Дослідники запропонували модифікації знаменитого парадокса кота Шредінгера, які можуть допомогти пояснити відмінності між поведінкою квантових частинок і великих об'єктів, таких як Всесвіт.
Квантова механіка припускає, що об'єкти можуть існувати в кількох станах одночасно, доки не станеться вимір, після чого система «колапсує» в один певний стан.
Однак цей підхід призводить до парадоксу: квантові закони справедливі для мікросвіту, але не працюють для великих об'єктів, які підкоряються класичній фізиці Ейнштейна. Питання полягає в тому, чи може Всесвіт, що не має зовнішнього спостерігача, перебувати в суперпозиції?
Фізики, включно з Маттео Карлессо з Університету Трієста в Італії, запропонували модифікаціїрівняння кота Шредінгера. Вони усунули відмінність між об'єктами і вимірювальними пристроями, припустивши, що кожна система періодично піддається спонтанному колапсу, набуваючи певних значень своїх атрибутів.
Це пояснює, чому великі об'єкти, такі як Всесвіт, не перебувають у суперпозиції. У їхній моделі квантовий світ стає частиною класичного світу, призводячи до швидкого колапсу станів і набуття певних значень. Нова модель пояснює, чому простір-час Всесвіту не перебуває в суперпозиції і підпорядковується законам Ейнштейна.
Хоча нова теорія може пояснити поведінку атомів і молекул, її застосування для великомасштабних фізичних процесів потребує подальших досліджень і тестування. Це відкриває нові перспективи для розуміння взаємодії квантової механіки та загальної теорії відносності, але потребує додаткових експериментів для підтвердження.
