Дванадцять років окупації Криму та понад чотири роки повномасштабної війни кардинально змінили життя тисяч громадян України. Серед них — кримчани, які після окупації півострова залишили свої домівки, стали внутрішньо переміщеними особами, а з початком повномасштабного вторгнення стали до лав Сил оборони України. Сьогодні тисячі кримчан захищають Україну на фронті, а отже, захищають і право на майбутнє повернення до українського Криму.Формально кримські ветерани мають ті самі статуси, права та державні гарантії, що й інші ветерани війни. Однак за формально однаковим статусом стоять принципово різні життєві обставини. Кримський ветеран— це людина, яка одночасно може бути ветераном, внутрішньо переміщеною особою, власником майна на тимчасово окупованій території, яке вона не може використовувати, громадянином, позбавленим можливості повернутися додому, а іноді — колишнім політичним або цивільним заручником окупаційної системи. Саме тому механічне застосування загальних ветеранських програм не завжди відповідає реальним потребам цієї категорії громадян.Державні гарантії:
формальна рівність і реальні відмінностіГоловна проблема полягає не у відсутності формальних прав, а в тому, наскільки ці права можуть бути реалізовані на практиці. Для кримського ветерана питання житла, соціального забезпечення, працевлаштування, пенсій, документування чи доступу до державних послуг часто мають додатковий вимір, пов’язаний із тимчасовою окупацією Криму.Людина може мати житло на півострові, але фактично бути позбавленою можливості ним користуватися. Може мати трудовий стаж, документи, майнові права чи інші підтвердження свого минулого життя в Криму, але стикнутися з необхідністю додаткового документування або процедурними труднощами. Може одночасно потребувати ветеранських гарантій і підтримки як внутрішньо переміщена особа.Це означає, що державна політика щодо кримських ветеранів має враховувати не лише їхній статус ветерана, а й специфіку життя громадянина України, пов’язаного з тимчасово окупованою територією. Саме на цьому перетині сьогодні виникає значна частина проблем, які залишаються недостатньо врегульованими.Стратегія деокупації:
де в ній кримський ветеран?Стратегія деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, затверджена Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 117/2021, визначає комплексний підхід до майбутнього повернення Криму, охоплюючи політичний, безпековий, правовий, гуманітарний, економічний та інформаційний виміри. Водночас сучасні умови війни та досвід останніх років вимагають подальшого розвитку державної політики щодо Криму з урахуванням нових категорій громадян та нових викликів.СкриншотОднією з таких категорій є кримські ветерани. Їхні специфічні проблеми — втрата або неможливість користування житлом унаслідок окупації, вимушене переміщення, поєднання статусів ветерана та ВПО, складнощі із соціальними гарантіями, працевлаштуванням і документуванням, а також питання майбутнього залучення до відновлення української влади на півострові — мають бути враховані в сучасній політиці деокупації та реінтеграції.Тому питання полягає не в тому, що Стратегія деокупації нібито не відповідає проблемам ветеранів.
Її логіка передбачає захист прав громадян України, відновлення українських інституцій та підготовку до реінтеграції Криму. Однак у сучасних умовах потреби кримських ветеранів доцільно виокремити в окремий комплекс державних завдань і механізмів реалізації. Кримський ветеран має розглядатися не лише як отримувач загальних ветеранських гарантій, а і як суб’єкт політики деокупації та реінтеграції — громадянин, який уже зробив внесок у захист України та може стати одним із кадрових, суспільних та інституційних ресурсів майбутнього українського Криму.Житлове забезпечення: між державними програмами та реальними можливостямиНайгострішим питанням для багатьох кримських ветеранів залишається житло. За дванадцять років окупації тисячі українських громадян фактично втратили можливість користуватися своїм житлом у Криму. Частина з них була змушена залишити півострів і розпочати життя заново на підконтрольній Україні території.Державні програми житлової підтримки є важливим інструментом, однак сам факт їх існування ще не означає автоматичної доступності для всіх, хто потребує житла.
