12 квітня в Україні святкують День працівників ракетно-космічної галузі та Міжнародний день авіації та космонавтики. Величезний внесок у їх розвиток зробив український вчений Сергій Корольов. Розповідаємо про нього докладніше.Сергій Корольов народився у січні 1907 року в Житомирі (зараз у місті є Музей космонавтики його імені), дитинство провів у Ніжині й Києві. А власний політ до зірок розпочав в Одесі, куди у шкільному віці переїхав з родиною. Там вітчим, який мав два інженерні дипломи — отримані в Німеччині й Україні — записав його до авіамодельного гуртка, і хлопець не на жарт захопився планеризмом. У 15 років вступив до лав Товариства авіації і повітроплавання, через рік заробив перші гроші як лектор з ліквідації авіабезграмотності. А 17-річним спроєктував свій перший безмоторний літак К-5, і проєкт визнали вартим утілення.Сергій КорольовВступивши до Київського політехнічного інституту, Корольов через два роки змушений був перевестися до МВТУ ім. Баумана — через те що омріяну спеціальність, підготовку авіаційних інженерів, у київському виші не вдалося відкрити.
Дипломною роботою Сергія Корольова — двомісним літаком СК-4 власної моделі — керував відомий радянський авіаконструктор Андрій Туполєв. Разом з дипломом зі спеціальності Корольов отримав диплом пілота, брав участь у кількох змаганнях. У 1930 році льотчик Василь Степанчонок вперше в історії виконав «мертву петлю» на літальному апараті без двигуна — планері, сконструйованому 23-річним Корольовим. За кермом мав бути сам авіаконструктор, але якраз захворів на тиф.У 1933 році був створений Реактивний науково-дослідницький інститут, де Корольов став одним з очільників. А вже за п’ять років за «шкідництво» його було засуджено до 10 років таборів. На допиті слідчий, вдаривши графином по обличчю, зламав в’язневі нижню щелепу і пошкодив шийний відділ хребта. (Травма мала фатальні наслідки для здоров’я: в таборі кістки зрослися неправильно, і у 1966-му це призвело до смерті Корольова — через неможливість інтубації під час операції.) Півроку видатний авіаконструктор на 18-годинних змінах у ГУЛАГу мив золото і не помер лише завдяки втручанню іншого засланця — Михайла Усачова,
боксера й екс-директора Московського авіазаводу.Далі був переведений до спецв’язниці. За сумлінну працю у конструкторських бюро, одним з яких керував знайомий йому «зек» Туполєв, Корольова звільнили достроково, в 1944-му. Та реабілітували лише через 13 років, коли перший радянський супутник уже готувався до космічного польоту. У 1946 році, після закінчення Другої світової війни і відрядження до Німеччини, Корольов очолив Особливе конструкторське бюро у Підмосков’ї. На початку діяльності йшлося про копіювання легендарної ракети «Фау-2», і така була виготовлена у 1950-му. А головною військовою розробкою Корольова стала балістична ракета Р-7 з дальністю польоту 8000 км, прийнята на озброєння у 1960 році.Бюро Корольова працювало не тільки над замовленнями військових — розробляли й мирний супутник вагою до 1400 кг з апаратурою для наукових досліджень. Паралельно над аналогічною розробкою працювали американці — запуск планували у рамках Міжнародного геофізичного року, на 1 лютого 1958 року. Дізнавшись про це, керівництво СРСР вирішило будь-що випередити конкурентів:
так 4 жовтня 1957 року довелося випустити у космос недоконану модель вагою 83,6 кг. Пізніше за участі Корольова було сконструйовано кораблі «Восток», «Восход», запущено космічні апарати серій «Луна», «Венера», «Марс», а також створено проєкт космічного корабля «Союз».Залишаючись провідним конструктором СРСР, після перенесеної на Колимі наруги Корольов ставився до радянської системи підкреслено скептично. І попри те, що в таборових документах йому змінили національність — «народився в Житомирі, за національністю росіянин, громадянин СРСР» — завжди вважав себе українцем. «Дивлюсь я на небо», «Реве та стогне Дніпр широкий» упродовж усього життя залишалися його улюбленими піснями — аж так, що на прохання Корольова перший космонавт-українець Павло Попович у серпні 1962 року заспівав для головного конструктора «Дивлюсь я на небо…» просто з космосу.
