Общество

"За кілька днів я втратила п'ятьох найближчих людей". Розповідь мешканки Маріуполя

BBC Ольга Сагірова (ліворуч) з матір'ю та сестрою, яких, як і тисячі інших маріупольців, вважають зниклими безвісти За даними нових супутникових знімків, проаналізованих BBC, на місці масового поховання поблизу Маріуполя з'явилися понад 1500 нових могил.

У полі на північний захід від міста, за словами українських чиновників і свідків, поховані тисячі тіл.

Маріуполь, портове місто поблизу кордону з Росією, був головною стратегічною ціллю для росіян. З початку війни по місту невпинно били з повітря і з землі. До того моменту, як у травні Маріуполь повністю захопили росіяни, тисячі мирних жителів загинули, а значна частина міста була зруйнована.

Останні супутникові знімки Maxar показують, що три ділянки масових поховань поблизу Маріуполя, у Старому Криму, Мангуші та Виноградному, постійно збільшувалися з весни.

Центр інформаційної стійкості проаналізував знімки зі Старого Криму для програми BBC Panorama і дійшов висновку, що з часу останнього аналізу зображень у червні тут було викопано 1500 нових могил. Зараз, за оцінками Центру, на цьому місці викопано понад 4600 могил,

хоча визначити точно, скільки людей тут поховано, наразі неможливо.

  • "Хочу подякувати за донечку, але телефон не відповідає". Історія мами і доньки, яких розлучили після Азовсталі
  • "Свідоме вбивство Росією цивільних". Amnesty проаналізувала удар по драмтеатру Маріуполя
  • "Майже кожна сім'я втратила когось з рідних". Жахи Маріуполя під окупацією
Українська влада вважає, що під час бойових дій у Маріуполі загинули щонайменше 25 тисяч людей, 5-7 тисяч із них загинули під завалами під час бомбардувань їхніх будинків.

Свідки в Маріуполі розповіли BBC, що протягом останніх місяців вони бачили, як російська влада діставала тіла з-під уламків зруйнованих будівель у місті та відвозила їх для поховання.

Страшна історія Ольги Сагірової проливає світло на те, через що пройшли багато жителів Маріуполя. Вона була єдиною людиною у своєму будинку, яка вижила, коли його розбомбили росіяни. Її чоловік і батьки загинули, як і багато з тих, хто зараз втік з міста, вона не знає, де їхні тіла.

48-річна бухгалтерка проживала з чоловіком Валерієм у двоповерховому будинку із садом у спальному мікрорайоні Маріуполя.

Двоє її дорослих дітей жили в іншому місці.

На початку березня в її районі було досить тихо, попри інтенсивні обстріли в інших частинах міста. Однак щоночі вони з чоловіком спали в підвалі.

"Я весь час плакала, чоловік намагався мене заспокоїти, - розповіла Ольга. - Він казав, що не треба хвилюватися, що ми переживемо це".

Увечері 10 березня, на 15-й день російського бомбардування, у двері постукали. То були перелякані батьки Ольги, яким було за 80.

BBC Ольга і Валерій до війни В їхній будинок влучив снаряд і він палав. Ольга привела їх до себе і попросила спати з нею у погребі. Але вони не хотіли і залишились у спальні в головному будинку.

Близько 22:30 Валерій піднявся з підвалу нагору, тому що обстріли вщухли і він хотів трохи відпочити. Він заспокоїв Ольгу, сказавши, що повернеться, якщо щось станеться.

О 03:30 вона прокинулася і почула звук літака. Раптом увесь будинок обвалився.

"Усе сталося вмить. Будинок обвалився", - каже жінка.

"Мої ноги притиснуло і я не могла поворушитися. Коли потроху повернувся слух, я почула десь голос чоловіка: "Ольга, допоможи мені,

викопай мене, - сказав він. - Я біля сходів".

Ольга бачила Валерія лише за кілька метрів, але не могла до нього дотягнутися. Він опинився під завалами глибше, ніж вона.

Все, що вона могла зробити, це продовжувати з ним розмовляти. "Через деякий час я почула, як він хрипить, - розповідає жінка. - А потім він замовк".

Ольга залишалась одна у темряві, вона спробувала кричати, але її ніхто не чув. Згодом вона побачила факел, який рухався до неї. З-під завалів її намагалися витягти сусіди. Коли їм це не вдалося зробити, вони пообіцяли повернутися зі сходом сонця.

Ольга знову залишилася сама, а її чоловік, який промовив останні слова, лежав під завалами біля неї.

Години під заваламиКоли почало розвиднятися, Ольга змогла роздивитися навколо. Вона побачила над собою бетонну плиту, яка небезпечно нахилилась і могла впасти на неї.

"Я знала, що більше ніщо не має значення. Я вмирала", - каже вона. У той момент, за її словами, вона намагалася вкоротити собі віку.

Згодом її сусіди повернулися з іншими та спробували її викопати. Їм вдалося звільнити одну ногу Ольги, а друга залишалась під бетонною плитою.

Ще шість болісних годин вони намагалися звільнити її праву ногу. Зрештою вони вирішили обмотати ногу Ольги тросом і сильно потягнути.

