Близько сотні людей, серед яких і діти, загинули за понад два місяці на території Дергачівщини. Про це розповів голова громади Вячеслав Задоренко. Там, за два десятки кілометрів від Харкова, російські війська продовжують обстрілювати звільнені села Безруки, Слатине та Прудянку з артилерії та авіації.
Готують на вогнищіНаприкінці квітня окупантів вибили з рідного для Тетяни Ніщеглод села Безруки. Жінка каже: в селі залишилися переважно літні люди. Згадує день, коли побачила українських військових.
"Ми спочатку боялися, може наші, може й не наші. Мені один хлопець так розказав: отам, каже, наші стріляють, а ось там — їхні. Страшно, щодня бахкають", — говорить Тетяна.
Внаслідок боїв у селі пошкоджені комунікації.
"Світла немає з 5 березня, вже два місяці. Газу буквально тиждень немає, на вогнищі зараз готуємо", — розповідає місцевий житель Роман Джагаров.
Через село в перші дні вторгнення проїжджала російська техніка — до тридцяти бойових машин, згадує місцевий житель Денис Бреславський. Пізніше, коли вдалося вийти з підвалу, вони з батьком побачили поблизу житлових будинків вбиту росіянами жінку.
Тепер Денис возить громадою гуманітарну допомогу.
"Привозимо борщові набори: картоплю, моркву, капусту, набори для гігієни. Тут досить жорсткі велися бої, виїзд був фактично обмежений, не було доставки в магазини. Людям потрібні свічки, потрібно заправляти газові балони, підвозити паливо для генераторів, у кого вони є. Корм для собак — також велика проблема. Тому що багато жителів поїхали, собаки ж залишилися і їх потрібно годувати", — говорить волонтер.
Військові допомагають з евакуацієюЗруйновані будинки та інфраструктура — чи не в кожному селі та місті громади. На руїни перетворилася будівля Дергачівської міської ради. З сусіднього села Прудянка місцевих вивозять українські військові.
"Мені зателефонували, що жителі просять про допомогу. Ми виїхали в село Прудянка. В кінці села знайшли жителів, які вийшли вже з сумками з розбитих будинків. Завантажили їх і прямуємо до Харкова. Наше село, але в бойовому конфлікті, обстрілюється, і в той момент, коли ми евакуювали, також були прильоти. Бабуся дістає, каже: "У мене із собою 50 гривень". Кажу: "Я вам сам дам,
приїдемо до Харкова, що потрібно видамо, допоможемо. У нас є, де розмістити, ми нагодуємо", — розповідає боєць ЗСУ Віталій.
Один з тих, хто попросив евакуації, житель села Прудянка Олександр. Військові стоять у сусідньому селі.
"Ось, війна поруч зі мною, як ось до цього магазину. В селі залишилися десь чотири людини. Пів центру Прудянки, лікарня — все розбито, розірвано. І БТРи розбиті стоять", — каже Олександр.
Бої за окуповану частину громади ще тривають, каже очільник громади Вячеслав Задоренко.
"Є інформація, що противник накопичує сили в напрямку Дергачівщини, в населених пунктах, які підконтрольні агресору. Тривають інтенсивні бої у напрямку Цупівки, там перебувають окупаційні війська, щодня там авіація, артилерія. ЗСУ зайняло сірі зони, впевнено тримають позиці. А ми, як працівники тилу, всім, чим ми в силах, допоможемо, щоб все-таки перемога була за нами", — каже Задоренко.
Що відомо ЗСУ звільнили селище Слатине від окупантів 23 квітня разом із населеними пунктами Безруки і Прудянка.
