Эксклюзив. Рок-музыкант Олег Скрипка – гость программы "Люди. Hard Talk"

Наталья Влащенко: Культовый музыкант, известный общественный деятель, человек, который очень долго "панковал" по жизни и который сейчас уже этого не делает… В нашей студии сегодня Олег Скрипка! Добрий день, пане Олеже!

Олег Скрипка: Здрастуйте, Наталя. Ніколи я не "панкував" по життю.

Наталія Влащенко: А ми ще з Вами поговоримо про це. Знаєте, люди дуже часто вкладають різні поняття в якесь слово. Я хотіла Вас попросити говорити російською, тому що… Але я Вам обіцяю, що наступного разу я буду говорити українською. Обов'язково. Я поки що борюсь із своїм комплексом, так що, якщо Ви не проти, Ви відповідайте мені українською, я буду говорити російською. Добре?

Олег Скрипка: Добре.

Наталья Влащенко: Я хотела вот с чего начать. 5 июля открывается Ваш замечательный… Я даже смотрю сейчас… Видимо, даже уже откроется к этому времени фестиваль "Країна мрій". Я большая поклонница этого фестиваля, часто на нём бываю, и в связи с этим я хочу у Вас спросить вот что. Изменится ли в этом году формат? И, вообще, что такое "Країна мрій" с Вашей точки зрения? Страна мечты – это как Город Солнца.

То есть теоретически все это как то по- своему представляют. Наверное, это невозможно.

Олег Скрипка: Я придумав ідею фестивалю. І думаю, треба якусь знайти назву. Я взяв аркуш і виписав там десь пару десятків якихось словосполучень. І "Країна мрій" якось там звучало, і нічого в це не вкладав, просто по назві пісні, по назві альбому "ВВ". "Країна мрій" дуже так гарно звучало і запрацювало. Як корабель назвеш, так він і піде в таке плавання прекрасне. І тільки через декілька років я зрозумів, що це не було випадково. Просто якось підсвідомо назва була настільки влучна для фестивалю. Тому що мріє кожний, і ми кожен будуємо своє життя і, відповідно, свої мрії. А у нас у всіх є спільна мрія. Ми ніяк не можемо вимріяти нашу реальність. Наша реальність не відповідає нашим мріям. І завжди є якась перспектива – рух вперед.

Наталья Влащенко: А будет в этом году чем-то отличаться фестиваль, вот формат, от прошлогодних? Или всё будет, как обычно?

Олег Скрипка: Ми перейшли в другу декаду: 11-й рік будемо фестивалити. Кожного року щось є новеньке. А в цьому році я вирішив взяти і змінити місце фестивалю.

Прекрасне було раніше місце на схилах Дніпра, в центрі Києва.

Наталія Влащенко: Співоче поле?

Олег Скрипка: Так. Але хотілося розширюватися і вшир, і вглиб, як кажуть, і місця фізично просто вже не було. Ми переїхали в парк "Феофанія", і з цього ми маємо декілька переваг. Перша перевага: нарешті ми можемо створити наметове містечко, бо там ліс є.

Наталья Влащенко: Сейчас это модно.

Олег Скрипка: Ну, взагалі, який фестиваль без… Наталья Влащенко: Ну да, без тусовки, без общения.

Олег Скрипка: …без гітари біля вогнища, ля-ля і тому подібне. Щоб лишатися на фестивалі, ну, принаймні, 2 дні, поки він відбувається. Додаткові сцени ми маємо. Там діджейська сцена буде, сцена кабаре. І всього активності – 10 там буде активності.

Наталья Влащенко: Десять площадок.

Олег Скрипка: Да. Є де розгорнутися. Мабуть, основна річ, яку я вирішив реалізувати в цьому році, і я вже маю результати , навіть більше, ніж я собі очікував… Слоган "Робимо, творимо Країну Мрій разом". Що це означає? Є два шляхи, по яких можна рухатися. Шлях більш творчий і шлях більш, скажімо, бізнесовий, чи матеріальний.

Чи матеріальний чи духовний шлях? Вони все одно, об'єднуються ці шляхи. Краудфандинг (сrowd funding англ. финансирование толпой, – ред.), така є новомодна річ, яка вже дуже актуальна, популярна в світі, як робляться заходи. Це може виглядати просто, як електронний квиток. Ми заходимо на сайт і бачимо просто електронний квиток, який ми купляємо, і він дешевший, ніж на вході, в касі. Це вже зручно. І тобі роздруківка зразу з планом фестивалю, з програмою фестивалю, ти вже підготовлений. Чи можна купити VIP-квиток, чи можна стати інвестором фестивалю, чи можна стати співорганізатором фестивалю, тобто можна впливати на розміщення сцен, біотуалетів, торгових точок.

