Общество

"У 2014-му Донбас у більшості своїй не закликав Путіна з його танками, а навпаки, боровся з окупацією РФ"  – спогади очевидців (Відео)

7 мар•5 канал

У ці дні виповнюється 5 років громадянського спротиву Донбасу російської окупації. 5 березня 2014 року у Донецьку відбувся один із найбільших мирних мітингів за єдину Україну. Він називався "10 тисяч сміливих за 45 мільйонів єдиних". Впродовж весни 2014 року таких мітингів було дуже багато, але 13 березня 2014 року, на жаль, мирна акція припинилася. Тоді були перші жертви і ці мітинги вже не можна було назвати мирними. Як то було згадали гості програми "Інформаційний вечір" на "5 каналі", які тоді були очевидцями тих подій.

Березень 2014-го в Донецьку

Виконавчий директор ГО "Група впливу" Тетяна Дурнєва, яка у 2014-му році була співкоординатором "Комітету патріотичних сил Донбасу", не приховує, так, страшно таки було.

"Я згадую ті події уривками. У мене відчуття, що свідомість просто захищає мене від певних спогадів  і інколи вони як хвилею накривають, стає дуже важко. А інколи взагалі нічого не можу згадати, а потім якийсь запах або певний колір нагадати повністю в деталях якусь частину нашого спротиву. Так відбувається вже 5 років. З одного боку тоді було страшно,

з іншого – страх не зупиняв, а навпаки, змушував рухатися вперед і було чітке усвідомлення, що я не дозволю, що я не буду сидіти осторонь, не можу залишити це без моєї уваги. Тобто ми робили абсолютно все цілодобово. Враження було, що в одній добі десь тиждень", – розповідає дів2014чина.

І додає: "Було дійсно відчуття, що нас не помічають. Пам'ятаю, як ми закликали колег і центральну владу на те, щоб звернули увагу на те, що відбувається в Донецьку, бо наших сил не вистачало".

Відео за березень 2014 року:

Активний спротив окупанту

Дмитро Ткаченко, радник міністра інформаційної політики України, керівник аналітичного центру "Фабрика думки "Донбас" зауважує, що і тепер, через 5 років після тих подій, увага до цієї теми не зникла.

"Ми допомагаємо документальними проектами. Вони для того, щоб ми набули оцю свою правду. Ми нарешті маємо усвідомити, що Донбас у більшості своїй не закликав Путіна з його танками, а навпаки, боровся з російською окупацією. І нам самим було дивно, що така кількість людей і така кількість сфер одразу нами була охоплена. І тоді були акції громадянської непокори,

мітинги, був і молитовний марафон, який протримався найдовше – 7 місяців. Тоді в режимі онлайн вони молилися щоденно за Україну. І останній прапор, який був знятий, був знятий у серпні 2014 року саме над проукраїнським молитовним наметом", – згадує Дмитро Ткаченко.

Він також розповів, що це був також і культурний спротив. А ще дуже швидко активісти тоді перейшли від слів і прапорців до діла.

"Вже в квітні 2014 року починає формуватися добровольчий рух, відбувається активний волонтерський і військовий рух на Донеччині. Вже в кінці березня – на початку квітня починають працювати наші перші українські партизани", – каже Ткаченко.

Звідки взялося опальне "Путин, приди"

На запитання ведучого, звідки ж тоді з'явилася ця фараза "Путин, приди", Ткаченко сказав: "Це точно не від Донбасу пішло".

А Тетяна Дурнєва переконана, окупація Донбасу планувалася не один рік: "Підготовка до цих подій тривала точно десятиліття. У нас є відомий фотограф Сергій Ваганов, він просто документував всі події, які відбувалися в Донецьку, то він знайшов фотографії мітингу 2003 року, коли в Донецьк приїжджав Ющенко. Так от, таке враження, що ті транспоранти пролежали 10 років і потім їх знов дістали. І ті ж обличчя у людей, які тримають ці транспортанти".

Читайте еще