У селі Вельбівно Острозької громади останню шану віддали захисникові Олександрові Луцо який помер, перебуваючи на лікуванні.
Із воїном попрощалися 5 березня.
Спершу траурний кортеж із тілом Олександра Васильовича зустрічали в Острозі під реквієм «Плине кача». Як і зазвичай, були прихилені прапори, а люди уклякали навколішки.
Після того траурний кортеж попрямував у рідне Вельбівно. Спершу з померлим прощалися в отчому дому. Опісля траурна хода з прапорами, хоругвами, у супроводу духового оркестру ЦКДТ та церковного хору вирушила до храму.
Після богослужіння на території Вельбівненського ліцею відбулася громадська панахида. Участь у сумній церемонії брали рідні, односельці, побратими, представники влади – секретар, в.о. голови Острозької міської ради Костянтин Кирилюк та староста сіл Вельбівно і Могиляни Роман Погонець.
Костянтин Кирилюк висловлював слова співчуття рідним із приводу непоправної втрати, разом із Романом Петровичем вони поклали квіти до домовини.
Завершили церемонію відання християнських і військових почестей на цвинтарі в селі Вельбівно.
Пресслужба Острозької міської ради розповіла,
що Олександр Васильович Луцо народився 27 червня 1970 року у селі Вельбівно. До 15-річного віку проживав і навчався у рідному селі. У 1985 році разом із батьками переїхав до Одеської області, у селище Нерубайське, де продовжив навчання у місцевій школі.
Після закінчення школи вступив до Одеського профтехучилища, де здобув професію столяра-паркетника. Отримавши фах, був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил. Службу проходив у місті Євпаторія, а згодом — у місті Алмата Республіки Казахстан.
Після завершення військової служби Олександр одружився з Юлією, уродженкою села Лючин Острозького району. Спочатку подружжя проживало у селі Вельбівно, згодом — у селі Лючин. Увесь цей час він працював у будівельній сфері, сумлінно та відповідально виконуючи свою роботу.
У 2004 році Олександр розлучився та переїхав до Одеської області, де продовжив жити й працювати у будівництві.
У жовтні 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив військове навчання у місті Кам’янець-Подільський на полігоні. Згодом захворів і проходив лікування у госпіталі міста Хмельницький, де 1 березня 2026 року його життя обірвалося.
У Олександра залишилися донька Олена та онуки.
Фото та відео Івана ГЛУШМАНА
