Наука

Регулювання почуттів. Масштабне дослідження мозку поставило під сумнів теорію емоційного контролю

9 ноя•NV

Масштабний аналіз 40 наборів даних за участю до 2175 людей показав, що активність ділянок мозку, пов’язаних з емоційним контролем, не свідчить про те, наскільки успішно людина може керувати своїми почуттями.

Про це пише видання Science alert.

Дослідження поставило під сумнів поширене уявлення про те, як мозок допомагає людині регулювати емоції. Вчені з’ясували, що активність певних ділянок мозку не обов’язково пов’язана з тим, наскільки ефективно людина справляється з негативними переживаннями.

Йдеться про когнітивну переоцінку — психологічну стратегію, за якої людина намагається змінити своє емоційне ставлення до ситуації, подивившись на неї під іншим кутом. Наприклад, після розриву стосунків можна згадати, що раніше вже вдавалося пережити складні періоди й згодом знову почуватися щасливим.

Раніше дослідники звертали особливу увагу на префронтальну кору — ділянки мозку за чолом, які беруть участь у міркуванні, запам’ятовуванні інформації та контролі емоцій. Під час спроб переосмислити неприємні події ці зони активізуються. Тому вчені очікували, що їхня активність буде пов’язана з успішністю емоційної саморегуляції.

Щоб перевірити це припущення, міжнародна команда дослідників об'єднала результати 40 наборів даних, отриманих у межах 32 дослідницьких груп. Загалом аналіз охопив до 2175 учасників. Такий масштаб дозволив виявляти навіть слабкі закономірності, які могли залишитися непомітними в невеликих експериментах.

Під час досліджень учасникам показували неприємні зображення, перебуваючи всередині томографа. Одні картинки вони просто розглядали, а під час перегляду інших намагалися переосмислити побачене, щоб зменшити негативні емоції.

За допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) науковці відстежували зміни кровопостачання мозку, пов’язані з його активністю. Також вони оцінювали, наскільки сильно учасники відчували полегшення, як часто використовували когнітивну переоцінку в повсякденному житті та як змінювалася активність мигдалеподібного тіла — структури мозку, що бере участь в обробці емоційних реакцій.

Результати не підтвердили очікуваного зв’язку між усіма цими показниками. Частота використання когнітивної переоцінки в повсякденному житті не мала статистично значущого зв’язку ні з полегшенням під час експериментів,

ні зі зниженням активності мигдалеподібного тіла.

Водночас люди, які повідомляли про сильніше емоційне полегшення, зазвичай демонстрували й помітніше зниження активності цієї структури. Однак зв’язок виявився дуже слабким. За розрахунками дослідників, для його надійного виявлення з імовірністю 80% знадобилося б дослідження за участю 1105 людей. Саме тому невеликі експерименти могли не помічати такої закономірності.

Найважливіше відкриття полягало в тому, що жоден із трьох показників не продемонстрував очікуваного зв’язку з активністю усталених нейронних мереж префронтальної кори, які залучені до регуляції емоцій.

Психолог Центрального інституту психічного здоров’я Німеччини Мауріціо Сікорелло пояснив, що залучення певних ділянок мозку ще не означає, що людина справді отримує від цього емоційну користь.

За його словами, важливо не лише те, чи здатна людина подивитися на ситуацію з іншого боку, а й те, наскільки нова перспектива відповідає її особистому досвіду та чи допомагає їй у конкретних обставинах.

Це відкриття може вплинути на підходи до вивчення емоційних труднощів за допомогою сканування мозку.

Самої активності окремої ділянки недостатньо, щоб оцінити, наскільки добре людина контролює свої емоції. Для точнішого розуміння цього процесу потрібно також досліджувати взаємодію між різними зонами мозку та враховувати особистий досвід людини.

Водночас дослідження не перевіряло, чи допомагає психотерапія розвивати навички емоційної саморегуляції. Сікорелло наголосив, що наявні докази ефективності терапії залишаються актуальними, хоча механізми її впливу на мозок потребують подальшого вивчення.

У науковій роботі також є обмеження. У ній аналізували дані дорослих людей без клінічних діагнозів, тому результати не обов’язково стосуються людей із серйознішими психічними розладами. Крім того, спроба переосмислити зображення в лабораторії не може повністю відтворити реальні життєві переживання, наприклад розрив стосунків.

Читайте також:

Кут

Читайте еще