Кримські татари у Львові будують свій бізнес і вірять, що завтра-післязавтра повернуться у Крим

Після окупації Криму численні мешканці півострова були змушені покинути власні землі та шукати іншого життя на материковій Україні. За словами співзасновника громадського руху «Крим-SOS» Аліма Алієва, станом на кінець червня у Львові проживають 1908 кримчан. Серед них багато кримських татар, у яких є свої причини тікати від російської окупації.

Львів гостинно прийняв цих людей і намагається всіляко сприяти налагодженню їхнього життя. Натомість згуртований історією народ знаходить свої способи реалізації у нашому місті. Кореспондент Galnet поспілкувалася з представником кримськотатарської общини, який вже навіть відкрив власний бізнес, що швидкими темпами розвивається.

Рустем Еміралієв живе у Львові вже більше місяця. Не бажаючи жити «на окупованій території під російським прапором», він покинув рідний край й оселився на незнайомій, проте за його словами, на не менш рідній землі. У нашому місті він відкрив уже три заклади з виготовлення та продажу кримських чебуреків, а кілька днів тому запустив ще й власний цех-пекарню кримсько-татарських солодощів.

Чебуречна Рустема Еміралієва Народився Р.

Еміралієв у Середній Азії, а згодом його сім’я повернулася на батьківщину у Крим. Виріс у Бахчисараї, навчався та працював у Сімферополі, а зараз знайшов дім і у Львові.

«Чесно кажучи, не планував взагалі нікуди переїжджати. Я об’їздив практично всю Україну, це моя Батьківщина, яку я люблю та ціную і ні за які гроші не хочу ані в Туреччину, ані в Європу. Мені подобається моя країна та мій український народ. Нарешті він формується. Адже до цього це була просто група людей, які розмовляють практично однією мовою», ‒ розповів Р. Еміралієв.

Р. Еміралієв – привітний чоловік типової татарської зовнішності. П’є львівську каву, жартує, що красивіших дівчат, ніж у Львові, він не зустрічав, й розповідає свою, подекуди, сумну історію.

«У період початку окупації я займався моніторингом та передачею інформації, допомагав військовим, брав участь в акціях та мітингах. На референдумі не голосував. Тільки споглядав за усім зі сторони. У нашому поселенні на референдум прийшли 30-31%, і серед них не було жодного кримського татарина. Після так званих результатів референдуму залишилося два варіанти:

або воювати, або змінювати місце проживання. Воювати я не пішов, оскільки не було сенсу. Зараз багато хто запитує, чому кримські татари не влаштували повстання, не взяли зброю. Відповідь проста: Путін тільки чекав приводу виправдати свою агресію, мовляв, кримські татари обмежують права росіян. Тоді було багато «гарячих голів», які хотіли повстати, вони і є зараз тут, у Львові», ‒ охоче ділиться татарин.

Р. Еміралієв розповів, що у Львові кримські татари сформувалися у неформальну общину.

«Допомагаємо одне одному. З товаришами ось обговорювали, аби поїхати на Яворівський полігон, потренуватися про всяк випадок. Неформально я називаю нас ротою татаро-бандерівців (сміється). Ніякого військового досвіду у нас немає, проте бажання присутнє», ‒ впевнено говорить.

На запитання, чому він обрав Львів, а не одне з інших міст Західної України, Р. Еміралієв, ні на хвилину не задумуючись, відповідає: «Рідня».

«Пам’ятаю, коли приїжджали «західняки» відпочивати у Крим. Запитуємо людей: «Ви звідки?». Відповідь :«Зі Львова». Відразу ж проскакує думка: «Наші!» Мій приїзд до Львова співпав зі святкуванням Вербної неділі.

Перше враження від Львова – це спостереження як бережно та з вірою люди ставляться до традицій. Я не бачив такого, ані в Криму, ані на Сході. Люди тут хочуть зберегти свою історію. Кримські татари також цього прагнуть. Нам ближчі по духу ті люди, які люблять свою націю та культуру. Це ми неодноразово бачили у Криму серед відпочиваючих жителів Західної України і бачимо зараз це тут», ‒ допиваючи свою каву розповідає пан Рустем.

