Космічний телескоп Габбл надав астрономам унікальну можливість детально вивчити об'єкт IRAS 23077+6707 — найбільший протопланетний диск, який коли-небудь вдавалося зафіксувати.
Ця система, що отримала неформальну назву «Чивіто Дракули» (на честь уругвайського сендвіча та легендарного вампіра), виявилася набагато хаотичнішою та масштабнішою, ніж припускали теоретики раніше.
Читайте також:
Ехо прадавнього вибуху. Телескоп Джеймс Вебб зафіксував смерть зірки на світанку Всесвіту Система розташована на відстані приблизно 1000 світлових років від Землі. Її вражаючі масштаби важко осягнути: діаметр диска становить майже 644 мільярди кілометрів. Для порівняння, це понад ніж у 100 разів перевищує відстань між Сонцем та Плутоном. Попри колосальні розміри, система привернула увагу вчених не лише габаритами, а й своєю незвичайною структурою, яку вдалося розгледіти у видимому світлі з безпрецедентною чіткістю.
Нові зображення, отримані дослідниками зі США та Великої Британії, демонструють турбулентні процеси всередині диска. На відміну від «класичних» протопланетних моделей,
які зазвичай мають симетричну форму, IRAS 23077+6707 виглядає розірваним і хаотичним. З одного боку системи спостерігаються довгі газові нитки, що падають на диск із величезних відстаней, тоді як протилежна сторона має різку межу та значно меншу щільність матеріалу. Такий рівень асиметрії вказує на те, що «розплідники» планет можуть бути значно активнішими та агресивнішими середовищами, ніж вважалося досі.
Астрофізики припускають, що причиною такого безладу є взаємодія газу, потужних зоряних вітрів або ж специфічний рух самої системи в просторі. Оскільки диск видно майже з ребра, його тонкі верхні шари та нерівномірні витягнуті пучки речовини створюють ефект нашарування, що й дало привід порівняти об'єкт із багатошаровим сендвічем.
За попередніми оцінками, всередині «Чивіто Дракули» міститься достатньо будівельного матеріалу для формування від 10 до 30 планет розміром з Юпітер. Це робить систему ідеальною природною лабораторією для вивчення еволюції космічних тіл. Хоча повне формування планет триває мільйони років, завдяки деталізації Габбла вчені можуть спостерігати за окремими динамічними процесами у коротких часових проміжках.
Як зазначаютьдослідники у статті для The Astrophysical Journal результати цих спостережень відкривають нову сторінку в розумінні того, як народжуються світи в екстремальних і непередбачуваних умовах. Довгостроковий аналіз світлових потоків та стабілізації диска має пролити світло на те, чи перетвориться цей космічний хаос на впорядковану зоряну систему в майбутньому.
Читайте також:
Сніг у найсухішому місці планети. Стихія паралізувала роботу гігантського телескопа в Атакамі