Наталья Влащенко: Вот видите, менеджером Вы оказались очень сильным. Таким же сильным почти, как артист, потому что об организации Вы говорите со знанием дела. Об организации своего фестиваля.

Олег Скрипка: Ну, в мене є команда. Як казав один із мерів, молода команда. Допомагають хлопці… І є друга ідея, абсолютно творча. Люди можуть прийти на територію фестивалю і створити свій міні-фестиваль чи сцену,

своїм коштом, своїми зусиллями, бо у нас, ну, обмежені можливості. Але ми готові співпрацювати. І чому це я вирішив зробити? Я вважаю, це буде великий експеримент того, як мусить працювати українське суспільство майбутнього. Ми бачимо, що державу… таку… ну, пірамідальну, ми не можемо побудувати, і, в принципі, така держава, вона вже нікому не потрібна. Навіть в Європі, в світі.

Наталья Влащенко: Вы знаете, к теме украинского шоу-бизнеса мы с Вами ещё вернёмся, потому что у меня там будут ещё реально вопросы по поводу реформирования. В том числе. Но сейчас хочу так плавно – как бы плавно – перейти к вопросам ещё таким общественно-политическим, которые обязательно я Вам хотела задать. Потому что Вас же считают не только артистом и музыкантом, Вас же считают общественным деятелем. И как раз здесь, вот в этом сегменте, к Вам есть какие-то претензии. Я очень хочу с Вами это обсудить, потому что я помню наше предыдущее интервью, когда мы с Вами встречались… Это было несколько лет назад, и тогда Вы мне сказали… Оно, кстати, наделало шуму тогда, очень много тогда его все обсуждали… Я Вам задала вопрос о Януковиче и его власти.

Вы мне сказали, что, в принципе, нужно сотрудничать и сосуществовать (Вы так считаете) с любой властью. Ну, и помня о том, что у Вас были очень хорошие отношения с Ющенко, с Екатериной Ющенко, в том числе, я помню, что, так сказать, вся сеть, все социальные сети очень бурно обсуждали это. Очень многим не понравилось, что Вы так сказали о сотрудничестве с властью Януковича. А почему? Что Вы имели в виду, что всякая власть от Бога, и в любом случае нужно относиться к этому прагматично?

Олег Скрипка: Я вважаю, що треба спілкуватися з будь-якою людиною. І якщо хтось прийшов до влади… Держава, вона мусить працювати на культуру. І треба, по-перше, змушувати цю державу працювати на культуру. І мені це вдалося. Працювала держава не так вдало на культуру при Ющенкові, при Януковичі краще, я вважаю, при новій владі це буде ще краще.

Наталья Влащенко: То есть с менеджерами Януковича Вы делали какие-то совместные проекты?

Олег Скрипка: Нічого спільного я не робив.

Наталья Влащенко: А в чём они помогали Вам?

Олег Скрипка: Ну, принаймні, я спілкувався з міністром культури,

я спілкувався з адміністрацією м. Київ, і врешті-решт мені вдалося не платити ці стандартні 20-40 мого бюджету просто на дозволи фестивалю. Я зменшив ті сплати, мені було простіше оформлювати документи, і така була співпраця з адміністрацією міністерства.

Наталья Влащенко: Я же к чему, Олег, веду… Олег Скрипка: От просто ті незадоволені голоси, так звані "диванна сотня", це їх голоси… От вони що хотіли? Щоб ми просто закрили, закрили український рок, ми закрили фестиваль "Країна мрій"? Наприклад, прийшла влада, яка нам не подобається, ми закриваємо фестиваль, ми всі закопуємось в кубишку, сідаємо на диван і починаємо… Як то, "банити" називається? І починаємо смітити там на стінах в ліфтах Інтернету.

Наталья Влащенко: Но позиция же такая. Вы ж видите как. У нас же сложилось исторически, что, помните, "поэт в России больше, чем поэт". Артист у нас… не только у нас, вообще, на всём постсоветском пространстве, это больше, чем артист. Потому что, наверное, если бы там врачи или учителя, или ещё кто-то подписали это злосчастное письмо в поддержку Путина в Крыму,

это не было бы так… настолько скандально, настолько больно и обидно, как вот подписали известные и любимые деятели искусств. Там известные артисты типа Ярмольника, Башмета, Спивакова. Это почему-то ранило больше всего – что вот артисты. И когда там Ани Лорак в разгар… гибли люди, ещё что-то… поехала за этими злосчастными самоварами и Потап с Настей… Конечно, это просто был взрыв возмущения. Они поехали получать награды к людям, которые сегодня являются интервентами в нашу страну. И вот мне бы хотелось знать Ваше мнение. Вы как считаете? Это вообще правильно или неправильно? Потому что одни говорят: да ради бога, ну, артисты; они хотели получить свои награды. Другие говорят: это предательство.

