Жоден депутат не пішов на передову. Мій син пішов і поліг - мати загиблого солдата з Прикарпаття

На Прикарпатті родина загиблого на Донбасі Петра Остап’юка досі не провела його в останню путь. Тіло полеглого через постійні бойові дії не можуть привезти додому.Розповідає мати героя: Йому мало бути 26 років 16 червня. Він мені дзвонив і казав: «Мамо, я приїду на свій день народження, і ми будемо відзначати». Він не був одружений, не мав дітей. Коли син їхав, він мені сказав, що їде до Львова. Я не знала, що він їде на схід. Він мені казав: «Нас у Донецьк не візьмуть, не переживайте, мамо». Коли я закриваю очі, бачу, як він мені посміхається і каже: «Мамо, як ваше здоров’я?» Але він вже мене не спитає, як я. Не знаю, чи хтось мене зможе зрозуміти. Зрозуміти, як то важко чекати тіло сина. Ніхто не чує моє горе. Ніхто мені не каже, коли привезуть тіло мого сина. Не знаю, до кого мені звертатися. Хіба до одного президента. Привезіть мені тіло мого сина! Я більше ніякого прохання не маю. П’ятьох побратимів мого сина похоронили, генерала похоронили, а мого сина не привезли. А по телевізору сказали, що попрощалися з загиблими патріотами…Мати загиблого «беркутівця» сподівається, що її почують високі чиновники, і знову і знову, плачучи, просить привезти їй його тіло. – Жоден депутат не пішов на передову. Мій син пішов і поліг. В селі його навіть на цвинтарі не хочуть хоронити. Кажуть хоронити біля церкви, бо він є герой. Він мені сказав: мамо, я за Україну життя віддам, бо хочу, щоб як не я, то ви жили вільно.Він поїхав туди в другий день Великодніх свят. Дзвонив мені щодня. А в четвер вже не відповідав на дзвінки. В четвер його вбили… Яценюк казав: "Куля в лоб, так куля в лоб", а тепер боїться тої кулі. А я далі тиждень чекаю на тіло сина. Вони собі сидять в кріслах, а моя дитина сорок два дні під кулями була голодна. Туди його було кому послати, а звідти забрати нема кому.