Щоб зʼясувати, чи не поступається темоцилін карбапенемам у лікуванні бактеріємії, спричиненої Enterobacterales, стійкими до цефалоспоринів третього покоління (3GCR-E), команда фахівців з Університетської лікарні Вірхен-Макарена та Севільського університету (Іспанія) провела дослідження 3 фази ASTARTÉ. До участі допускали пацієнтів із моноінфекцією кровотоку, спричиненою ентеробактеріями, стійкими до цефотаксиму, цефтріаксону чи цефтазидиму, але чутливими до меропенему й темоциліну, які потребували щонайменше чотирьох днів активної інфузійної терапії (усього понад 300 пацієнтів з 29 лікарень).
Учасники отримували принаймні одну дозу антибіотика:
- або 2 г темоциліну (163 особи) кожні 8 годин у вигляді 30–40-хвилинної інфузії,
- або 1 г меропенему (165 осіб) кожні 8 годин у вигляді 15–30-хвилинної інфузії (за потреби — 1 г ертапенему раз на добу).
Межу не меншої ефективності встановили на рівні 10%.
Клінічного успіху досягли 74% пацієнтів у групі темоциліну та 73% — у групі карбапенемів. Абсолютна різниця становила 0,3 відсоткового пункту, що підтвердило не меншу ефективність темоциліну.
Щодо вторинних кінцевих точок, смертність на 28-й день становила 2% у групі темоциліну проти 4% у групі карбапенемів, частота клінічного одужання — 80% і 82% відповідно.
Загальна кількість побічних явищ між групами суттєво не різнилася, хоча самі небажані явища зафіксували в 60% пацієнтів у групі темоциліну проти 41% — карбапенемів. Натомість серйозні побічні ефекти траплялися рідше в групі темоциліну — 19% проти 24%.
«Дослідження ASTARTÉ надає докази, здатні змінити клінічну практику, адже для лікування бактеріємії, спричиненої ентеробактеріями, стійкими до цефалоспоринів третього покоління, можна застосовувати й альтернативні засоби, а не лише карбапенеми», — резюмували автори роботи.
Читайте також
Таблетки замість крапельниці: на ринку з’явиться перший пероральний карбапенем