Олег Скрипка: Я вважаю… Я вважаю, що люди витрачають свою енергію. Якщо людина займається цим активно, це означає, що вона не займається своїм життям. І якщо ми думаємо, чи хтось там правильно зробив чи неправильно, це означає, що є комплекс фешитізма. Чи як це називається, коли… Наталья Влащенко: Фешитизм – это обожествление чего-то.

Олег Скрипка: Обожествленіє чого?

Потапа і Насті? У Потапа і Насті свій прагматичний інтерес. Нічого дивного для мене, нового я нічого не почув і нічого не впізнав. Хтось сюди підписав, хтось туди підписав. В принципі, якщо ти розумієш людину, ти не робиш з неї якогось бога чи якусь ікону. Ти, в принципі, знаєш її прагматичні… Наталья Влащенко: То есть артисты это не властители дум, и нужно к этому спокойно относиться. Они такие же люди, как и все.

Олег Скрипка: Є люди більш культурні, є люди менш культурні. Є люди більш духовні. Є люди менш духовні. Є артисти більш духовні, є артисти менш духовні. Є люди, які помиляються, є люди, які менш помиляються.

Наталья Влащенко: Олег. Если бы так сложилось, ну, теоретически представим себе, что Вам сейчас в России какую-то награду бы присудили. Вы бы как поступили?

Олег Скрипка: Мій дід на це відповідав: "Если бы да кабы во рту росли грибы…". Чи, наприклад, коли дон Хуан навчав Кастанеду. Кастанеда казав: "Як от ти, дон Хуан… Ти вивчав, як можна уникнути таких проблем, які можуть бути в житті. Може статись, наприклад… Цеглина може впасти на голову".

Дон Хуан каже: "Я не хожу в тих місцях, звідки падають цегли". І тому мені такі пропозиції не зробили, тому що мені їх і не зроблять ніколи.

Наталья Влащенко: Там есть другой замечательный момент. Вы помните, когда дон Хуан идёт с ним мимо какой-то скелі, и вдруг главный герой, там, наклоняется завязать шнурки, а в это время цеглина падает с ним рядом, вот. И они оба смотрят, что он мог погибнуть, если бы не наклонился за шнурками. И он говорит: "Вот видишь, делай в жизни, что должно. Просто вовремя завязывай шнурки – и всё будет хорошо". Не помните этот момент? Есть такое у Кастанеды. Хорошо. Ещё одно обвинение, которое звучало в Вашу сторону, что Вы не выразили публичную позицию по поводу Майдана.

Олег Скрипка: Я виразив… Я її сто разів виразив. Я її сто разів висказав. Те, що я говорю, це просто некон'юнктурно на сьогоднішній день. Кон'юнктурно – "Путін – ля, ля, ля". Оце дуже кон'юнктурно. Це дуже круто. Але це інфантилізм. Це – красивий інфантилізм. Але це не рішення питання. Коли ми, діти першого Майдану, ми пройшли перший Майдан, і потім, в принципі,

Майдан пройшов по лезу бритви, я маю на увазі, без крові... На другому Майдані це відчувалося, що це дуже, дуже, дуже небезпечно. Я вийшов там, коли тільки Майдани починалися. Були спочатку Івано-Франківськ. Я кажу: "Люди, обережно, дуже обережно, це дуже небезпечно". Люди послухали і побігли, і захопили ОДА в Івано-Франківську, яке було повністю проукраїнське. А в Чернівцях те ж саме наступного дня повторилося. І потім я вийшов і кажу: "Люди, Україна це дуже важливо. Її треба виборювати і відстоювати, але це дуже небезпечно. Обережно!". "Смерть ворогам", "Слава нації" і тири-пири. Іі все. І потім там вийшло… І зараз ми маємо.

Наталья Влащенко: Из под контроля.

Олег Скрипка: Да, вийшло з-під контролю, тому що… Я взагалі думаю, що спочатку ми будуємо світ емоційно, а потім світ нам відзеркалює ті емоції, які були. Якщо агресія, ненависть, навіть якщо вона справедлива, справедлива, все одно світ сприймає агресію, як агресію. Він відповідає агресією.

Наталья Влащенко: Ну, сейчас же кто-то должен загасить этот огонь.

Олег Скрипка: Культура.

Наталья Влащенко: Я читала,

там, вчера, позавчера какие-то Ваши интервью. И в одном из интервью Вы сказали, что готовы в руки взять оружие. Я понимаю, что это не в прямом смысле. А что Вы имели в виду, что Вы готовы как бы что-то сделать, чтобы в Украине сегодня снова был мир.

