Сім років у системі Динамо, капітанська пов’язка в юнацькій команді та дебют у Лізі чемпіонів проти Бенфіки — шлях Олександра Яцика в київському клубі мав яскраві моменти, але так і не привів до стабільного місця в основі. Тепер 23-річний півзахисник розпочинає новий етап у складі Харкова, де знову працює з Младеном Бартуловичем і разом із командою націлюється на єврокубки.
В ексклюзивному інтерв’ю журналісту сайту «Український футбол» Роману Придибі Яцик оцінив свої шанси в Динамо, пояснив, чому хотів цього переходу, та розповів про вимоги Бартуловича, відновлення після травми й амбіції Харкова. Також футболіст висловився про можливий виклик до збірної України і життя команди під час повітряних тривог.
«Бартулович мені дуже імпонує як тренер»— Олександре, почнемо зі здоров’я. Клуб повідомляв про ваше пошкодження без конкретних подробиць. Що саме сталося та наскільки ви зараз готові повернутися на поле?
— На тренуванні потягнув привідний м’яз. Після обстеження лікарі сказали, що відновлення триватиме близько трьох тижнів. Зараз я повністю одужав, навіть встиг взяти участь у поєдинку проти Буковини.
Тому почуваюся добре і вважаю, що до матчу з Чорноморцем готовий на всі сто.
— Поки ви лікувалися, Харків розгромив Оболонь із рахунком 5:0. Відчуваєте, що тепер доведеться заново доводити своє право на основу?
— Так, звісно. У нас дуже сильний підбір виконавців, а здорова конкуренція — це завжди в плюс. Тож потрібно наполегливо працювати, щоб повернути собі статус гравця стартового складу.
— Після переходу ви казали, що ще не обговорювали з Младеном Бартуловичем свою роль. Чого він зараз вимагає від вас на полі?
— Так. Він хоче, щоб я майже в кожному епізоді шукав продовження вперед, грав сміливіше й гостріше. Також багато уваги приділяє тому, щоб я був агресивнішим у завершальній фазі атак і частіше брав гру на себе.
Младен Бартулович. Фото: ФК Харків
— Ви працювали з Бартуловичем ще в Зорі. Говорили, що він допоміг вам адаптуватися до дорослого футболу. Наскільки змінився Младен як тренер відтоді? Чи став зараз вимогливішим особисто до вас?
— Він завжди був вимогливим. У нього все просто: керівництво вимагає результату від нього, а він — від нас. Тому жодних поблажок немає:
на полі ти маєш доводити свою користь. І це нормальний процес у команді. Младен мені дуже імпонує як тренер. З його підходом я вже знайомий. Щодо змін можу сказати тільки те, що він спрогресував. Ви можете це бачити по грі команди.
— Якраз заговорили про турнірні цілі. Харків зараз іде п’ятим, має матч у запасі та перебуває зовсім поруч із лідерами. Яке завдання стоїть усередині колективу? Чи можете розкрити карти?
— Думаю, це вже не секрет: ми хочемо завершити сезон у зоні єврокубків. Зараз тримаємося поруч із лідерами, але попереду ще довгий чемпіонат. Щоб досягти мети, потрібно стабільно набирати очки й підтверджувати свої амбіції на полі, а не лише говорити про них.
— Ви грали проти Полісся та Шахтаря цього сезону, і обидва матчі Харків програв. Чого команді не вистачило саме в цих протистояннях?
— З Поліссям, мені здається, ми десь недопрацювали в плані емоційного настрою або просто не повірили у власні сили. Але після тієї поразки ми сіли разом із хлопцями та тренерським штабом і серйозно поговорили. Зробили правильні висновки, тому на Шахтар вийшли вже максимально зарядженими і показали зовсім інший футбол.
Ми навіть домінували на полі в багатьох епізодах, і нам забракло зовсім трохи, аби відібрати очки в такого сильного суперника.
— У Кубку України вам випав Маяк, де граючим тренером є Владислав Кулач. Минулого сезону Харків уже боляче обпікся у півфіналі з Черніговом. Той матч зараз додатково нагадує, що недооцінювати такого суперника не можна?
— На момент матчу з Черніговом мене ще не було в команді, але я думаю, після нього всі зробили правильні висновки. Повторення подібного сценарію цього сезону допустити не можна. Маяк ми ще детально не розбирали, але ближче до гри добре підготуємося й вийдемо з максимальним настроєм.
«У Динамо на мене розраховуватимуть менше, ніж тут»— Харків зацікавився вами ще два роки тому, і вам одразу сподобався цей варіант. Що тоді підштовхувало вас думати про відхід із Динамо?
— Тому що розумів: у Динамо на мене розраховуватимуть менше, ніж тут. Два роки тому я був ще зовсім молодим, і мені дуже хотілося грати, власне, як і зараз. У Харкові я побачив чудовий проєкт, де маю всі умови для розвитку та постійної ігрової практики. Це для мене дуже важливо,
бо тільки через гру ти можеш прогресувати.
