хто звідки й куди повиходив». Працівниця не очікувала такої реакції. І одразу замовкла.
«Їм треба звільнити будинки. Вони вже похвалилися перед Путіним, що в нас у регіоні є багато вільного житла. Люди виїхали, житло залишилося. Будинки оформили в муніципальний фонд, а потім кажуть: «Тільки давайте людей – будемо заселяти», – пояснює житель Херсонщини.
Диплом за два місяці й зарплати по 100 тисяч Кожен день у школі починається з пропаганди. Перші 5–10 хвилин першого уроку – чи то математика, чи фізика, чи література – присвячують політиці. Потім є звичайні уроки, але також проводять так звані «Беседы о главном» та інші подібні заходи.
«Діти ходять повз мій будинок. Я бачу, коли молодші закінчують уроки,
коли старшокласники повертаються зі школи, бо до неї від мене метрів 500, навіть менше. Наприклад, уроки закінчилися о 13:30, а до 16:30 вони читатимуть усі ці матеріали, готуватимуть якісь сценарії. У них щодня якісь свята: то Святого Миколая, то святих праотців, то якогось святого монастиря, то ще якогось військового», – каже житель ТОТ.
Старші діти, яких учив ще співрозмовник, знають, що вони українці, і можуть хоч трохи критично мислити. А якщо дитина прийшла тільки у перший клас, а батьки вдома не займаються її вихованням, то, за його словами, все, що їй розповідають, вона сприймає за чисту монету.
«Я не знаю, як там в інших республіках, але в Запорізькій і Херсонській областях школи перетворилися на дитячі концтабори. Діти приходять до школи, і їх не випускають на вулицю до кінця занять. Уявіть собі: дитина з 08:30 до 17:00 не може вийти», – пояснює чоловік.
Перерву можуть провести в коридорі. А на вході сидить вахтер. Раніше там сиділи військові, потім посадили жінок, які теж мали військовий фах. А зараз сидять різні люди, можливо, поліцейські.
Якщо дитина захворіла,
батьки мають самі її забрати, адже потрапити до школи можна лише з дозволу директора.
На окупованій Херсонщині бракує вчителів, багато педагогів виїхали або відмовилися працювати в школах. Через це викладати фізику й інформатику можуть люди без відповідної освіти, зокрема колишні двірники та сантехніки.
Вплинула на рішення місцевих педагогів на Херсонщині не йти вчителювати й стара директорка школи, яка відмовилася працювати на окупантів. Але згодом почався тиск, їх змушували виходити на роботу, і зрештою більшість виїхали.
«Дехто свідомо пішов працювати в різні організації. Інші – щоб вижити. У них діти, самі ще молоді, а роботи в нас немає. Тому не треба звинувачувати їх у тому, що вони працюють. У 2023-му набрали прибиральниць, слюсарів та інших людей і відкрили школу. Ну які знання може дати прибиральниця? А ви, мабуть, запитаєте: «Як же її взяли на роботу?». А все просто: пишете заяву, що хочете закінчити педагогічний університет, який вони там організували», – наголошує співрозмовник.
За два місяці вони отримали диплом, хоча для цього навіть не треба було виходити з дому,
бо все оформлювали онлайн.
«Зараз виплати трохи скоротили, бо не вистачає коштів. А тоді платили по 100 тисяч і більше за ставку. Якщо людина мала більше навантаження, то отримувала дуже багато. Директорка отримувала до 200 тисяч рублів», – пояснює чоловік.
***
За його словами, росіяни в їхньому селі нікого не викрадали й не катували. Вони швидко пройшли через населений пункт.
Наразі, як стверджує співрозмовник, над їхнім селом тільки літають дрони. Коли розвідувальний дрон виявляє, що їде машина або десь є група військових, туди одразу спрямовують бойовий. Тому зараз росіяни пересуваються тільки поодинці. А загалом переважно скупчуються в Каланчаку. Там у них основні сили, а звідти вже рухаються далі.
«Раніше машини їхали масово – цілий день і цілу ніч стояв гул. Зараз – тиша. Інколи проїдуть, привезуть пальне або, якщо треба, боєприпаси. А так – тиша», – підсумовує житель окупованої Херсонщини.