Олег Скрипка: Ні, якщо ворог буде під моїм домом, я не буду йому співати на гітарі чи на баяні. Ясна річ, я візьму зброю.

Наталія Влащенко: А під Вашим домом – це як? Просто на Вашій вулиці чи до Києва дійде, чи як? Тому що ворог сьогодні вже у Донецькій і Луганській області. Там уже ворог.

Олег Скрипка: Скажімо так: я краще граю все ж таки на баяні, ніж я стріляю. Так що поки я можу грати на баяні і говорити ось зараз якісь речі в інтерв'ю, я більше ефективний, ніж мене шльопнуть там десь.

Наталія Влащенко: Ну, це зрозуміло, Олег. А де та грань, коли Ви просто поставите баян чи гітару покладете і візьмете до рук зброю? От коли це може бути? Теоретично.

Олег Скрипка: Коли вона буде, я Вам скажу.

Наталія Влащенко: О'кей. А знаєте, було б дуже круто зараз, якби наші артисти могли їздити туди. Я розумію, що там небезпечно і там дуже страшно зараз,

це правда. А може таке бути, що Ви поїдете в Луганськ, в Донецьк, поїдете з концертом?

Олег Скрипка: От ми з Вами до ефіру казали, що Радянський Союз закінчився і т. і., але все одно… Ну, ми в міфах Радянського Союзу живемо. Живемо, безумовно. От коли Ви це говорите… Наталія Влащенко: Ну, сила інерції.

Олег Скрипка: …у нас в підсвідомості десь стоїть Шульженко, яка десь там… Наталія Влащенко: …їздила на фронт!

Олег Скрипка: …на бронєвічкє на фронті співає.

Наталья Влащенко: Да-да. Шульженко и Утесов.

Олег Скрипка: Тобто це була ідеологічна зброя потужної держави. Тобто державою це був організований цілий рух такий там цих оркестрів і концертів, і т. і. І підтримували військових, і це було, мабуть, ефективно. Ми не можемо сказати. Тому що ми знаємо пропагандистські там фільми, пострадянські. Але є прекрасні військові козацькі пісні. ХVІІ, може, ХVІІI століття, і це була ідеологічна зброя козацького війська. Дуже успішні ті пісні. Вони виникли… Це не просто там козаки сиділи на привалі. Це була інвестиція зі сторони державної Української держави. Це був державний проект.

Якщо буде держава, нарешті, Українська, вона буде функціонувати, якщо будуть організовані такі штуки, що артисти їдуть на фронт, співають, і буде забезпечена, все ж таки, безпека артистів, і про це узнають бійці… Я грав в Харкові і в Донецьку. Ви знаєте про це?

Наталья Влащенко: Знаю, я читала.

Олег Скрипка: Знаєте, тому що я говорив в інтерв'ю. Але я приїхав грати героїчно дискотеку в Харків, прийшло 15 чоловік. Чому? Тому що для цього потрібна машина. Потрібні мас-медіа, потрібна організація і т. і. Я собі приїхав, подзвонив своєму знайомому, зіграв в клубі – настільки, наскільки міг. Там стояли гопники в центрі, і люди просто боялися виходити на вулицю. Слава Богу, Харків відвоювали, Харків зараз – український.

Наталія Влащенко: Має бути нормальна організація. Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, а для чого ми маємо Міністерство культури, з Вашої точки зору? Знаєте, про що я зараз запитую? Дивіться, як Ви на мене дієте. Я ж почала російською мовою, але з Вами розмовляю, і я просто відчуваю, що я повинна говорити українською, сама не знаю чому. Навіть, якщо в мене не дуже добре виходить.

Олег Скрипка: Якщо б так відчував кожен українець, ми б зараз не мали би пострілів на сході країни.

Наталія Влащенко: У Вас просто така енергетика. Отже, Олег, навіщо нам Міністерство культури? Ми зараз маємо проводити реформи в галузі кіно, в галузі театру, я в цьому абсолютно впевнена, і чим скоріше, тим краще, тому що індустрія вже загинула. Радянська індустрія, там, кінозйомок радянських – загинула, радянський театр – загинув. На цій площині має щось народжуватись інше. І навіть за формою, навіть за стилістикою і т. і. І шоу-бізнес. У нас в країні немає шоу-бізнесу. Немає інституту продюсерів, немає студій гарних, ну, немає нічого, да? Немає медіа, як ми казали з Вами до ефіру, медіа, які б підтримували… радійні медіа, які б підтримували український шоу-бізнес… Хто цим має зараз зайнятись? Цим має зайнятись міністерство, цим мають зайнятись активісти від культури? Хто має зайнятись от цією реформою і виписуванням нових законів, які б регулювали це все?

Олег Скрипка: Що означає "має"?

