Мілдью залишається однією з найнебезпечніших хвороб винограду, проти якої традиційно застосовували майже виключно хімічні фунгіциди. Однак на тлі скорочення переліку дозволених діючих речовин італійські дослідники показали, що живий організм може ефективно пригнічувати розвиток збудника не гірше за традиційні препарати. За результатами дворічних польових випробувань виявлено, що застосування дріжджового біоагента Papiliotrema terrestris (штам PT22AV) суттєво зменшує розповсюдження мілдью
Як працюють дріжджіПринцип дії біоагента відрізняється від механізму хімічних фунгіцидів. Дріжджі не знищують патоген хімічно, а конкурують із ним за поживні речовини та життєвий простір. Колонізуючи поверхню листка та інших частин рослини швидше, ніж це встигає зробити збудник, мікроорганізми зменшують доступність ресурсів для розвитку мілдью і перешкоджають його поширенню.
Такий біологічний підхід також передбачає менший ризик накопичення залишків у плодах та ґрунті і потенційно кращу екологічну безпеку порівняно з інтенсивним застосуванням хімічних препаратів. Поля, де проводилися випробування,
демонстрували статистично значуще зниження інтенсивності хвороби при використанні схеми захисту з PT22AV
Що це означає для українських виноградарівДля України питання біологічного захисту стає практичною потребою: у процесі гармонізації з європейським законодавством близько 101 діючої речовини може підпадати під заборону, і найскладніша ситуація стосується саме фунгіцидів та інсектицидів. Це означає, що багато звичних схем захисту рослин будуть змінені або взагалі припинені.
У такому контексті біопрепарати, які раніше розглядалися як доповнення до хімії, дедалі частіше розглядають як повноцінний робочий інструмент. Європейські керівні принципи роблять ставку на профілактику та інтегрований захист рослин, а впровадження стратегій на основі біологічних агентів, подібних до Papiliotrema terrestris, може стати важливою складовою адаптації українського виноградарства до нових регуляторних вимог.
Дворічні польові дослідження проводили вчені з Університету Молізе та Національної дослідницької ради Італії, і їхні результати свідчать про практичну перспективність включення дріжджових біоагентів у програми захисту виноградників
