Протести шахтарів у Києві та інших містах України стали, безперечно, головною подією цього тижня. Їх масовість і радикальність наростає – так, у бік будівлі Верховної Ради полетіло вугілля, а в місті Червоноград шахтарі перекривали дорогу і зайняли приміщення міської ради. Але сьогодні ми презентуємо вам інтерв’ю з країни, де виступи гірників стали більш звичними. Польські гірники вийшли на вулиці, протестуючи проти урядових планів реструктуризації вугільної галузі. На питання Соцпорталу відповідає Łukasz Ługowski – представник профспілки «Серпень 80» з міста Катовіце.
– Що є унікальним в поточних акціях протесту польських шахтарів?
– Значна частина суспільства підтримує шахтарські протести і займає бік гірників в конфлікті з урядом. Коли шахтарі державного підприємства «Kompania Węglowa» («Вугільна компанія») – найбільшої гірничодобувної компанії в Європі – почали протестувати, підтримка сягнула рівня 68,5%. Вперше за майже 20 років ці протести викликали шквал обурення у всіх секторах і сплески страйків та протестів по всій країні. Перш за все, шахтарів підтримали десятки тисяч демонстрантів у містах,
де шахти мають намір закрити.
– Якими є вимоги протесту і які з них, на вашу думку, будуть задоволені? Чи змінювались вони?
– Увесь час протягом протестів вимоги були незмінними. Жодних звільнень, жодного закриття шахт, державна допомога для інвестицій з метою забезпечити виживання шахт в непростий період спаду. Основною вимогою в «Jastrzębska Spółka Węglowa» («Ястребська вугільна компанія») було позбавити посади президента компанії Ярослава Загоровського, який довів компанію до межі банкрутства і хотів перекласти витрати на шахтарів, урізаючи права своїх працівників і порушуючи всі терміни та угоди, підписані між керівництвом і профспілками (навіть норми положень, які гарантувались урядом). Сім років його правління супроводжувались частими репресіями проти організаторів протестів і страйків, залякуваннями і спробами позбутися найбільш активних членів профспілок.
– Як неоліберальні реформи вплинули на загальне становище шахтарів? (Наприклад, в галузі трудового, пенсійного та соціального законодавства).
– Шахтарі послідовно боролися за свої права. Незважаючи на численні спроби звузити їхні права,
владі так і не вдалось позбавити їх більшості можливостей. Проблемою стало закриття шахт. Видобуток повністю припинився в містах Валбжих, а також у Домбровському вугільному басейні. Крім того, в деяких містах в Сілезії були закриті шахти: наприклад, в м.Битом з 11 працює тільки одна з них. Поширилась практика працевлаштування молодих шахтарів на «сміттєві» контракти (цивільно-правові угоди) із зовнішніми компаніями, що позбавляє їх прав, якими наділені їхні колеги в трудових відносинах.
– Чи здійснювався тиск з боку влади чи босів?
– Так. Через застосування засобів масової інформації, поліції, дисциплінарні стягнення або скорочення штатів. Навіть суди використовуються для цього – так було винесено рішення про заборону страйку.
– В даний час в Україні також тривають шахтарські протести. Що б ви порадили українським шахтарям?
– Перш за все, не здаватися й боротися за підтримку місцевих громад. Ви також повинні поширювати інформацію про протести за межами країни. Ми переконалися у важливості міжнародної солідарності під час наших страйків. Ми повністю підтримуємо вашу боротьбу.