Наталія Влащенко: Ну, хтось же має! Я собі задаю це питання. Скажімо, ініціювати тотальну реформу в країні я планую сама.

От просто піти в міністерство, ініціювати слухання і т. і.

Олег Скрипка: Якщо ми з Вами… Ми з Вами свою функцію виконуємо. Культурологічну виконуємо. А якщо говорити: "Давайте придумаємо ту схему, ту схему, як ввести ці новації в суспільство, культурне суспільство", то можна цю схему придумати чи просто підгледіти в якійсь країні, тобто… Сказати "має" – це наш теж рудиментарний такий підхід. Хтось має за нас щось зробити чи хтось "має"… А відповідальності ніякої немає і спільної відповідальності немає. І от у нас отак воно відбувається. А якщо побудувати бізнес чи культурологічний проект і знайти засоби його реалізації, це воно простіше… Наталія Влащенко: Як що я Вас розумію правильно, Ви вважаєте, що діячі культури мають ініціювати зміну законодавства, а Міністерство культури повинно лобіювати ці зміни в Верховній Раді. Чи я Вас невірно зрозуміла?

Олег Скрипка: Я не знаю, як це має бути. Це можна придумати. Шляхів може бути сотні і тисячі. Було би бажання.

Наталья Влащенко: Давайте… Добре. Давайте поговоримо про Вас. "Океану Ельзи" заборонили концерти в Росії.

Як з Вами? Вам ніхто нічого не забороняє, я так розумію, у Вас все нормально.

Олег Скрипка: Нас ніхто не забороняв, нас просто вийняли з ефірів і просто відмінили всі концерти.

Наталія Влащенко: А, відмінили!

Олег Скрипка: Я просто з цього не роблю ніякої реклами.

Наталія Влащенко: А, ну, одним словом, Вас теж заборонили. А чому? Вам якось поясняли цю ситуацію? Ну, скажімо, так. Вакарчук був активним учасником другого Майдану. Я думаю з тим пов'язано те, що Йосиф Кобзон сказав: "Раз он так, то пусть он деньги зарабатывает не в России, а там, у себя, на Украине – в Хохляндии". А з чим пов'язаний конфлікт з Вами?

Олег Скрипка: Який конфлікт? Конфлікту не було.

Наталья Влащенко: Ну, Ви кажете, що Вас вигнали з ефіру і заборонили приїздити туди. Не заборонили, а просто відмінили концерти.

Олег Скрипка: Це як раз не конфлікт, це просто стратегія російської держави. От раніше була стратегія пустити декілька колективів в свої ефіри. От може я помиляюсь, але мені здається, що отаким чином була… Що 95% ефірів в Росії це була російська музика і 5% наполовину розділялося – англомовна і україномовна.

Отак у них були ефіри поділені.

Наталія Влащенко: Чи мали ми… Чи потрібен нам закон, як, скажімо, у Франції, да? Ви пам'ятаєте, що відродження французького кінематографу почалося із заборони… ну, не заборони, з квотування американських фільмів.

Олег Скрипка: Нам потрібен механізм, а закон у нас є. Нам потрібен механізм, нам потрібне дієве функціонування. Оце нам потрібно.

Наталія Влащенко: Тобто у нас є закон, який квотує якусь кількість українських пісень, російських пісень… Олег Скрипка: Є, є.

Наталія Влащенко: Да. А чого не виконують радіостанції цей закон? Вони дотримуються його?

Олег Скрипка: Ні.

Наталья Влащенко: А справа в тому, що закони у нас, можливо, і є нормальні, але їх ніхто не збирається виконувати, ніхто не контролює ці ефіри. А хто має їх контролювати, скажіть?

Олег Скрипка: Будь хто, хоч ми з Вами, хоч СБУ, хоч міліція, хоч Міністерство культури.

Наталья Влащенко: Ну, для телебачення є Нацрада, наскільки я знаю. Вона виконує роль регулятивного такого органу. А хто виконує регулятивну роль для ефірів?

Олег Скрипка: Я не знаю. Просто по факту я бачу,

що це не працює, і вникати… Наталія Влащенко: От, бачите, Ви – артист, і Ви не знаєте, як відстоювати Ваші права. Навіть через які, можливо, механізми.

Олег Скрипка: Ми просто звикли рятувати Всесвіт і рятувати всю Україну. Я займаюсь тим, що я знаю, що я вмію і в чому я розбираюся. А розбиратися, хто мусить контролювати радіо… Ну, якщо я вже вирішу не грати більше на баяні і не співати, а розібратися з радіо, повірте мені, я розберуся.

