Дослідникам вперше вдалося реконструювати не просто послідовність генетичного коду, а цілі хромосоми вимерлого мамонта. Попри вік зразків у 52 тисячі років виявлення хромосом уможливила чудова збереженість тканин мамонта: у зразках залишились не лише фрагменти ДНК, як буває зазвичай, а й навіть її тривимірні структури. Вчені стверджують, що такий підхід можна застосувати й при вивченнях геному інших вимерлих тварин, щоб краще зрозуміти їхню біологію. Дослідження опублікували у журналі Cell
Шкіра мамонта віком 52 тисячі років. Love Dalén, Stockholm University.
Що заважало знайти хромосоми мамонтів дотепер?В умовах, коли тканини живих організмів природно консервуються, як-от холодом чи висушуванням, їхній генетичний матеріал може зберігатися протягом тисяч, а часом навіть мільйонів років після їхньої смерті. Однак така ДНК не залишається незмінною — щонайменше, вона сильно фрагментується. Вчені можуть її прочитати та скласти у правильну послідовність, орієнтуючись на відомий геном живих родичів вимерлого організму. Але у такий спосіб вони не можуть побачити його у більшому масштабі,
тобто яким чином послідовність ДНК розподілена поміж різними хромосомами. Між тим, це може мати вплив на роботу генів, а отже й фізіологію організму.
Хоч наразі вже існують методи генетичного аналізу, які дозволяють передбачити, які з прочитаних ділянок геному розташовуватимуться поруч і формуватимуть окремі хромосоми, їх дотепер не використовували на сильно фрагментованих зразках давно вимерлих тварин. Випробувати цю можливість вирішили науковці з Медичного коледжу Бейлора з колегами.
В чому особливість досліджуваного зразка?Вчені досліджували зразок шкіри ззаду вуха самки волохатого мамонта (Mammuthus primigenius), що жила на території теперішнього Сибіру ще 52 тисячі років тому. З'ясувалося, що цих зразках збереглись не лише окремі фрагменти ДНК, а й навіть деякі її тривимірні структури, потрібні для визначення хромосом. На думку вчених, це сталося внаслідок процесу вітрифікації, тобто висушування до стану своєрідного скла. Таке трапляється, коли дія низьких температур змушє атоми та молекули в клітині дуже щільно спакуватись, що для неозброєного ока виглядає як перетворення на тверде склоподібне тіло. Таке щільне розташування молекул пригнічує клітинний розпад і здатність мікроорганізмів розщеплювати зразок ферментами, а також практично не залишає простору для дифузії, тобто фрагменти хромосом мамонта були змушені залишитись приблизно на тому ж місці, що
