29 грудня у Агенції промоції «Суми» відбулася зустріч з відомим письменником, журналістом, професійним мандрівником Олександром Волощуком. Організатором лекції став клуб мандрівників, а її темою його подорож до Південної Америки, в ході якої він відвідав шість країн: Аргентину, Парагвай, Уругвай, Болівію, Чилі та Перу. Головна мета, яка досліджувалась мандрівником – тема українців, які мешкають за кордоном. В ході лекції слухачі могли отримати багато цікавої і ексклюзивної інформації, а також з кольорових фотографій, які демонструвалися на моніторі дізнатися про мальовничі міста та дивовижні, живописні краєвиди цих неповторних і самобутніх країн, які не відомі широкому загалу українців, їх політичну і економічну системи, а також познайомитися з працьовитими і привітними людьми, яких зустрічав мандрівник в ході його захоплюючої подорожі та ознайомитись з цікавими статистичними даними. Зокрема, дослідник розповів про те, що найбільша кількість українців мешкає у Аргентині, до якої протягом чотирьох хвиль емігрувало близько 450 тисяч наших співгромадян,
а найменша чисельність у Чилі – всього 400 осіб. Зі слів мандрівника, його захоплююча подорож розпочалася 27 лютого, а першою країною, яку він відвідав стала Аргентина, де він оселився у будинку для всіх у Буєнос – Аересі, що став осередком, в якому у колі однодумців він міг спілкуватися і ділитися враження про побачене. Дослідник розповів, що в ході поїздок цією країною він познайомився і сфотографувався з дивовижною людиною – 90 річною Іраідою Денікіною, онучкою білогвардійського генерала Денікіна, який у двадцятих роках минулого століття емігрував до Аргентини. Крім того, мандрівка подарувала йому знайомство з представниками української діаспори, які ведуть сільське господарство і основним доходом яких є вирощування плантацій мате – традиційного аргентинського чаю, що є своєрідним енергетичним напоєм, який полюбляє майже все корінне населення. Цікавим фактом його розповіді стало і те, що багато вуличок Аргентини названі на честь видатних українців, серед яких Іван Франко. Дивовижним є й те, що саме в цій країні мандрівник зустрів свого товариша, разом з яким у юнацькі роки грав у футбол і якого не бачив майже 25 років,
оскільки той став емігрантом. В ході лекції дослідник розповів і про неймовірну любов аргентинців до футболу та їх кумиру Дієго Марадони. У подорожі до Парагваю мандрівник дізнався про дивовижну історію Чакської війни, яку вела ця країна на підтримку братнього Уругваю проти Болівії і Аргентини. По її закінченню Парагвай втратив багато власних територій. Як іронічно відмітив лектор, Уругвай, який зрадив цю країну не відібрав її частину лише тому, що у них не було спільних кордонів. Цікавою архітектурною пам’яткою Парагваю є руїни єзуїтських місій, які є одніми із найменш відвідуваних об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО у світі. Подорожуючи Болівією мандрівник майже три дні плив поромом через болівійські фіорди, побачив неймовірну красу водопадів та побував на самому великому у світі солончаку Уюні, протяжність якого складає 10, 5 тисяч кілометрів. Розповів він і про дивовижну фауну цих країн – морських левів, які живуть цілими колоніями та неймовірних коаті, які дуже схожі на єнотів, але дещо більші від них за розміром. На своїх фотографіях мандрівник закарбував красу облич болівійок і яскраві національні капелюшки,
в яких ходять навіть старенькі бабусі. Цікавим фактом є й те, що Президентом Болівії є корінний індієць Єво Моралес. Не залишилися поза увагою дослідника і архітектурні споруди у кварталі, де мешкають художники, яскраво розмальовані різними кольорами, а також ошатні приватні кладовища. Їх назви присвячені відомим українцям. Зокрема, нашому Кобзареві Тарасу Григоровичу Шевченку, а з-поміж інших могил українського цвинтаря у Монте - Гранде у Аргентині можна знайти пам’ятники відомим українцям, серед яких уродженець м. Глухова, наш земляк Євген Онацький, один з видатних і найвідоміших діячів української еміграції, який стояв біля витоків організації місії УНР у Ватикані, а також був головою Спілки українських науковців, митців та літераторів у Буенос-Айресі. Ще більш дивовижними є розповіді мандрівника про подорожі до Перу і Чілі, а також його піша хода повз залізничну вузькоколійку, що знаходиться високо у горах на рівні 4000 метрів над рівнем моря, в ході якої він познайомився з одним з перуанських племен та був запрошений на їх ритуальне свято, де скоштував делікатесне м'ясо лами.
Побував дослідник і на озері Тітікака, а також у епіцентрі великого Чилійського землетрусу 1960 року, болівійських і чілійських Андах та пройшов по 37 паралелі шляхом героїв роману Жюля Верна «Діти капітана Гранта», досягши берегів Магелланової протоки і Вогняної Землі, долаючи на своєму шляху численні природні катаклізми та знайомлячись з дивовижною фауною, серед якої найменші пташки у світі колібрі, що зависають у повітрі. Загалом протягом своєї подорожі, яка тривала дев’ять місяців і закінчилася у листопаді мандрівник проїхав автостопом і пройшов пішки понад 22 тисячі кілометрів , з яких 1500 кілометрів проплив водою по фіордах. Слухаючи його розповіді кожен з присутніх мовби помандрував цими дивовижними країнами, зарядившись масою приємних вражень та отримавши позитивні емоції. Наприкінці лекції дослідник анонсував вихід у серпні наступного року книги про його подорожі, починаючи з 2014 року, в тому числі і до Південної Америки. Крім того, в ході зустрічі кожен охочий міг придбати книжки про його минулі захоплюючі поїздки.
