Доброю традицією в Великописарівському районі стають публічні заходи із вшанування пам’яті земляка, поета Володимира Затуливітра.
Він колись вирушив у світ із невеличкого хутора Комуна (нині Веселе), що поблизу Яблучного, а коли скінчився його земний путь, повернувся в рідне село пам’яттю, яку щиро зберігають у шкільному музеї, створеному за сприяння благодійного фонду ім. Володимира Затуливітра, де очільниця журналіст Любов Снісар.
Вона, берегиня пам’яті поета, напередодні 71-ї річниці від дня народження поета приїхала зі столиці разом із доцентом філологічних наук, професором Київського національного університету ім. Т. Шевченка Юрієм Ковалевим на урочистості, що пройшли в Яблучненській загальноосвітній школі. Туди ж прибув і добрий знайомий поета, колега з колишньої обласної газети «Ленінська правда» (нині «Сумщина»), журналіст, поет, перекладач Олександр Вертіль, члени районного поетичного об’єднання «Джерело натхнення» ім. В. Затуливітра.
Директор школи Лідія Ковака та педагоги щиро вітали гостей, а добре підготовлені юні екскурсоводи провели цікаву екскурсію в музеї поета,
розповіли про основні віхи життя свого талановитого земляка, ознайомили з творчими збірками поета. Шкільний музей, невеликий, але затишний, вмістив у собі багато цікавих світлин, особистих речей Володимира Затуливітра. А головне — тут, здається, витає дух поета.
Було багато добрих слів про Володимира Затуливітра — не фальшивих, не заради галочки. Земляки, гості висловлювали свою думку про поета, публіциста, який своєю свідомістю, своїм глибинним розумінням світу, в якому живемо, далеко опередив своїх сучасників. Тому деякі із його творів можна нині вважати пророчими, ніби адресованими в сьогодня. Звучали теплі спогади тих, кому життя дарувало можливість спілкуватися із поетом, який «не з’їв у собі за гроші Божий дар», який не занедбав своє призначення на цій землі — бути поетом. Із усіх отих спогадів формувався образ Володимира Затуливітра — світлої, дотепної, щедрої людини, яка, отримавши гонорар, легко могла розстатися з грошима, щоб придбати для родини друга човен, бо він їм був потрібен.
У шкільній актовій залі пройшла літературна вітальня «Моїм словам ще так багато справ…». Усе продумано, цікаво, пізнавально, щиро: дитяче виконання віршів поета-земляка, відеокомпозиція про Яблучне, у якій органічно переплелися світлини поета із краєвидами рідного села, з красивою піснею про Яблучне.
Захід у Яблучненській школі однозначно вдався. Підростаюче покоління добре знає творчість Володимира Затуливітра, проникливо читає його твори, і це означає, що житиме поет, знову проростатиме він із тої землі, яка 71 рік тому дала йому живлющу силу і талант.