— У медіа повідомляли, що Динамо зберегло за собою пріоритетне право викупити вас назад. Вам відомо, чи є така умова в трансферній угоді?
— Чесно кажучи, я зовсім не знаю таких тонкощів мого трансферу: чи є там якісь приховані бонуси, чи прописана подібна умова. Зараз я гравець Харкова і повністю зосереджений на виступах за цей клуб.
Олександр Яцик. Фото: ФК Динамо
«Я жодного разу не провів більше одного матчу поспіль у стартовому складі»— Ви прийшли до Динамо у 2019 році, були капітаном юнацької команди, дебютували за основу в Лізі чемпіонів проти Бенфіки, але постійним гравцем стартового складу так і не стали. Якщо оцінювати відверто, у Києві вам надали повноцінний шанс чи це були лише епізодичні можливості?
— Я вважаю, що це були саме епізодичні шанси. Якщо не помиляюся, я жодного разу не провів більше одного матчу поспіль у стартовому складі — мене випускали лише періодично. Це дуже складно в психологічному та фізичному плані: ти можеш місяць сидіти без стабільної практики, а потім виходиш на одну гру і маєш одразу дати результат.
У такому рваному ритмі надзвичайно важко розкритися та продемонструвати свої найкращі якості на полі. Але я не хочу, щоб ці слова сприймались в поганому сенсі. Я вихованець Динамо, мріяв дебютувати за першу команду й зіграти за неї не один матч.
— Ви провели в системі Динамо сім років. Хто першим зрозумів, що вам час іти: ви чи клуб?
— Думаю, насамперед я сам. У Динамо провів багато років, але бачив, що в Харкові матиму більше можливостей грати. Мені важливо було не стояти на місці, а розвиватися через постійну практику. Тому я й хотів цього переходу.
— Бартулович припускав, що в Динамо на вас тиснув статус клубу, а такої довіри, як у Зорі, не було. Він мав рацію?
— Згоден на сто відсотків. Я цілеспрямовано хотів перейти до Харкова, адже вже працював із Младеном і знаю, наскільки він вміє знаходити підхід до гравців. Це безцінна річ для футболіста, коли тренер розмовляє з тобою і щиро вірить у твій потенціал. Завдяки такій довірі грається набагато легше.
Олександр Яцик. Фото: ФК Харків
«Мені й самому інколи буває страшно перебувати в Києві»— Перейдемо до важкої, але неминучої теми. Команда базується на Київщині, а столиця зараз постійно під ударами. Що ви відчуваєте в таких умовах? І як поводяться легіонери — чи немає в них страху та бажання поїхати з України?
— Чесно кажучи,
я не знаю, як саме вони на це реагують, але можу сказати про себе: мені й самому інколи буває страшно перебувати в Києві, бо зараз лунає дуже багато тривог. Користуючись нагодою, хочу побажати всім українцям терпіння та витримки і подякувати нашим силам ППО за важку роботу, яку вони виконують, щоб захищати наші міста від атак. Дуже сподіваюся, що ця війна якнайшвидше закінчиться і все буде добре.
— Але все ж таки, можливо, ви помічали, як іноземці реагують на обстріли? Чи не виникали в роздягальні розмови про можливий від'їзд?
— Ні, подібних розмов узагалі не було. Звісно, вони теж живі люди, переживають за свою безпеку, під час небезпеки спускаються в укриття. Але потім приїжджають на базу і сумлінно працюють нарівні з усіма. Ніхто не панікує і ніхто не збирається нікуди тікати.
«Поза полем Крупський — дуже добра й щира людина»— Ви грали за юнацькі та молодіжну збірні України, виступали на Євро U-21. Чи думаєте вже про виклик до національної команди?
— Звичайно, як і будь-який український футболіст, я мрію одягнути футболку збірної України. Але треба бути об'єктивним:
наразі я провів ще не так багато матчів за Харків. Сподіваюся, що зможу постійно прогресувати, відзначатимуся результативними діями і згодом своєю грою заслужу цей виклик. Усе можливо. Головне — стабільно демонструвати високий рівень у клубі.
— Ваш одноклубник Ілля Крупський дебютував за збірну у старті проти Угорщини. Як вам його перша гра? Який Ілля поза полем?
— Він заслужив на цей виклик і вже в першому матчі добре себе проявив. Поза полем Ілля — дуже добра й щира людина, з великим серцем. Бажаю йому закріпитися у збірній, щоб його викликали на кожен збір. Знаю, що в нього все вийде.
Читайте також:
- «Я виганяв його з майданчика»: перший тренер Крупського — про дебют Іллі у збірній України та відмову Шахтарю
- «Я ніколи не гнався за грошима»: Сапутін – про мету Зорі в УПЛ, інтерес Валенсії та мрію грати за Ліверпуль
- «Здавалося, Україна вийшла грати на нічию»: Любенович виставив оцінки команді Мальдери за матч проти Грузії.