Нам вдалося поспілкуватися з мандрівником та письменником Олександром Волощуком і взяти у нього інтерв’ю.
r.: Яка головна мета та ідея даної зустрічі?
О.В.: Мета – розповісти присутнім про дивовижний світ Південної Америки та про мою мандрівку її країнами Аргентиною, Парагваєм, Уругваєм, Болівією, Чілі та Перу, про випробування, які мені траплялися під час подорожі по 37 паралелі шляхом героїв роману Жюля Верна «Діти капітана Гранта», а ідея дослідити життя української діаспори в цих країнах.
r.: Чи вперше у Сумах проходить Ваша зустріч у такому форматі?
О.В.: Та ні, мої зустрічі у подібному форматі у Сумах відбуваються вшосте або навіть у сьоме.
r.: Які головні теми Ви хочете донести до сумчан, з чим Ви їх хочете познайомити?
О.В.: Розповісти про ті країни Південної Америки, про які дуже мало говорять у засобах масової інформації і про які ми маємо дуже мало уявлення, а також познайомити з життям українців, які туди емігрували.
r.: Кохання до мандрів у Вас з дитинства?
О.В.: Ну коханням це не можна назвати, скоріш – це велике бажання мандрувати і пізнавати новий світ.
r.: Чи пам’ятаєте Ви Вашу першу подорож, якою вона була, чим запам’яталася?
О.В.: Ну, якщо говорити про серйозні поїздки,
то запам’яталася подорож автостопом у 2002 році до Центральної Росії, а якщо взагалі, то мандрівка у 1989 році велосипедом у Крим.
r.: Що потрібно в першу чергу знати людині, яка їде в іншу країну?
О.В.: Знати історію, особливості культури і менталітету народу тих країн, до яких ви плануєте їхати .
r.: Які потрібно в першу чергу мати при собі речі?
О.В.: Наплічник, спальний мішок – це все, що в будь - якій мандрівці необхідно, а в першу чергу потрібно мати розумну голову.
r.: Чи завжди позитивні враження залишаються у Вас про Ваші подорожі?
О.В.: Так, майже завжди позитивні.
r.: Чи бувають у Вас такі подорожі, про які Ви шкодуєте?
О.В.: Звичайно ні таких подорожей у мене не буває.
r.: Яка подорож Вам найбільше запам’яталася та подарувала лише добрі враження?
О.В.: Вони всі запам’ятовуються. Якщо говорити про кількість вражень, то найбільше запам’яталася моя друга Далеко – Східна мандрівка, коли я у 2010 році досяг Камчатки і Командорських островів. Туди я потрапив ще тоді, коли там не було війни. Крім того, у 2013-2014 роках я побачив мирну Сирію і Іран,
побував у Афганістані на Тибеті та у Китаї і ось остання мандрівка, про яку я розповім - це Південна Америка.
r.: Чи страшно було опинитися на місці, де в минулому столітті був великий Чилійський землетрус, з якими враженнями Ви туди їхали?
О.В.: Страх, який може бути страх у мандрівника. Цей землетрус був у 1960 році, тобто з того часу минуло 58 років. Мені просто цікаво було побачити те місце, де він відбувся.
r.: Чи надихають Вас на написання книг подорожі?
О.В.: Так, це моя робота, якою я з натхненням займаюсь.
r.: Як родина відноситься до того, що Ви весь час подорожуєте?
О.В.: Звикли, вони знають, що це моя робота.
r.: Чи сумуєте Ви за Україною під час подорожей?
О.В.: Під час своїх мандрівок я отримую дуже багато вражень, тому ніколи сумувати.
r.: Як закордоном відносяться до українців?
О.В.: До українців закордоном відносяться добре.
r.: Чи бувають у Вас неочікувані та складні ситуації під час подорожей, як Ви їх долаєте?
О.В.: Це ситуації, пов’язані з природою і погодними умовами, в які я потрапляю під час своїх подорожей, де протягом декількох днів може постійно йти дощ і сильний вітер, тому іноді буває дуже важко. Так було в моїй останній мандрівці по Південній Америці, коли вітер повністю пошматував мій намет і мені довелося покупати і ставити новий.
r.: Чи будуть проходити зустрічі у подібному форматі в майбутньому?
О.В.: А як же – це моя робота розповідати людям про країни, які вони навіть не бачили по телевізору.
r.: Яку країну Ви мрієте відвідати у майбутньому?
О.В.: У мене не має мрій, а є плани подорожей до Португалії, Іспанії, Андорри, Ліхтенштейну та Швеції.
r.: Щоб Ви хотіли б побажати сумчанам у Новому році?
О.В.: Хочу побажати всім сприймати світ власними очима і звичайно мандрувати.
Підготувала: Анастасія Літвіненко
