Штучний інтелект Claude Sonnet 5 від компанії Anthropic самостійно обрав генну терапію та керував введенням препарату в мозок живої миші з епілепсією. Експеримент відбувся під наглядом ветеринара, а після втручання тварина успішно оговталася від наркозу.
Про це пише співзасновник і генеральний директор ExinTx Габріель Окана-Сантеро.
У ніч на 27 жовтня дослідники провели незвичайний нейрохірургічний експеримент, під час якого штучний інтелект отримав можливість не лише аналізувати медичні дані, а й керувати лабораторним обладнанням.
На відміну від традиційних хірургічних роботів, які виконують визначені людиною дії, Claude сам обрав препарат, ділянку мозку та координати введення. Дослідники не підказували моделі, який саме варіант лікування використовувати.
ШІ отримав інформацію про епілепсію в піддослідної миші, перелік із 19 можливих векторів для генної терапії та доступ до автоматизованої хірургічної установки з камерами.
Завданням було зменшити частоту епілептичних нападів. Проаналізувавши наукові дані, агент запропонував терапію, спрямовану на посилення передачі сигналів за участю гамма-аміномасляної кислоти — ГАМК,
основного гальмівного нейромедіатора мозку.
Для введення препарату Claude обрав латеральну енторинальну кору. Згідно з дослідженнями, ця ділянка може бути місцем виникнення епілептичних нападів до їхнього поширення на інші структури мозку.
Модель також розглядала чорну субстанцію — ділянку, яку використовують у дослідженнях епілепсії. Однак відмовилася від цього варіанта через неоднозначні результати попередніх експериментів із тоніко-клонічними нападами.
Для визначення місця ін'єкції штучний інтелект використав три наукові дослідження. Він зіставив координати та перевірив, чи однаково вчені вимірювали глибину введення препарату.
У результаті Claude визначив точку на відстані 3,90 мм позаду брегми, 4 мм праворуч і на глибині 4,30 мм.
Під час операції система ввела 250 нанолітрів препарату протягом п'яти хвилин. Загальна кількість становила 500 мільйонів вірусних геномів.
Швидкість введення речовини та час очікування агент також розрахував самостійно.
Операція відбувалася під контролем ліцензованого ветеринара. Він мав фізичну кнопку аварійного вимкнення обладнання,
а всі незворотні дії потребували підтвердження людиною.
При цьому ШІ не виконував усіх хірургічних маніпуляцій самостійно. Зокрема, краніотомію — створення отвору в черепі — з міркувань безпеки здійснював хірург.
Claude спостерігав за процедурою через камеру, спрямовану на операційне поле. Протягом втручання він зробив 32 спостереження, контролюючи стан тканин, можливу кровотечу та витікання препарату.
Коли було введено 37,5 нанолітра речовини, агент повідомив, що не виявив кровотечі або зворотного витікання рідини. Пізніше він також спостерігав за накладанням швів.
Під час експерименту виникла технічна несправність. Після втрати зв'язку система розрахувала переміщення інструмента на 34 мм за однією з осей, хоча допустимий діапазон установки становив лише 30 мм.
Claude відмовився виконувати небезпечну команду та не погодився повторити спробу навіть після переналаштування обладнання.
Згодом дослідники встановили, що проблему спричинило ручне переміщення інструментів під час попередньої паузи. Через це координати контролера перестали відповідати фактичному положенню механізмів.
Окана-Сантеро довелося самостійно виправити програмний код, оскільки агент не погоджувався продовжувати рух за невизначених умов.
Цікаво, що інші моделі Anthropic відреагували на експеримент інакше. Opus 5.5 відмовилася працювати із завданням після виявлення його біологічного характеру.
Opus 5 пройшла випробування з водою та міліметровим папером замість реального хірургічного втручання, але перед операцією на живій тварині також зупинилася.
Модель пояснила свою відмову ризиком припинити роботу посеред процедури, коли інструмент уже перебуватиме в мозку миші.
Натомість Sonnet 5 погодилася провести реальне втручання під передбаченим дослідниками контролем.
За словами Окани-Сантеро, особливість експерименту полягає в поєднанні самостійного вибору терапії штучним інтелектом із фізичним втручанням у живий організм.
Дослідник називає цей підхід in vivo lab-in-the-loop — інтеграцією ШІ-агентів із лабораторним обладнанням для експериментів на живих організмах.
Водночас результати лікування епілепсії поки не встановлені. Повідомлення про успішне відновлення миші після наркозу не означає, що генна терапія вже зменшила частоту нападів.
Окана-Сантеро повідомив, що миша добре оговталася після операції, а повний звіт про експеримент планує оприлюднити на платформі Substack.
