Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 6 серпня 2026 року розглянув справу № 155/640/25щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим унаслідок смертельної ДТП. Суд, зокрема, відповів на питання, чи має право на таке відшкодування потерпіла, яка на момент смерті загиблого вже не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, але фактично продовжувала проживати разом.
Справа також стосувалася визначення належного суб’єкта відшкодування шкоди у випадку, коли ДТП спричинив працівник під час виконання трудових обов’язків, а цивільна відповідальність власника автомобіля була застрахована.
Обставини справиВодій автомобіля «RENAULT MASTER» 2 березня 2025 року, рухаючись дорогою Н-17 між селом Сільце та містом Горохів Луцького району Волинської області, не стежив належним чином за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та не впорався з керуванням. Автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з «VOLKSWAGEN LT35».
Унаслідок ДТП загинули водій «VOLKSWAGEN LT35», його пасажирка та пасажир «RENAULT MASTER».
Ще один пасажир «RENAULT MASTER» отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Водія було визнано винуватим за частиною третьою статті 286 КК України. Суд першої інстанції призначив йому п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на три роки. Апеляційний суд змінив покарання, призначивши шість років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.
Суд першої інстанції також частково задовольнив цивільні позови потерпілих до ТОВ та стягнув із підприємства по 500 000 грн моральної шкоди на користь двох потерпілих, а також 500 000 грн на користь потерпілого, який отримав тілесні ушкодження. Апеляційний суд залишив по 500 000 грн для двох потерпілих та зменшив суму відшкодування для травмованого потерпілого до 300 000 грн.
Представник ТОВ оскаржив рішення в частині цивільних позовів. Зокрема, він стверджував, що потерпіла не мала права на відшкодування моральної шкоди через смерть загиблого, оскільки їхній шлюб було розірвано.
Також представник підприємства наполягав, що розмір моральної шкоди є завищеним, а відповідальність у межах страхової суми має нести страховик.
Як встановили суди, потерпіла перебувала із загиблим у зареєстрованому шлюбі з 25 травня 1999 року до 21 січня 2022 року. Після розірвання шлюбу вони продовжували спільно проживати, вести спільний побут та мати взаємні права й обов’язки до дня смерті загиблого. Ці обставини підтверджувалися довідкою ОСББ та платіжними інструкціями.
Також було встановлено, що водій працював у ТОВ на посаді водія, а шкоду потерпілим заподіяв у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Автомобіль роботодавця був застрахований за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Позиція Верховного СудуВС зазначив, що потерпілий, якому кримінальним правопорушенням завдано моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред’явити цивільний позов до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.
Суд навів положення статті 23 ЦК України, відповідно до яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,
глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Окремо ВС звернув увагу на статтю 1168 ЦК України, за якою моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.
Водночас Суд зазначив, що право на компенсацію моральної шкоди не може обмежуватися виключно колом осіб, визначених частиною другою статті 1168 ЦК України.
Суд послався на висновок ВП ВС про те, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, а право на відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
ВС вказав, що необґрунтованим є правозастосування, яке обмежує коло суб’єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди,
лише тими, про яких йдеться в частині другій статті 1168 ЦК України.
Суд також врахував положення КПК України, відповідно до яких близькими родичами та членами сім’ї визнаються, зокрема, особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі
З огляду на це Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду та зазначив, що потерпіла набула процесуального статусу потерпілої відповідно до вимог КПК України.
ВС окремо підкреслив, що після розірвання шлюбу фактичні шлюбні відносини між потерпілою та загиблим не припинилися — вони продовжували спільно проживати, вести спільний побут та мати взаємні права й обов’язки до дня смерті загиблого.
ВС вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що потерпіла не має права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, із якою вона спільно проживала, вела спільний побут та мали взаємні права та обов’язки до дня смерті останньої.
Щодо відповідальності роботодавця
Суд зазначив, що для покладення на юридичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність загальних умов деліктної відповідальності та спеціальних умов — перебування працівника у трудових відносинах із юридичною особою та завдання шкоди під час виконання трудових або службових обов’язків.
У матеріалах провадження були докази, що водій працював у ТОВ на посаді водія, а шкоду цивільним позивачам він заподіяв у зв’язку та під час виконання своїх трудових обов’язків.
ВС зазначив, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується роботодавцем, а не безпосередньо винним водієм.
Водночас Суд врахував, що відповідальність власника транспортного засобу була застрахована. За законом страховик у межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю та майну третьої особи. Щодо моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, страховик відшкодовує її визначеним законом особам у межах встановленого страхового ліміту.
ВС зазначив, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Тому належним суб’єктом відшкодування моральної шкоди в тій частині,
що перевищує розмір страхового відшкодування, є ТОВ як роботодавець водія, який завдав шкоду під час виконання трудових обов’язків.
Окремо Суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Щодо колишньої дружини загиблого та його сина Суд погодився з висновком про стягнення по 500 000 грн кожному, оскільки були враховані характер правопорушення, глибина душевних страждань, істотність змін у житті потерпілих та непоправність наслідків втрати.
Щодо потерпілого, який отримав тілесні ушкодження, апеляційний суд зменшив розмір моральної шкоди з 500 000 до 300 000 грн, врахувавши характер і обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, характер немайнових втрат, стан здоров’я та тяжкість вимушених змін у повсякденному житті. Верховний Суд визнав такий висновок обґрунтованим.
ВС також відхилив доводи про те, що моральна шкода має підтверджуватися обов’язково висновками експертиз чи медичними документами щодо глибини та тривалості психічних розладів або душевних страждань.
Суд зазначив, що саме суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв, а апеляційний суд дотримався таких критеріїв, у повному обсязі врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, ступінь вини засудженого та визначив розмір відшкодування з дотриманням вимог розумності і справедливості.
У підсумку Верховний Суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування або зміни оскаржених судових рішень.
Верховний Суд залишив без змін попередні рішення, а касаційну скаргу — без задоволення.
Позиція Суду полягає в тому, що розірвання зареєстрованого шлюбу саме по собі не виключає права потерпілої на відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю колишнього чоловіка. Вирішальне значення у цій справі мало те, що після розірвання шлюбу сторони продовжували спільно проживати, вести спільний побут та мати взаємні права й обов’язки до дня смерті.
Читайте також — смертельна ДТП на авто перевізника: ВС пояснив, чому компенсацію платить роботодавець водія, а не власник транспорту.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