"Я дуже боялася, що вони не зможуть витягти мою ногу і я залишуся без ноги", - розповідає Ольга.

  • "У мене померли дві собаки, бабуся Галя і улюблене місто Маріуполь". Історія дитячого щоденника, який збурив країну
Після трьох спроб Ольгу звільнили. Обидві її ноги були зламані в кількох місцях, і вона не могла ходити майже п'ять місяців. "Моя права нога була повністю роздроблена", - каже вона.

Тієї ночі Ольга втратила не лише чоловіка, а й батьків, які спали в основній частині будинку, коли його розбомбили.

Але її випробування на цьому не закінчилися.

Поки Ольгу доглядали в сусідньому підвалі в Маріуполі, вона дізналась інші жахливі новини.

BBC За оцінками, 90% зруйнованих будівель були житловими Її сестра і зять також загинули у своєму будинку трьома днями раніше.

"Вони пили каву у своєму саду, коли на будинок впала бомба", - розповіла Ольга.

"За кілька днів я втратила п'ятьох найближчих людей".

Коли я познайомилася з Ольгою, вона жила у Хейзені поблизу Амстердама,

у безпеці зі своїми двома дорослими дітьми. Тепер вона знову може ходити після кількох місяців в інвалідному візку.

Вона вивчає англійську мову і любить гуляти та дивитися на квіти і сади, які нагадують їй про дім.

Приємна, елегантна і м'яка жінка з дружньою посмішкою. Ольга каже мені, що вона рада, що залишилася жива, і вірить, що їй судилося жити.

Коли я днями привітала її з днем ​​народження, вона відповіла: "Хоч там як, життя триває, і я розумію, що треба жити!"

Але більшу частину дня вона провела в сльозах.

До середини літа вона змушувала себе не спати до світанку, щоб відігнати кошмари, у яких вона знову переживала цей жах. Вона постійно переглядає фотографії зі свого колишнього життя і каже, що ще не усвідомила повністю те, що з нею сталося.

У своїх двох дорослих дітях вона бачить чоловіка. Вона так сумує за Валерієм, що насилу переносить. Раніше вони разом ходили на пляж, раз на тиждень влаштовували вечірки, тепер Ольга живе в маленькій квартирі на чужині.

Ольга не змогла отримати інформацію про тіла своїх близьких, вона підозрює, що вони все ще залишаються під уламками їхнього будинку.

Влітку їй розповіли, що в руїнах її будинку бачили тіло загиблого.

ГробарОльга - лише одна з багатьох маріупольців, які не можуть знайти тіла зниклих безвісти рідних.

Декого поховали у братських могилах у центрі Маріуполя, які під обстрілами копали українці, щоб поховати тіла людей, що лежали на вулицях і в будинках.

На початку березня Ваагн Мнацаканян, місцевий еколог, намагався знайти місце, щоб поховати свого батька, який загинув у боях. Із жахом Ваагн виявив, що морги заповнені.

Він звернувся до місцевої влади із питанням, де йому поховати батька, і усвідомивши, скільки інших людей опинилися у такій самій ситуації, зголосився взятися за організацію термінових поховань.

Він почав збирати бригади з місцевих жителів, щоб викопати три масові могили у центрі Маріуполя. Протягом п'яти днів у березні він зі своєю командою збирав тіла з околиць Маріуполя під інтенсивними обстрілами.

BBC У березні команда Ваагана викопала братські могили на Старому кладовищі в Маріуполі Тіла поспіхом скидали в траншеї, часто навіть без мішків для трупів. "У деякі жахливі дні нам казали,

що потрібно зібрати понад 100 тіл - іноді 150 тіл, - розповідає чоловік. - Їх було так багато, що ми не могли забрати всіх".

"Одного разу в мій бік полетів снаряд, і мені довелося стрибнути в братську могилу, щоб укритися. Я опинився біля трупів, але був радий, що залишився живий", - каже Ваагн.

Шукаю синаТетяна, яка втратила сина під час бойових дій, відчайдушно прагнула його знайти і цього літа відвідала місце масового поховання у Виноградному під Маріуполем.

Жінка каже, що не знає, що сталося з 26-річним Ярославом, який любив автомобілі та мріяв мати власну справу.

Але вона каже, що їй розповіли, що його вбив снайпер.

"Якщо його немає в живих, ми хочемо поховати його по-людськи", - каже Тетяна.

"Ми нарахували понад 800 свіжих могил [на Виноградному]", - розповідає жінка, попросивши не називати її прізвище. Багато жителів окупованого Росією міста не хочуть відкрито говорити про масові поховання, побоюючись розправи з боку нової влади.

Вона сфотографувала місце на Виноградному. Багато могил на цьому місці позначені маленькими табличками з номерами та статтю, але без імен. "Більшість тіл не опізнали", - каже вона.

Інші люди, з якими поспілкувалась BBC, розповідали, як приходили цього літа у тимчасові морги, аби знайти своїх близьких. Вони казали, що їм довелося переглядати десятки тіл, які лежали просто на вулиці без охолодження.

"Люди повинні знати правду про ці жахи, - каже Тетяна, - щоб це ніколи не повторилося".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber

Читайте еще