Плани на життя у Львові Р.Еміралієв побудував, як тільки вирішив переїхати.

«Коли я вирушав до Львова, відразу розглянув декілька варіантів. Маю дві вищі освіти: юрист та магістр держуправління. Юристів, звісно, тут багато. Чиновників – також. Політтехнологів – теж. Чим ще зайнятися? Вирішив зупинитися на своєму невеличкому таланті – куховарстві.

На щастя, у мене була фінансова спроможність відкрити маленьку чебуречну. Цим я і зайнявся. Працює у мене 11 чоловік. Дві сім’і з Криму, а також львів’яни. Наразі відкриті три точки кримсько-татарських чебуреків. Одна – у Винниках та дві у центрі міста. Окрім цього я знайшов у Львові татар-переселенців,

які вміють робити кримські солодощі: медову пахлаву, татарську пахлаву та інші. Я домовився з ними про так зване об’єднання і кілька днів тому ми запустили кондитерський цех. Зараз шукаємо клієнтів і налаштовуємо бізнес. Вже є пробні партії», ‒ ділиться планами пан Рустем.

Р.Еміралієв скаржиться на єдине ‒ відсутність тимчасової реєстрації: «Питання, яке ще досі невирішене – тимчасова реєстрація. Вона нам потрібна для того, аби розморозити тут депозити, які залишилися у нас в кримських банках. Та й багато інших фінансових питань залежать від неї».

Кримський татарин відверто підтримує Україну та не приховує нелюбові до Росії. Під час нашої бесіди про його громадянство процитував слова українського кінорежисера Олега Сенцова, які він нещодавно сказав на своєму судді: «Я не раб, щоб бути тим, кого купують разом з землею». Від російського громадянства Р.Еміралієв відмовився.

«Батьківщина – це як мати чи сім’я. Її не змінюють. Мені не потрібен ані російський, ані європейський паспорт», ‒ наголошує він.

На свій «новоспечений» невеликий бізнес, Р.Еміралієв має великі плани.

«З відкриттям бізнесу особливих проблем не було. Ще один гарний момент – у процесі у мене з’явилося відчуття, що хабарів тут взагалі не беруть. Чебуречні, по суті, не вписуюються у структуру міста. Проте для кримських татар, вимушених переселенців, зробили вийнятки. Серед моїх товаришів багато тих, хто виробляє сувеніри, вирощує овочі і може робити все те, чого тут ще не вистачає. Ми думаємо над цим», – ділиться планами чоловік.

Звісно, не все так гарно, як щойно розповів один із представників кримських татар. Не всі, скажімо, мають змогу започаткувати свою справу. Докучає ще й питання житла.

«Житло – це складна тема. У Криму я поїхав з рідного будинку, покинув 4 га виноградника. За цим слідкуюють мої батьки, які там залишилися. Тут я орендую житло і надіюсь, що з часом львівська влада виділить нам частину землі, аби ми мали місце де налаштувати свій побут», ‒ розповідає Р.Еміралієв.

Мій співрозмовник з сумом згадує ті 30% кримчан, які прийшли на референдум, щоби приєднати Крим до Росії і підтримують окупаційний режим. Вони ніколи не визнають своєї помилки.

«Це люди,

які живуть за принципом «випив-закусив». І це все, що їм потрібно. Багато хто з них зараз входить в так звану самооборону Аксьонова. Ці 30% ніколи не визнають свою помилку. Їм приносить щастя той факт, що вони зараз нібито належать до «наддержави», хоча ніяк не зрозумію чому «над», певно, тому що відсутні мізки, культура і відбувається постійна деградація», ‒ додає Р.Еміралієв.

Під час нашої розмови Р.Еміралієв постійно повторював, що кримські татари – тимчасові переселенці. Завтра-післязавтра повернуться у Крим. І додає: «Тільки тоді, коли Крим знову стане українським».

«Я впевнений, що невдовзі Крим знову стане українським. Як тільки це станеться, усі ми повернемося на рідну землю і будемо святкувати. Надіюсь, що це буде автономія, можливо, кримсько-татарська автономія у складі України», ‒ вже радісно говорить Р.Еміралієв.

Оксана Януш