Наталія Влащенко: Я зрозуміла. Олеже, Ви були тренером на "Голосі країни", так? Наскільки я знаю... Мені зрозуміло, навіщо таке шоу в країні, де є шоу-бізнес. Дітей тих чи талановитих молодих людей можна передавати в продюсерські центри, де їм будуть робити кар'єру, найбільш талановитим, де в них є можливість далі продовжувати свій шлях, шлях артиста, свій творчий шлях. В країні, де немає шоу-бізнесу, де немає продюсерських центрів, де немає агентів, які працюють, навіщо такі шоу потрібні? Як Ви вважаєте, вони… Олег Скрипка: Тому що… Тому що його цікаво дивитись. Крапка.

Наталья Влащенко: И всё.

Олег Скрипка: А шоу для цього тільки й існують.

Наталія Влащенко: Слухайте, а що буде з цими нещасними дітьми, які тільки розкочегарилися, які думають, що вони комусь потрібні?

Олег Скрипка: А що буде з тими талановитими артистами, які десятки років залишаються без роботи і без сцени, і їх не показують ніде? Що з такими людьми буде? Те ж саме, що і з цими дітьми.

Наталья Влащенко: Ну, так завжди було у світі, що якщо талановитий письменник, чи артист, чи ще хтось, він сам має пробивати собі дорогу.

Олег Скрипка: Ні. А як можна пробивати дорогу, якщо от, наприклад… Наталія Влащенко: Аль Пачіно багато років, вже знімаючись, працював ще офіціантом, тому що він не був ще зіркою такого масштабу, його ще так не приймали, щоб можна було жити за рахунок тих грошей, що він заробляв на студії. І досить довго це було, шість чи сім років. І також з артистами. Якщо ти хочеш… Олег Скрипка: Але Аль Пачіно не був у ситуації, коли він, наприклад, американський актор, а в Америці показують тільки мексиканське кіно.

Наталія Влащенко: Це да.

Олег Скрипка: І яким би він супергеніальним не був актором, але якщо показують по телевізору тільки мексиканське кіно,

він буде продовжувати все життя працювати офіціантом. От у нас така ситуація в Україні, і все. І поки у нас буде крутитися не наша музика, якими би… там… 100 зірок в лобі у нас не було… І просто у нас та невеличка кількість українських артистів, які є відомими… Чому? Тому що вони набагато, набагато крутіші того, хто крутиться у нас в телевізорі. І все.

Наталія Влащенко: Олеже, а Ви не вважаєте, що для українських артистів зараз в якомусь розумінні настав такий зоряний час, тому що для російської попси закрили двері. Вони більше сюди не приїжджають. Сюди… Олег Скрипка: Якщо ситуація буде така, то буде тимчасово. Пройде… Ну, як… Їдуть все одно, виступають, і люди… Навіть бої будуть продовжуватися, люди звикнуть і все одно вони підуть на всіх тих лєпсів і т. і., тому що воно в ефірах все лишається. А це… Як би люди не розказували, що вони мають свою точку зору, але якщо воно постійно крутиться перед очима, ти нічого не зміниш.

Наталія Влащенко: Ну, тому що моду на лєпсів і, там, на всіх інших… Хто створює цю моду? Мас-медіа.

Олег Скрипка: Так-так.

Наталія Влащенко:

І вони повинні… Я вважаю, що це неприродно, коли в такій великій країні, там, на 40 млн немає пристойного музичного журналу, немає пристойного сайту про музику і т. і. Є якісь таблоїди, там, жовті, якісь такі світські новини, які розказують, в яких штанях прийшов вчора чи Вакарчук, чи Олег прийшов на якусь тусовку. Але аналізу музики, аналізу того, що відбувається на музичному ринку, цього нічого немає.

Олег Скрипка: У мене з Катєй Осадчей була недавно… Хоча я дуже гарно ставлюся до неї… От останнє інтерв'ю з Катєй Осадчей. Вона мене питає про мою міфічну п'яту дитину. Я кажу: "Катя, от ти дуже цікавишся моєю п'ятою дитиною". Я кажу, дійсно, я не знаю, звідки взялась інформація… Наталія Влащенко: Ну чим має цікавитись Катя... В неї – світські новини.

Олег Скрипка: Я кажу: "А ти не хочеш поцікавитися… От ти чула, що я новий альбом недавно записав? І які пісні, про що там співається?". Вона: "Ні, я про це не чула". Я кажу: "Так ви виховали покоління "тітушок", ті "тітушки" зараз стріляють, вбивають людей". Вона каже: "У нас такий формат". Так це ж ваша справа,

це ж ваша справа.

Наталія Влащенко: Ну, я маю Вам сказати, що в журналістиці про театр, кіно і музику теж скоро будуть писати "тітушки", тому що талановиті музичні чи театральні оглядачі нікому не потрібні. А скажіть, будь ласка… Ну, скажімо, в Росії, я знаю, є люди рівня, там, Артемія Троїцького, який завжди писав про рок, про музику. Чи є в Україні якийсь музичний оглядач, аналітик, думка якого Вам цікава? І Вашим колегам.

