Новий хімічний та мікроскопічний аналіз залишків Помпеїв документує обряд жертвопринесення з вином, який раніше був описаний лише давньоримськими письменниками та художниками.
Катастрофічне виверження Везувію в 79 році нашої ери, яке поховало стародавнє місто Помпеї під майже 6-метровим шаром вулканічного попелу та уламків, залишило цілу жваву метрополію Римської імперії у стані анабіозу. Археологи витратили понад століття, розкопуючи Помпеї, перетворюючи їх на діораму життя в античності, і вони щойно підтвердили практику, яку раніше бачили лише в давньоримських текстах.
Читайте також:
Крафтове українське вино взяло золото на міжнародному конкурсі у Франції Дослідники з Німеччини та Швейцарії розібрали структуру та хімію залишків попелу, отриманих з двох курильниць, знайдених у Помпеях, документуючи жертвопринесення богам, які раніше були описані лише в роботах римських істориків та художників.
«Ми давно знаємо від давніх письменників, що римляни спалювали ладан у своїх жертвоприношеннях», — заявив у своїй заяві провідний автор нового дослідження, археолог Йоганнес Ебер з Цюрихського університету.
«Збережений попіл та сліди ароматних смол зі святилища поблизу Помпеїв надають вагомий доказ», — додав Ебер, — «і яскраве нагадування про те, наскільки глобалізованим насправді був стародавній світ».
Читайте також:
«Нереальні кількості». Перед Брекзітом британські міністри кинулися скуповувати французьке вино — ЗМІ Можливий похорон у ПомпеяхУ новому дослідженні було розглянуто вміст двох кадильниць, або курильниць для пахощів, включаючи одну, розташовану всередині домашнього святилища вілли рустика в Боскореале, сільськогосподарському регіоні на північ від Помпеїв біля підніжжя Везувію. Кадило святилища, виготовлене з вогнетривкої теракоти, облямовано скульптурною аплікацією лежачої жінки, поширеним меморіальним доповненням у Помпеях. «Лежачі фігури, ймовірно, зображують померлих, яких шанували після їхньої смерті», — стверджують дослідники.
Команда проаналізувала хімічний склад та мікроскопічні особливості органічних залишків, що залишилися після спалення, а також тверді біомінерали, що утворилися в деревних рослинах, та мікроскопічні частинки кремнезему,
що утворилися всередині рослинності, які називаються фітолітами, що також присутні в попелі.
Їхній аналіз дав перші конкретні докази спалювання вина та ладану в побутових римських ритуалах, практики, яка, як стверджується, відігравала ключову роль у ранньоімперських похоронних обрядах та інших релігійних церемоніях. За словами Ебера, давньоримські смоли для кадил, подібні до цих, «лише рідко піддавалися детальному аналізу» до нового дослідження. Ця ритуальна практика ніколи раніше не була підтверджена в археологічних даних.
Сам ладан також був унікальним. Ебер та його колеги простежили походження цієї конкретної ароматичної деревної смоли далеко від її звичайного джерела у південній Аравії до найвіддаленіших куточків торговельної мережі Римської імперії, десь в Індії або країнах Африки на південь від Сахари.
Ебер та його колеги зазначили, що письмові джерела часто наголошують на використанні імпортного ладану та інших пахощів для подібних побутових ритуалів. Спалювання вина та ладану разом було «одним із найпоширеніших попередніх жертвоприношень в Імперському Римі».
Воно було відоме як praefatio — початкове підношення, призначене для запрошення римських богів, включаючи Януса, Юпітера, а іноді й інших, благословити хід обряду. У цих ритуалах «спалювання вина» означало виливання вина на відкритий вогонь або пальник для ладану, де воно випаровувалося, змішувалося з димом і виділяло особливий аромат.
Читайте також:
З українських та європейських сортів. 10 червоних вин від українських виноробів, які варто придбати на Великдень In vino veritasОднак дослідники додали деякі застереження до своїх висновків через «мало задокументовану історію після розкопок» обох артефактів. Хоча вони впевнені у своєму аналізі цих церемоніальних залишків, вони зазначають, що «деякі з ідентифікованих сполук можуть бути пов’язані з природними процесами розпаду».
У випадку з вином, Ебер та його співавтори здебільшого спираються на жирні та кислотні докази щодо винограду, включаючи провокаційну комбінацію бурштинової, фумарової, яблучної та винної кислот.
«Співвідношення яблучної до винної кислоти 0,7 може відповідати хімічному складу стиглого виноградного продукту»,
— як вони зазначили у своєму дослідженні, — «такого як вино чи оцет».
Але, мабуть, найвагоміша причина для обережності полягає просто в довгому та звивистому ланцюжку зберігання: один цензор був виявлений у 1954 році з похованої резиденції Помпеїв, яку перетворювали на готель, коли вивергся Везувій (іншими словами, багато чого відбувалося до і після). А цензор з Боскореале був виявлений у 1986 році, близько 40 років тому. За 2000 років, відколи його поховали живцем, у Помпеях також відбувалися дивні речі (наприклад, місто частково бомбили союзники під час Другої світової війни). Тож до деяких із цих висновків варто ставитися з певною долею скептицизму.
«Пост-відкладення забруднення не можна виключати», — наголосили Ебер та його команда, оскільки «жоден контрольний зразок осаду з контексту не зберігся, що перешкоджає остаточному підтвердженню того, що ці біомаркери пов’язані з оригінальним вмістом курильниці».
Читайте також:
- Не таке вже й корисне? Вживання цього вина збільшує ризик розвитку раку — що варто знати
- У Києві відбудеться шостий фестиваль натурального вина SuperNatural Wine Festival
- Вино, пиво чи лікер? Дослідження показало, що один напій пов’язаний з меншим ризиком смерті, ніж інші
