Яким повинен бути депутат Верховної Ради?

"Вісник Переяславщини" Позачергові вибори до Верховної Ради України проходитимуть в останню неділю жовтня поточного року, майже через два роки роботи дотепер недоторканих представників Парламенту, нині розпущеного й майже повністю дискредитованого у політичному, законодавчому, організаційному плані, а головне – у патріотичному сенсі.

«Народною зрадою» справедливо охрестили українці роботу й дії власників мандатів, забуваючи, що це ми з вами і «вручали» свого часу їм ті мандати. Чи будуть їхні наступники якісно новими у своїх прагненнях зробити Україну проєвропейською країною? Чи прийдуть нові люди до Парламенту? Це, погодьтеся, залежить лише від українського народу, кожного виборця.

Перед вступом на посаду нардепи складають присягу: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу. Присягаю дотримуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».

Її зачитує найстарший за віком народний депутат перед відкриттям першої сесії новообраної Ради,

після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Такі вимоги Закону. У житті Парламент продемонстрував інший бік медалі. Ми були свідками, як більшість нардепів цинічно проігнорували присягу, зрадивши Україну, а що головне – лишаються й нині безкарними, решта – не змогли чи не схотіли завадити тому. Нині народ, вояки на Сході пожинають наслідки їхньої продажності, байдужості й мовчазної згоди з несправедливістю.

Як не помилитися на політичному «кастингу», який спостерігатимемо незабаром? Банально просто. Настав час обирати депутата не за подарований ним кілограм гречки, встановлену лавочку біля під’їзду чи його словесну спекуляцію щодо допомоги бійцям АТО, родинам загиблих вояків. А нині вже відомі такі випадки. Настав час електорату думати, аналізувати, робити висновки й вчитися брати відповідальність за власну «галочку» у складному процесі таємного голосування. Це стосується знову ж таки усіх нас: від вкрай терплячого до політичних примусів педагога до скромного пенсіонера чи прагматичного сільського голови.

Щоб навчитися нарешті відфільтровувати серед охочих потрапити до нового Парламенту істинних патріотів, чесних громадян, я вирішила висловити своє бачення з цього приводу. На мою думку, кандидат повинен бути місцевим, народитися й проживати на території Переяславщини, Яготинщини або Бориспільщини. Патріот нової генерації, який не мислить шаблонами „совка”, який не займав високих посад у структурах прогнилої влади. Обов’язкова умова – щоб кандидат не був у минулому депутатом Верховної Ради. Я хочу залучити читачів до дискусії, хочу, щоб якнайбільше людей висловилось із приводу питань, які піднімаю. Хочу «розбудити» місцеву громаду. Бо Україна – понад усе! Чи ще у когось лишилися сумніви?

Оксана Кобзар