Озеро в Танзанії перетворює тварин на «камінь»

Ідея озера, яке миттєво перетворює тварин, які торкаються його, на камінь, може звучати як концепція з грецької міфології. Але це реальність у Танзанії, де тварини живуть у страху перед одним із найсмертоносніших озер у світі.

Озеро Натрон є ключовим місцем спаровування фламінго, яким менше загрожує зникнення, але тварини ризикують назавжди закам’яніти в його солі, якщо наважаться наблизитися до його берегів.

Бактерії, які надають воді криваво-червоний відтінок, є одними з небагатьох організмів, які можуть переносити середню температуру 26°C, смертельну концентрацію солі та лужність.

За словами еколога Девіда Гарпера з Університету Лестера, тіла, які падають у воду, швидко розкладаються, а ті, що падають на її край, «інкрустуються сіллю», яка «залишається назавжди».

True News: Шість нерозгаданих таємниць стародавніх цивілізацій

У несприятливих умовах озера можна звинуватити сусідній Ол Дойньо Ленгай, також відомий як Гора Бога, який є єдиним діючим вулканом, що викидає натрокарбонати. Вони потрапляють в озеро через канали потоків, які прорізають вулкан, сприяючи його різкій лужності понад 10 PH.

Лише фламінго, які поїдають багаті поживними речовинами ціанобактерії у воді, злітаються в зону для спарювання. Але навіть вони не можуть уникнути нещадних умов солоного озера і можуть стати жертвою інкрустації на березі.

Пишучи у своїй книзі про озеро під назвою «По спустошеній землі», фотограф Нік Брандт пояснив: «Я несподівано знайшов істот — різноманітних птахів і кажанів — викинутих уздовж берегової лінії озера Натрон.

«Ніхто достеменно не знає, як саме вони помирають, але… вода має надзвичайно високий вміст соди та солі, такий високий, що воно могло зтирати чорнило з моїх плівкових коробок Kodak за кілька секунд».

True News: Ядро Землі перестало обертатися, що це означає для людства?

Окрім трупів, озеро Натрон зіграло певну роль у збереженні історії аж за 19 000 років.

У 2016 році геологи знайшли понад 400 слідів людських ніг на глині ​​берега озера Натрон.

«Відразу після того, як сліди були втиснуті у вологий мул і попіл, вологі відкладення висохли і затверділи», — розповіла геолог Аппалачського державного університету доктор Синтія Луіткіус-Пірс.

Вважається, що бруд, який зберіг ці сліди, вимивався з Ол Дойньо Ленгай, оскільки було виявлено велику кількість попелу. Тоді вважається, що поверхня висохла б за кілька днів або навіть годин, зберігаючи відбитки.

Вона додала: «Вони фіксують сліди наших предків, їхню діяльність і поведінку під час останнього плейстоцену на березі озера Натрон у Танзанії».