Олег Скрипка: Ну, важко сказати, тому що в таких людей, як у мене, у Вас, у нас, просто "синдром черепахи". Настільки агресивний цей світ, інформаційний, культурний, що ти просто ховаєшся і ти просто… Наталія Влащенко: Ні, я читаю все. В мене така професія, що я, як редактор, маю проглядати все за день. Що пишуть, що виходить. Я не ховаюсь, навіть якщо мені не хочеться читати, а читаю, тому що це моя професія.

Олег Скрипка: Я навпаки. Як просто щось включається, я голову в плечі, виключив і пішов. Може, колись щось з'явиться, може, воно і є, я просто, чесно кажучи, не знаю.

Наталія Влащенко: Олег, Ви так відреагували, і я зрозуміла, що Ви зі мною не згодні,

коли я сказала, що Ви досить довго "панкували" по житті. Але я пам'ятаю, яким… Знаєте, чи Ви називаєте це панковством чи ні, але я пам'ятаю, яким Ви приїхали з Франції. Ви навіть за енергетикою були іншою людиною. Я пам'ятаю Вашу пластику, Вашу манеру спілкуватися з журналістами, Вашу манеру співати. Це все одно була інша людина. Ви якось непомітно, як мені здається, перейшли в статус такий – "статусного человека". І я хочу у Вас спитати: Вам там… Вам не скучно там?

Олег Скрипка: Дуже часто, дуже часто, от на вулицях до сих пір люди підходять до мене: "О, Олеже, давай, забухаєм". Тобто вони думають, якщо я на сцені, там, в спортивках і з баяном, то я в житті теж… Чи там, наприклад, було... Знімали передачу, тіпа про моє життя в гуртожитку, і казали: та ми Скрипку пам'ятаємо, він тут бігав п'яний з баяном і в спортивках. А в гуртожитку, в гуртожитку у нас був театр. Ми там читали Шекспіра, і ми робили такі естецькі вечірки з молоком і "Празькими" тортами. Тобто імідж на сцені і моє життя… Я не "панкував" в житті ніколи! Я був естетом, я був… Наталія Влащенко:

Я так собі уявляю гуртожиток, і ти читаєш Шекспіра по вечорах.

Олег Скрипка: …постмодерністом я був завжди, завжди. Цей мій образ на сцені – це постмодерн, постмодерн. І ніколи я не був якимось "оторваним бухарєм" чи наркоманом і тому подібне. І якщо я став організатором концертів, це означає те, що я вважаю, що форма, форма групи "Воплі Відоплясова", вона не може розкритися до кінця, тому що немає культурного контексту, немає культурного простору. Я займаюсь побудовою культурного простору. От ці всі фестивалі, фестивалі, об'єднання музикантів і тому подібне, це… І тоді я виходжу, я, як людина, можу нормально, в нормальних умовах зіграти свій рок з цією пластикою, в "спортивках" і т. п. І паралельно ще співати джаз, тому що я з'ясував, крім того, що ми мало що знаємо про історію нашого рока, ми нічого не знаємо про український джаз. А є ще українське барокко, а є ще українська автентична поліфонічна пісня, така, яка може нормально конкурувати з грузинськими поліфоніями, і т. п.

Наталія Влащенко: Ви знаєте, я на Вас дивлюсь і маю Вам сказати, що Ви чудово виглядаєте.

Я просто думаю, що Ви законсервований якійсь такий чувак. Я просто Вас пам'ятаю протягом багатьох років, і ось Ви виглядаєте абсолютно однаково. Але, що я Вас хочу спитати… Хочу спитати Вас про неприємну таку річ, про… Для кожного артиста вік має значення. Я колись одного рокера (я не буду зараз називати його ім'я, тому що це дуже відома людина) спитала, чи не здається йому, що рок-музика – це такий жанр, що в певному віці потрібно вже якось так… все ж таки іти зі сцени, тому що такі "дедушки", которые в наколках продовжують співати, це таке, знаєте, трохи… Це вже все-таки оперета, а не рок. А він дуже занервувався. Я думала, що він зараз просто втратить свідомість від злості, коли я в нього це спитала. А Ви колись думали про те, чим Ви будете займатись, коли… Ну неможливо, там, до 90 років… Можна і в 90 років виходити з гітарою, але навіщо?

Олег Скрипка: А я співаю джаз.

Наталія Влащенко: А в джазі можна. В джазі можна… да…. до могили!