Вимоги щодо першого внеску, доходу, платоспроможності та інших умов можуть створювати додаткові бар’єри для людей, які втратили житло або майно внаслідок окупації.Для кримських ветеранів житлова політика тому має враховувати не лише загальні критерії, а й особливі обставини втрати або недоступності житла через тимчасову окупацію. Це питання потребує системного державного рішення, а не лише включення кримських ветеранів до загальних програм.Бюрократичні бар’єри та соціальні праваОкремою проблемою залишається складність процедур. Кримські ветерани стикаються з необхідністю підтверджувати обставини, які для них є очевидними, але які державні процедури не завжди здатні належним чином врахувати. Особливо складними можуть бути випадки, коли документи залишилися на окупованій території, були втрачені, оформлені до окупації або потребують додаткового підтвердження.Ця проблема стосується не лише житла. Йдеться про трудовий стаж, пенсійне забезпечення, соціальні виплати, майнові права, працевлаштування, підприємницьку діяльність та інші сфери. Окремої уваги потребують цивільні та політичні заручники,
військовополонені, звільнені з незаконного ув’язнення та члени їхніх сімей.Державна система має навчитися бачити за кожною процедурою конкретну людину та її обставини. Особливо це важливо для Криму, де дванадцять років окупації створили цілий пласт нестандартних життєвих ситуацій. Процедура, яка однаково застосовується до всіх без урахування специфіки окупації, формально може бути універсальною, але на практиці створювати нерівний доступ до гарантованих державою прав.Від розрізнених голосів до спільного порядку денногоЩе одна проблема — недостатня консолідація кримських ветеранів. Сьогодні вони служать у різних підрозділах, проживають у різних регіонах України, займаються різними професіями та мають різний військовий і цивільний досвід. Але їх об’єднує не лише походження з Криму. Їх об’єднує досвід окупації, вимушеного переміщення, захисту України та очікування повернення додому.Саме тому необхідна спільна платформа кримських ветеранів, яка могла б системно збирати та узагальнювати проблеми, формувати пропозиції щодо їх вирішення та представляти їх перед органами державної влади,
міжнародними організаціями й громадянським суспільством.Йдеться не про створення чергової формальної структури. Йдеться про можливість перетворити окремі звернення та особисті історії на системний порядок денний. Коли проблеми залишаються індивідуальними, їх легше сприймати як виняткові випадки. Коли вони об’єднані та систематизовані, стає очевидним, що йдеться про окремий напрям державної політики.Публічність кримських ветеранів — це також форма захисту КримуПублічність кримських ветеранів часто помилково сприймається виключно як питання медійності. Насправді йдеться про значно більше. Кожна публічна історія кримського ветерана нагадує українському суспільству та міжнародним партнерам, що Крим — це не абстрактна територія на карті, а домівка громадян України.Публічне представлення проблем кримських ветеранів допомагає привертати увагу правозахисних організацій, міжнародних інституцій, донорів та державних органів до специфічних наслідків окупації. Це також спосіб зберігати видимість кримської тематики у суспільному порядку денному.Для кримського ветерана публічність може бути не лише способом розповісти власну історію.
Це можливість говорити від імені значно ширшої спільноти людей, які залишили Крим, але не залишили Крим у своєму житті.Кримські ветерани як кадровий ресурс майбутнього КримуОкремо необхідно говорити про майбутнє. Україна має вже сьогодні думати не лише про те, як забезпечити кримським ветеранам їхні права, а й про те, як використати їхній досвід для відновлення української державності на півострові.Кримські ветерани поєднують те, чого часто немає в інших кадрових категоріях одночасно: знання Криму, досвід життя в умовах окупації, досвід захисту України, розуміння державних інституцій та практичний досвід війни. Частина з них має управлінський, юридичний, економічний, медійний, громадський або підприємницький досвід.Це не означає, що ветеранський статус сам по собі має бути підставою для призначення на державні посади. Кадровий добір має здійснюватися за професійними критеріями, компетентністю та відповідними процедурами. Але держава має завчасно сформувати механізми підготовки й залучення людей, які мають безпосередній зв’язок із Кримом та готові працювати над його відновленням.
Саме тому кримські ветерани можуть розглядатися як один із потенційних кадрових ресурсів майбутньої деокупації та реінтеграції Криму.Повернення додому починається із захисту людиниПовернення Криму — це не лише військова, дипломатична чи міжнародно-політична мета. Це також питання повернення людей до нормального життя, відновлення їхніх прав, житла, можливостей для роботи, соціальних гарантій та відчуття власної держави.Кримські ветерани вже зробили свій внесок у майбутнє півострова. Вони захищають Україну зі зброєю в руках, а разом із нею — право мільйонів українців повернутися додому. Тепер держава має забезпечити їм не лише загальні ветеранські гарантії, а й врахувати специфіку їхнього кримського досвіду.Потрібен перехід від ситуативного вирішення окремих проблем до системної державної політики щодо кримських ветеранів. Вона має поєднувати ветеранську політику з політикою деокупації та реінтеграції Криму, передбачати спеціальні механізми житлового та соціального забезпечення, усунення бюрократичних бар’єрів, підтримку працевлаштування й підприємництва, консолідацію ветеранської спільноти та створення можливостей для її участі у майбутньому відновленні української влади на півострові.Кримські ветерани — це не лише воїни минулого. Це громадяни, які вже сьогодні формують майбутнє українського Криму.І тому надія на повернення додому має підкріплюватися конкретною державною політикою. Адже Крим повернеться додому не лише на мапі. Він має повернутися до людей — і разом із людьми повернутися в Україну.Арсеній ВЕРІГО, військовослужбовець ЗСУ, керівник напрямку «Ветеранська спільнота Криму» ГО «Кримський Центр»
