Українське ремесло може бути не лише пам’яттю про минуле, а й способом говорити зі світом сьогодні. Саме з таким відчуттям повернулася зі Стамбула майстриня зі Стрия Людмила Гарко яка представляла Україну на 27-му міжнародному фестивалі культури та мистецтв. Понад 60 країн були представлені на цьому масштабному культурному майданчику, а українську делегацію сформували шестеро майстрів із різних регіонів.
Про поїздку, реакцію іноземців на українські традиції, багаторічну роботу із соломою та необхідність передавати ремесло молодшим поколінням Людмила Гарко розповіла в ефірі «Вечірнього району» з Ольгою Булковською
«Я в першу чергу думала, якнайкраще представити нашу Україну»Для Людмили Гарко участь у міжнародному фестивалі стала великою відповідальністю. Адже її роботи мали розповісти іноземній аудиторії про українську культуру мовою традиційного ремесла.
«Ну, звичайно, це відповідальність. Адже, знаєте, я в першу чергу думала, як би це якнайкраще представити нашу Україну», – розповіла майстриня.
Основою її презентації стало соломоплетіння. До Стамбула вона привезла традиційні та авторські вироби – дідухи,
павуки, ляльки, сумочки, віночки, капелюшки, іграшки, декоративні панно та інші роботи.
Особливу увагу приділила солом’яним лялькам. За словами майстрині, ляльки створюють у багатьох країнах світу, однак українська техніка соломоплетіння робить їх особливими.
«Десь було так поставлено за мету взяти якнайбільше лялечки, бо лялечки, мабуть, у круглому світі виготовляються, але саме представити їх у соломоплетінні – це було би цікаво. І це дійсно було цікаво і захоплююче, бо всі переглядали і казали, що гарно», – згадує Людмила Гарко.
Вона стала однією із шести учасниць, які представляли Україну.
Український павільйон об’єднав різні регіониУкраїнська делегація була різноманітною. Майстри привезли до Стамбула традиційні ремесла зі своїх регіонів.
«Наша делегація, виглядала дуже гарно. Нам було відведено великий павільйончик. І нас було шестеро», – розповіла майстриня.
Представниця Черкащини презентувала вишиті рушники. Майстрині з Полтавщини – мама та донька – привезли витинанки та вироби з бісеру. Майстриня з Тернопільщини представляла текстильні ляльки, а також мала кілька солом’яних робіт.
У результаті український простір на фестивалі вийшов різнобарвним та автентичним.
«Наша культура – це також потужна зброя»Для Людмили Гарко традиційне ремесло – не музейний експонат. Вона переконана, що культура допомагає Україні зберігати власну ідентичність та формувати її образ у світі.
До українського павільйону постійно підходили відвідувачі, цікавилися роботами, спілкувалися з майстрами. Не залишалися осторонь і представники інших країн.
Особливо запам’яталася майстрині зустріч з представницею Угорщини, яка також працює із соломою. Побачивши українського солом’яного ангелика, вона попросила показати, як створити його крильце. Натомість угорська майстриня продемонструвала свою техніку виготовлення квітки-трояндочки.
«Тобто в нас десь своя була техніка виконання, в них своя, знаєте, навіть тим поділилися», – розповіла Людмила Гарко.
Тепло сприймали українських майстринь і представниці Уганди. Українки подарували їм маленьких солом’яних ангелочків.
«Вони нам свої сувеніри подарували, ми їм ангелочків маленьких, то вони собі перецепили на серденько, знаєте, і так тішилися.
От знаєте, якось так було відкрито і дружелюбно», – згадує майстриня.
Від педагогічного училища – до справи життяДо соломоплетіння Людмила Гарко прийшла ще під час навчання у педагогічному училищі на художньому профілі. Згодом працювала в художньому училищі, де викладала соломоплетіння.
За роки творчої роботи вона пробувала себе в різних видах декоративно-ужиткового мистецтва – вишивці, лозоплетінні, роботі зі шкірою, живописі. Але саме солома стала тим матеріалом, з яким вона залишилася надовго.
«Я десь прикипіла, знаєте, до того золотого матеріалу, сонячного, природного нашого, і вирішила десь поруч з ним іти», – говорить Людмила Гарко.
А ще, за її словами, у ремеслі важливо не дозволяти собі зупинятися.
«Головне, знаєте, не зупинятися і постійно, постійно працювати, бо навіть як десь відкладеш це все в сторону, пізніше до цього важко повернутися», – наголошує вона.