Олег Скрипка: Ну, чесно кажучи, зараз рок-музика, вона теж змінює формат. От а реп вже в 90 років важче співати, хоча… Хоча може буде наступне покоління реперів,

теж солідних реперів, там, з "метеликами"… Ну, а Джаггер нормально ж тримається на сцені, в принципі. Нє? Не дуже? Нє?

Наталья Влащенко: Всему свое время… Олег Скрипка: Може бути. Може бути!

Наталія Влащенко: Конечно, очень талантливая артистка может играть Джульетту в 50 лет… Но зачем? Всё-таки Джульетте было 16… Але, на жаль, наша бесіда добігає кінця, хоча я би з Вами говорила і говорила… Хочу Вас спитати. В мене традиційне питання про улюблену книжку. На жаль, гостьовий редактор не встигла Вас запитати. У Вас є книжка, яку Ви дуже любите, яку Ви можете… Олег Скрипка: Так, а ми про Майдан так і не договорили, тобто все одно… Наталія Влащенко: А Ви хочете сказати про Майдан? Прошу.

Олег Скрипка: Да. Ми ж збилися. Я вважаю… Наталія Влащенко: Ви сказали, що Ви говорили, але Ваша думка була непопулярною. Навіть розказали, яка саме, що Ви думаєте про Майдан. Я думала, що Ви закінчили. Прошу… Олег Скрипка: Да. Майдан, безумовно, це така річ, яка змінила світ – весь світ. І можливо, можливо, що можна було б пройти Майдан так же, як перший, без оцієї кривавої сторони… Наталія Влащенко:

Неможливо. Неможливо. Я Вам скажу, чому неможливо. Є такий, ну… Знаєте, існують же соціальні закони – закони революції. Якщо революція була безкровною – вона нічого не міняє. Ну, якщо Ви історію прослідкуєте от і до, Ви зрозумієте, що це так. Революція… За свободу ми маємо чимось платити. І, на жаль, ми платимо завжди свободою, життям, кров'ю і т. і. Але повернемося до книжки.

Олег Скрипка: Можна знайти методи еволюції, тобто відстоювати свої права, але методом еволюції. Тоді можна обійтися без крові.

Наталія Влащенко: Ну, знаєте, напевно, на багатьох відрізках часу люди так і роблять. Якщо Ви читали Гумільова, знаєте, що так це розвивається. Спокій, спокій, стагнація і – вибух.

Олег Скрипка: Людина, якщо не займається своїм здоров'ям (а здоров'я в соціумі – це культура), вона хворіє. Хворіє, а потім вона видужує, за рахунок хвороби. А якщо вона займається здоров'ям, вона не хворіє.

Наталія Влащенко: Натяк зрозуміла. Чи є у Вас улюблена книжка?

Олег Скрипка: Гумільова.

Наталія Влащенко: Поезія Гумільова чи Льва Гумільова книжки?

Олег Скрипка: Це батька.

Наталія Влащенко:

Нє, батько писав вірші, він був чоловіком Ахматової, а син, Лев Гумільов, – "Теория пассионарности народов".

Олег Скрипка: А от так! Тоді сина.

Наталія Влащенко: Ви любите історію, соціологію, Ви любите філософію суспільну, так?

Олег Скрипка: Ну, цікавлюсь.

Наталья Влащенко: Скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, сьогодні є дві такі базові моделі світу: це демократична модель розвитку і це авторитарна. Інші просто на виживають. Для нас, як Ви вважаєте, що для цієї частини світу, яка на стику живе Азії і Європи, для нас що прийнятніше все ж таки?

Олег Скрипка: Третє рішення.

Наталія Влащенко: Третій шлях.

Олег Скрипка: Я вважаю, що це все одно як би ментальні побудови. Життя, воно набагато складніше. І є ознаки тоталітаризму і в демократії, і демократія це не зовсім демократія, і це не зовсім анархія. Наприклад, зараз багато говорять… якихось футурологів, містиків, що Україна це третє рішення може знайти. І, грубо кажучи, батько ідеології анархії, батько Махно, от щось на базі анархії, але в гарному розумінні, тобто самоврядування. Оці громади, які зараз з'являються, ініціатива громад, те, що громада керує державою, і держава обслуговує громади, і якимось таким чином, і така утопічна Україна, яка там маленький осередок… громада вулиці, яка вирішує, які квіти саджати на вулиці і яке покриття тут, якої якості асфальт буде і якого кольору будинки будуть… Містечко маленьке, місто і т. п. Принаймні, зараз про це розмови йдуть.

Наталія Влащенко: Це, дійсно, Олег, це, дійсно, Країна мрій. Сьогодні з нами був… була людина, яка завжди на все має свою думку, яка ніколи її не приховує, яка ніколи не йде в мейнстримі і не хоче бути кон'юнктурною. Це був дуже гарний артист, геніальний артист, гордість України – Олег Скрипка. Дякую.