Митець сміливо експериментує з музичним матеріалом різних стилів та епох, уловлюючи ритми джазу у стародавніх гуцульських мотивах, українських романсах, мелодіях будь-якого століття. Пан Олександр переконаний, що наша культура має свій, неповторний, український джаз. Доводить це своєю творчістю.
Щорічне сольне турне Олександра Саратського (четверте в Ужгороді) збирає чимало шанувальників.
Митець не просто виконує відомі всім мелодії, а пропонує послухати так, як чує їх сам. Концерт, без перебільшення, є тою подією в місті, яку наші студенти не могли пропустити.
«Це було щось неймовірне. Для мене – у подвійному сенсі. Адже я тут не лише як студентка відділення журналістики, а й як студентка консерваторії. Творчістю Олександра Саратського захоплююся давно. Він жива легенда. Митець, який віднайшов свій особливий шлях у музиці. Для мене це ще й величезний досвід ставлення музиканта до своєї роботи. Пощастило тим, хто був на сьогоднішньому концерті. А хто пропустив, на жаль, багато втратив», – ділиться враженнями студентка відділення журналістики УжНУ Ольга Беца.
«Бачили б ви вираз обличчя цього композитора! Та він просто творив чудеса своїми руками: кожну нотку пропускав через усього себе й тільки тоді дозволяв прозвучати їй за допомогою клавіш.
Приємно, що чимало моїх друзів прийшли на концерт.
Отже, ми, студенти, з усіма нашими модулями, сесіями, не такі вже й закам’янілі. Потяг до прекрасного зберігся. Сьогодні мали змогу послухати й побачити справжній шедевр.
Щасливчики, хто прийшов!» – каже Євген Оборевич, студент Інституту економіки та міжнародних відносин.
В унікальній джазовій кантаті «Рух», яка є чимось новим у музичному світі України, композитор об’єднав тексти різних поетів: Софронія Почаського (ХVІІ ст.), Лесі Українки, І.Франка, О.Олесь, В.Симоненка, Р.
Кіплінга, сучасників Любові Долик та Петра Маги. Окремим блоком були представлені авторські твори О.Саратського – Концерт №4 для фортепіано й оркестру.
Ми стали свідками таємничого спілкування композитора з клавішами, не втримувалися – й після кожної виконаної партії вставали, аплодуючи. Повірте, це було щось неймовірне!
Світлана Лапига МедіаЦентр УжНУ