Кожна робота починається з ідеїУ руках Людмили Гарко солома перетворюється на різних персонажів. Серед її робіт – козак, українка із синьо-жовтими стрічками, дівчина з лавандовою спідничкою, а також образ львівської паняночки.
Майстриня розповідає, що часто спочатку виникає образ у голові, а вже потім вона підбирає матеріали та техніку. Наприклад, одна з її героїнь – «квіткова леді»: сорочка в неї кукурудзяна, спідничка солом’яна, а ще використана лаванда. Інша – Україночка зі стрічками синьо-жовтих кольорів, віночком та вишиванкою.
Ремесло, яке потрібно передати дітямОкреме місце у розмові посіла тема молоді. Людмила Гарко переконана: традиція житиме лише тоді, коли її передаватимуть наступним поколінням.
Вона працює з молоддю та цього року випустила курс за професією «живописець». Серед студентських робіт була й аплікація із соломи.
Людмила мріє про власний простір, де можна буде навчати дітей та відроджувати традицію. Особливо важливим це стало під час війни. За словами Людмили Гарко, вона навіть замислювалася, чи будуть людям потрібні традиційні дідухи та солом’яні павуки. Але реальність виявилася іншою.
«Навіть коли розпочалась війна, я думаю: так виникла думка, кому ж воно буде потрібно, оці дідухи? Але навпаки, знаєте, люди цікавляться, люди ставлять дідухи, люди замовляють також павуки солом’яні»,
– розповідає вона.
Для майстрині це свідчення того, що традиція не зникає – навпаки, у складні часи люди ще більше шукають зв’язок із власною культурою.
Солома, яку вирощують, жнуть і перебирають вручнуЗа готовим виробом стоїть значно більше роботи, ніж може здатися на перший погляд. Робота Людмили Гарко починається ще восени, коли вона домовляється з фермерами про засівання поля. Влітку ж сама збирає солому.
Цьогоріч, за її словами, через спекотну погоду працювати було особливо складно.
«І ви ж самі розумієте, що треба його зібрати в сонячну погоду. І все це треба жати серпом. Вручну серпом. Ну, та ж соломка не має бути ні погнута, ні помнута», – пояснює майстриня.
Після жнив матеріал потрібно висушити, підв’язати, відсортувати. Кожну соломинку перебирають відповідно до товщини та призначення. Лише після цього солому замочують, готують необхідні елементи – краєчки, косички та інші деталі – і створюють готовий виріб.
«Дуже клопітка праця. Багато хто навіть, знаєте, не усвідомлює, скільки тої праці потрібно і зусиль, щоб зробити ось такий виріб. Мабуть, десь фанатично,
і це треба безмежно любити», – говорить майстриня.
Її дідухи вже подорожують світомРоботи Людмили Гарко давно виходять за межі України. Їх замовляють, дарують, купують та вивозять за кордон. Особливий попит на традиційні вироби з’являється перед Різдвом – це дідухи, павуки, ангелочки, маленькі ялинкові прикраси.
Минулого року майстриня виконала велику партію дідухів на замовлення. Вони поїхали за кордон, а кошти від аукціону передали на підтримку українських військових.
«Мої вироби подорожують вже світом давно», – розповіла Людмила Гарко.
Водночас нині є й практичні труднощі: сухоцвіти не завжди можна перевозити через кордон.
Стамбульська хода, яка довела: Україну чуютьНайемоційнішим моментом фестивалю для Людмили Гарко стала хода узбережжям, під час якої кожна країна йшла зі своєю табличкою та прапором.
Коли колона з українським прапором проходила повз людей, майстрині почули слова підтримки.
«Коли ми йшли, люди вболівали, люди казали: «О, Україна». Хтось показував сердечко, хтось казав: «Слава Україні, я люблю Україну. Знаєте, це було так зворушливо. Ми йшли, плакали. Це направду. Що світ все одно нас підтримує, це дає наснагу, знаєте, творити, прославляти нашу Україну.», – згадує вона.
Повернулася зі Стамбула майстриня не лише з новими знайомствами та враженнями, а й з іменною відзнакою учасниці фестивалю.
А головне – з переконанням, що українську традицію потрібно не просто берегти, а робити живою: навчати дітей, створювати нові роботи, показувати їх світові та говорити через них про Україну.
І, як сказала Людмила Гарко наприкінці ефіру, попри всі міжнародні подорожі, є місце, куди завжди хочеться повернутися: «Так добре, як дома не буде ніде».
Детальну інформацію дізнаєтесь у новому відео від Району: https://www.youtube.com/watch?si=LoCnaR7y1i5zVqzU&v=1vRXggnJCWI&feature=youtu.be
