Почувши, як семирічна дівчинка співала в київському підвалі, американець Джей Рівера залишив роботу та дім у США, й поїхав допомагати українським біженцям. У перші години після приїзду до Польщі, чоловік роздавав їжу на варшавському вокзалі. Потім два роки волонтерив у прикордонному місті Перемишль, де облаштував прихисток для біженців. Нині разом із іноземними волонтерами він перетворює плац на Львівщині на житло для переселенців.
Про допомогу українцям, які рятуються від війни, Джей розповів проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Коли я вперше приїхав волонтерити до Польщі, я залишився, бо відчував, що роблю корисну справу – і це надихнуло. Ми хочемо дати таке саме відчуття людям, у яких забрали роботу, дім, друзів, родину», – каже Джей Рівера.
«Чим я можу допомогти?»«Ми з племінницею гралися на підлозі й увімкнули новини на телевізорі. Я почув, як маленька дівчинка заспівала пісню з «Крижаного серця». Це була маленька дівчинка у підвалі в Києві. Її мати попросила заспівати для сусідів, які зібралися в підвалі, щоб заспокоїти їх. Я повертаюся й дивлюся, а внизу в етері – рядок новин про війну в Україні».
Джей із польським волонтером
Відео, на якому семирічна Амелія співає у переповненому людьми підвалі, розчулило Ріверу Він залишив роботу, дім і поїхав допомагати українським біженцям.
Першого квітня 2022-го чоловік прилетів до Варшави з Нью-Йорка – це була його перша поїздка до Європи.
Я роздавав їжу на варшавському вокзалі
«Коли я добрався на варшавський вокзал, подумав: «О Боже, що тут відбувається?» Тут стільки людей у жилетах – у жовтих, зелених, усі допомагають багатьом людям. Людям, які виглядали розгубленими.
Я підійшов до однієї людини у жовтому жилеті: «У мене п’ять годин до потяга. Чим я можу допомогти?».
Вона сказала: «Окей, візьми їжу, принеси та роздай її людям». Ось що я робив перші чотири години після приїзду до Польщі. Я роздавав їжу на варшавському вокзалі».
Українсько-польський кордон, 2022 рікШукаючи свій потяг до прикордонного міста Перемишля пригадує Джей, він познайомився з молодим військовим, який їхав в Україну.
«Йому було 19 років, хлопець щойно закінчив підготовку у Франції для Міжнародного легіону. Він їхав воювати, бо відчував, що це його обов’язок. Я сказав: «Добре, якщо цей 19-річний може зробити це, то й я, майже 40-річний, теж можу».
Джей планував поїздку на тиждень – залишився на два.
Далі, пригадує, його мама пригрозила віддати собаку до притулку, якщо він не повернеться. Чоловік поїхав до США, але пробув там недовго.
Прихисток для біженців у Перемишлі«Я зрозумів, те, чим займався останні десять років, не мало такого значення, як те, що я зробив за ці два тижні. І як я почувався щодо себе. Я ніколи не відчував більшої власної гідності, не відчував, що те, що я роблю щодня, робить цей світ кращим. Я не міг залишатися і робити те саме, тому подав заяву на звільнення і полетів назад у червні 2022 року».
У Перемишлі Джей спочатку координував волонтерів-іноземців, займався логістикою. А з жовтня 2022-го очолив прихисток «Надія» Підвальне приміщення готелю, де раніше був магазин меблів, волонтери переробили під житло для біженців.
Прихисток для біженців у Перемишлі
Кожна історія – інша
«Ми могли прийняти 112 людей одночасно. Біженці отримували безкоштовну їжу. Ми надавали консультації з логістики, допомагали зрозуміти, куди має їхати родина, яка країна найкраще відповідає їхнім потребам – бо не всі, хто виїжджає з України, знають, куди хочуть потрапити. Кожна історія – інша, кожні потреби – різні. Тому до кожної людини треба підходити індивідуально».
Із деякими біженцями,
каже він, досі зберігає зв’язок.
Джей розповідає про Юлію, яка разом із мамою та кішкою прийшла до шелетра і не знала, куди їхати далі.
Один із волонтерів прихистку «Надія» – ірландець – запропонував свою країну, і Юлія погодилася. А згодом на знак подяки за допомогу вишила Джею вишиванку.
Прихисток для біженців у ПеремишліЦей прихисток у Перемишлі працює й досі. За словами Джея, це останній транзитний центр у прикордонному польському місті.
«Я мріяла пожити в замку»У листопаді 2024 року Джей переїхав на Львівщину щоб запустити «Фенікс» – реінтеграційний центр-прихисток для внутрішньо переміщених осіб.
«Ми хотіли велике приміщення, де б розмістилося щонайменше 300 людей, приміщення під спортзал, класи, швейні кімнати, щоб ми могли робити все, що хочемо».
Прихисток для переселенців на ЛьвівщиніВолонтер розповідає: один із сільських голів показав їм велику старовинну будівлю.
Це був дім графа для знедолених і бідних
«Це був дім графа
